Ухвала суду № 72021074, 07.09.2012, Апеляційний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.,

суддів: Панасенкова В.О.,

ОСОБА_1,

при секретарі: Сенчук А.О.,

за участю: позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

представників ПАТ «Укрсоцбанк» - ОСОБА_4

та управління НБУ в Одеській області – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовомому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 січня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товаривства «Укрсоцбанк», Національного банку України, третя особа ОСОБА_6 про визнання недійсним договору кредиту, стягнення збитків,-

в с т а н о в и л а:

16 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, який у подальшому був уточнений, до ПАТ «УкрСоцбанк», Національного банку України, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору кредиту, стягнення збитків. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 20 червня 2008 року ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» уклали договір кредиту за умовами якого, позичальник отримала в кредит грошові кошти у розмірі 54 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 19 червня 2018 року, та сплатою 13,50 % річних.

Умовами договору передбачено, що погашення кредиту та сплата нарахованих процентів розраховані на весь строк користування кредитом і разом дорівнюють фіксованій сумі 825 доларів США 59 центів щомісячно.

Курс гривні встановлений НБУ відносно валюти Основного договору долару США, на день укладення основного договору складав 4 гривні 85 копійок за 1 долар США, таким чином на день укладення кредитного договору сума ануїтетного платежу дорівнювала 4004 гривні 11 копійок. Через чотири місяці після укладення Договору, позичальник була змушена погодитися на збільшення процентної ставки за користування кредитом до 14,50% річних, про що було складено Додаткову угоду №1 від 27.10.2008 року, та з 20 жовтня 2008 року щомісячний платіж на погашення кредиту встановлений в розмірі 864 долари США 54 центи, що на час укладання було еквівалентно 4193 гривні.

Позивачка вказує, що на момент підписання договору, подій, які б створювали для позичальника загрозу виконання умов Договору не існувало. Грошова одиниця України гривня на протязі тривалого часу до укладення договору і на час укладення договору була стабільною.

Однак, враховуючи динаміку зміни курсу валют та посилаючись на ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також з підстав зазначених у позовній заяві позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом та просила його задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «УкрСоцбанк» заявлені позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення на позовну заяву, згідно яких зазначив, що згідно діючого законодавства банк за умови наявності письмового дозволу має права здійснювати розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та надавати кредити в іноземній валюті тому вимоги позивача є необґрунтованими.

Представник Національного банку України заявлені позовні вимоги не визнав, вказуючи, що юридична особа яку він представляє, взагалі не була учасником спірних кредитних правовідносин, тому не може відповідати по будь-яким виниклим внаслідок цього зобов’язаннях, та подав до суду письмові заперечення на позовну заяву.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 24 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є незаконним і необґрунтованим.

У судове засідання апеляційної інстанції не з'явилась третя особа ОСОБА_6, про розгляд справи вона сповіщалась належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання нею судової повістки. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України її неявка в суд не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та пояснення на апеляцію позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, а також заперечення на апеляційну скаргу представників ПАТ «Укрсоцбанк» - ОСОБА_4 та управління НБУ в Одеській області – ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 2008/695-Ф03.14/54 за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 54000 доларів США, зі сплатою 13,50 % річних та комісії, в розмірі та в порядку, визначених в Додатку № 2 до кредитного договору, що є його невідємною частиною, та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 19.06.2018 року, на умовах визначених цим договором.

Також сторонами 27.10.2008 року підписано Додаткову угоду №1 про внесення змін до кредитного договору №2008/695-Ф03.14/54 від 20.06.2008 р., згідно якої у зв’язку із зміною умов кредитування сторони домовились: з 20.10.2008 року встановити процентну ставку за користування кредитом на рівні 14,50% річних. Погашення кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно до 20 числа шляхом сплати кредитору рівні суми грошових коштів, кожна з яких включає в себе заборгованість за кредитом та процентами, розрахованих за весь строк користування кредитом в сумі 864,54 доларів США. Інші умови договору залишені без змін.

Зі спірного кредитного договору вбачається, що в момент його укладання, сторони не вказували на таку умову як зміна курсу гривні відносно долара США.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 47 і 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операції з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно з п.1.5. Положення про порядок видачу Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року № 14529/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операції єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операції, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з банківською ліцензією, виданою АКБ СР «Укрсоцбанк» 27.09.1991 року за номером 3 (а.с. 66) та дозволом АКБ СР «Укрсоцбанк» має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що відсутні правові підстави передбачені ст.ст. 203, 215, 229, 230, 652 Цивільного кодексу України для визнання кредитного договору недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на те, що кредитодавець не надава позичальникові застережень щодо можливих та/або очікуваних змін курсу національної валюти по відношенню до валюти Основного договору не заслоговують на увагу, оскільки відповідно до п.16 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті. Валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.

Не заслуговують на увагу і інші доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення вимог, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303,307 ч.1 п.1, 308,313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи 1609 грн. 50 коп. на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Код ЄДРПОУ: 37607526; МФО 828011; Банк отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Р/р 31214206780007.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справа протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

ОСОБА_7

ОСОБА_1