Рішення № 72025466, 26.01.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 р. Справа№805/3219/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб’єва І.Г., при секретарі судового засідання Козирєвій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління МВС України в Донецькій області, третя особа – Управління патрульної поліції в м. Маріуполі, про скасування наказу, поновлення на роботі та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у якому просить:

- визнати неправомірним наказ начальника Головного управління МВС України в Донецькій області від 24 вересня 2014 року № 347 о/с про звільнення Позивача;

- зобов’язати начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору організації дорожнього руху відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Донецька управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в Донецькій області);

- зобов’язати начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області виплатити Позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Посилається на незаконність звільнення за порушення дисципліни (нез’явлення на роботі) за обставин, коли Позивач просив звільнити його за власним бажанням, проте відповідний рапорт не був розглянутий.

Провадження у справі відкрито ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року та зупинялося за клопотаннями сторін ухвалами суду від 17 жовтня 2017 року, 08 листопада 2017 року, від 29 листопада 2017 року, та від 25 грудня 2017 року, від 04 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 04 січня 2018 року в якості співвідповідача у справі залучено Головне управління МВС України в Донецькій області.

Усною ухвалою суду від 26 січня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про зміну позовних вимог.

Головне управління Національної поліції в Донецькій області подало до суду заперечення на позов та просить в його задоволенні відмовити.

Посилаються на те, що Позивача звільнено у відповідності до вимог чинного законодавства, а рапорт про звільнення ГУ МВС не отримували.

До судового засідання, призначеного на 26 січня 2018 року сторони не з’явилися.

На підставі статей 205, 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд справи у відкритому судовому засідання за відсутності представників сторін та без здійснення фіксування судового процесу.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора сектору організації дорожнього руху відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Донецька управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в Донецькій області.

За результатами службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками підрозділів ГУМВС Донецької області, складено акт від 12 вересня 2014 року, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 безпідставно не прибув на службу до нового місця дислокації – м. Маріуполя.

Наказом ГУ МВС в Донецькій області від 24 вересня 2014 року № 347 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора сектору організації дорожнього руху відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Донецька управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в Донецькій області.

Підставою для звільнення вказано підпункт «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі – Положення № 114).

Також встановлено, що згідно з довідками від 29 травня 2014 року № 149 та від 11 червня 2014 року № 152, виданими Центром первинної санітарної допомоги Мар`їнського району, Позивач знаходився на лікуванні з 29 травня по 17 червня 2014 року.

Відповідно листка звільнення від службових обов’язків через тимчасову непрацездатність № 73 від 07 липня 2014 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом хронічний радикуліт в Мар`їнській центральній районній лікарні з 20 червня по 07 липня 2014 року.

Відповідно до довідки № 158 від 08 липня 2014 року Позивач з діагнозом гостра респіраторна інфекція знаходився на лікуванні з 08 по 14 липня 2014 року.

Згідно з довідкою про тимчасову непрацездатність від 15 липня 2014 року № 41, виданою Курахівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини, Позивач знаходився на лікарняному з діагнозом «гострий обструктивний бронхіт» з 15 по 25 липня 2014 року.

24 липня 2014 року Позивач направив на адресу начальника УДАІ ГУМВС в Донецькій області рапорт на ім’я начальника ГУМВС в Донецькій області про звільнення у запас за власним бажанням до закінчення 3-місячного строку.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову.

Поняття службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначено Законом України «Про міліцію» (чинний на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарній статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114), та Правилами поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженими Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155 (далі - Правила поведінки та професійної етики), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за №628/20941.

Відповідно до пункту 63 «є» Положення №114, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Статтею 1 та 2 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на: високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, дотримуватися норм професійної та службової етики, тощо.

Відповідно до пункту 2.2. Розділу ІІ Правил поведінки та професійної етики дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.

Пунктом 1.1 Розділу ІІІ означених Правил поведінки та професійної етики передбачено, що кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов'язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку. Професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Згідно з пунктом 4.1. Розділу ІV Правил поведінки та професійної етики працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи.

Пунктом 7.8. Розділу VІІ Правил поведінки та професійної етики встановлено, що Працівник органів внутрішніх справ повинен неухильно дотримуватися вимог цих Правил поведінки та професійної етики. Працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім'я і честь, дискредитує свій підрозділ і органи внутрішніх справ, позбавляється морального права на повагу, підтримку і довіру з боку громадян, колег і товаришів по службі.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень закріплений статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Згідно пункту 2.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового-начальницького складу (РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктом 6.3. означеної Інструкції закріплено права особи рядового-начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема, отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень Позивача, він не заперечує факту своєї обізнаності щодо зміни влітку 2014 року місця дислокації ГУ МВС в Донецькій області.

Не заперечує Позивач і того факту, щодо нового місця дислокації не прибув. При цьому пояснює, що спочатку хворів, а потім – вважав себе звільненим за власним бажанням.

Спір зводиться до того, чи зобов’язаний був Відповідач звільнити ОСОБА_1 за рапортом останнього до закінчення тримісячного строку, встановленого законодавством.

Суд не погоджується з доводами Позивача щодо наявності у ГУ МВС в Донецькій області такого обов’язку.

Відповідно до пункту 68 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Вказана норма не містить є імперативною та містить виключень.

Суд зазначає, що у випадку наявності згоди між сторонами, таке звільнення можливе і до закінчення тримісячного строку. Проте у спірному випадку, за відсутності такої згоди, підстав для звільнення за власним бажанням до закінчення тримісячного строку не було.

Це означає, що Позивач був зобов’язаний прибути на нове місце служби, а не зробивши цього допустив порушення дисципліни, за що його було правомірно звільнено зі служби.

Суд також зазначає, що сторонами не заперечується правильність проведення процедури розслідування, тому її дотримання не є предметом дослідження у цій справі.

Щодо посилання Відповідача на пропуск строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні Позивачу не видано трудової книжки та наказу про звільнення, а безпосередньо з вказаними документами він ознайомився у серпні 2017 року.

Це означає, що строк звернення до суду з цим позовом не пропущено.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 26 січня 2018 року, повний текст рішення складено та підписано 05 лютого 2018 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.