Ухвала суду № 72020332, 18.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1746/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.

суддів: Парапана В.Ф.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: особи, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3, представника заявника ОСОБА_4 Київського ВДВС ОМУЮ – ОСОБА_5, представника стягувача ОСОБА_6 – ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2014 року за поданням старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження права виїзду за кордон відносно ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И Л А:

07 жовтня 2014 року старший державний виконавець другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звернувся до Київського районного суду м. Одеси з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язань за виконавчим документом.

Заявник посилається на те, що на виконанні у другому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист по справі №1512/2-1319/11, виданий 05.03.2014 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення грошової суми з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 у розмірі 856 317,50 гривень (т.2 а.с. 3).

Боржник ухиляється від сплати боргу.

ОСОБА_8 довідки АДБ боржник зареєстрований за адресою вказаною в виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідок ДПІ у Київському районі м. Одеси, інформація про розрахункові рахунки та джерела доходів боржника, відсутня (т.2 а.с. 5).

ОСОБА_8 акта державного виконавця, майна на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Відповідно до довідки Головного УПФУ в Одеській області, боржник на обліку не перебуває та пенсію не отримує (т.2 а.с. 10).

ОСОБА_8 з Державного реєстру обтяження рухомого майна на запит органу державної виконавчої служби за боржником зареєстрований т/з SSanqYonq Actyon д/н НОМЕР_1, який є заставою ВАТ “Ерсте банк” (т.2 а.с. 6-7).

ОСОБА_8 з інформаційної довідки Державного реєстру прав на нерухоме майно за боржником зареєстровані земельні ділянки які перебувають в іпотеці ВАТ “Ерсте банк” та ПАТ “УкрСоцбанк”.

Станом на теперішній час, враховуючи значний термін невиконання боржником зобов’язань та законних вимог державного виконавця є достатні підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення, в зв’язку з чим державний виконавець вимушений звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2014 року подання задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову, якою залишити без задоволення подання ОСОБА_4 Київського ВДВС ОМУЮ, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст ухвали, яка оскаржена, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За правилами ч. 2 п. 2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Задовольняючи подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби другого Київського районного управління юстиції та забороняючи ОСОБА_3 виїзд за кордон України до повного погашення боргу, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та покладених на нього зобов'язань, тому вимоги державного виконавця є цілком обґрунтованими.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 6 ЗУ “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну” громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішення, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

ОСОБА_8 п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін має право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Пунктом 2 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” передбачено, що підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є дія неврегульованих зобов'язань.

ОСОБА_8 ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи на примусовому виконанні державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 1512/2/-1319/11, що виданий 05.03.2014 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 заборгованості у розмірі 856 317,50 гривень.

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працює моряком та вимушений виїжджати за кордон для заробітку, що підтверджується копією паспорта моряка та листом ЧП “МА Галеон” (а.с.63 т.1, та а.с. 272 т. 1).

Невиконання зазначених обов'язків призведе до звільнення його з роботи, що унеможливить виконання рішення суду щодо погашення суми заборгованості за договором позики.

Таким чином, необхідність виїзду за кордон безпосередньо пов'язана з роботою ОСОБА_3 та впливає на його платоспроможність щодо погашення боргу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Законом передбачено тимчасове обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов'язань.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання покладенних на нього зобов’язань.

Звернення державного виконавця до суду з поданням мотивовано тим, що ОСОБА_3 має невиконані зобов'язання перед ОСОБА_6, при цьому в поданні відсутнє будь-яке обґрунтування ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що постановлена ухвала, якою суд заборонив ОСОБА_3 виїзд за межі України, фактично унеможливлює виконання рішення суду щодо стягнення з нього заборгованості, що неприпустимо, а тому оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що вимоги представника ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а ухвала скасуванню, з постановленням по справі нової ухвали, про відмову у задоволенні подання про тимчасову заборону виїзду за межі України відносно ОСОБА_3.

Ухвала суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції про заборону виїзду за кордон не перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому у відповідності до п.2 ч. 1 ст.324 ЦПК України ця ухвала апеляційного суду оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасову заборону виїзду за кордон України ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи у розмірі 121 грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Код ЄДРПОУ: 37607526; МФО 828011; Банк отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Р/р 31214206780007.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду Одеської області М. М.Драгомерецький

ОСОБА_9

ОСОБА_2