Рішення № 72019518, 05.11.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8853/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Стадніченко А.І.,

за участю: позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

в с т а н о в и л а:

12 липня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 20 березня 1982 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. 24 травня 2013 року рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області шлюб між сторонами по справі розірвано.

За час проживання у зареєстрованому шлюбі, подружжям ОСОБА_4 було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловий будинок №116/1 по вул. Гагаріна у м. Котовську Одеської області, двокімнатну квартиру у будинку №3Д по пр. Миру у м.Житомир, земельну ділянку площею 0,009 га. та незавершене будівництво житлового будинку по вул. Стуса, 7 у м.Котовську Одеської області. Крім цього майна, подружжям було набуто й інше рухоме майно, про поділ якого позивач просить у позові.

В судовому засіданні відповідачка та її представник заперечували проти задоволення позову.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на: 1/2 частину квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2, 1/2 частину житлового будинку у м. Котовськ по вул. Гагаріна, 116/1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію рухомого майна подружжя у розмірі 136 000 гривень. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

06 січня 2014 року ОСОБА_4 подала до суду апеляційну скаргу на вказане рішення місцевого суду.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення у справі про часткове задоволення позову ОСОБА_3. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на: квартиру АДРЕСА_3, земельну ділянку по вул. Стуса, 7 у м. Котовську Одеської області та будівельні матеріали та конструкції, з яких зведено споруду незавершеного будівництвом будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами готовністю 51%, земельну ділянку площею 0,1000 га. та розташований на вказаній земельній ділянці житловий будинок по вул.Гагаріна 116/1 в м. Котовську.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину (ідеальну долю) квартири№ 54 по пр. Миру, 3Д у м. Житомир, на 1/2 частину (ідеальну долю) земельної ділянки площею 900 кв.м по вул.Стуса, 7 у м. Котовську зі спорудою незавершеного будівництвом будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами готовністю 51%, на ? частину (ідеальну долю) земельної ділянки площею 0,1000 га. та розташований на вказаній земельній ділянці житловий будинок по вул. Гагаріна, 116/1 в м. Котовську

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину (ідеальну долю) квартири№54 по пр. Миру, 3Д в м. Житомир, на 1/2 частину (ідеальну долю) земельної ділянки площею 900 кв.м по вул. Стуса, 7 у м. Котовську зі спорудою незавершеного будівництвом будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами готовністю 51%, на 1/2 частину (ідеальну долю) земельної ділянки площею 0,1000 га. та розташований на вказаній земельній ділянці житловий будинок по вул. Гагаріна, 116/1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на диван розкладний вартістю 1 500 грн. та штори вартістю 500 грн., спальний куточок вартістю 4 500 грн., кухню вартістю 6 тис. грн., штори 3 шт. по 500 грн. на загальну суму 1 500 грн., морозильну камеру вартістю 2 500 грн., світильники 2 шт. по 50 грн. кожний на загальну суму 100 грн., пилосос вартістю 2 000 грн., а всього на загальну суму 18 600 грн.. Визнано за ОСОБА_4 право власності на пральну машину-автомат вартістю 2 000 грн., спальний куточок вартістю 4 500 грн., ліжко двоспальне вартістю 2 500 грн., мікрохвильову піч вартістю 500 грн., морозильну камеру вартістю 2 500 грн., штори 5 шт. по 500 грн. на загальну суму 2 500 грн., холодильник вартістю 3 500 грн., світильники 12 шт. по 50 грн. кожний на загальну суму 600 грн., а всього на загальну суму 18 600 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В касаційних скаргах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просять змінити рішення апеляційного суду в частині поділу нерухомого майна та ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року касаційні скарги задоволено частково, рішення апеляційного суду від 02 квітня 2014 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя та поділ земельних ділянок, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті рішення апеляційного суду від 02 квітня 2014 року залишено без змін.

У судове засідання суду апеляційної інстанції не з’явилась відповідачка ОСОБА_4, яка сповіщалась про розгляд справи належним чином, однак вона надала заяву про відкладення справи у зв’язку із занятістю її представника у іншому судовому засіданні, при цьому документу підтверджуючого ці обставини до заяви долучено не було, тому поважності причини представника ОСОБА_4 нею не доведено, тому ці обставини не перешкоджають подальшому розгляду справи, оскільки не перешкоджають відповідачці у доступі до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з урахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом встановлені такі обставини у справі.

З 20 березня 1982 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5. Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2013 року шлюб між ними було розірвано.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 717423, що виданий 27 березня 2009 року на ім’я ОСОБА_4 на підставі рішення Котовської міської ради № 314-У від 24 вересня 2008 року, їй на праві власності належить земельна ділянка площею 1,1000 га., яка знаходиться по вул. Гагаріна, 116/1 у м. Котовську Одеської області.

Відповідно до державного акту серії ЯЖ № 716353 від 27 березня 2009 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0.009 га. по вул. Стуса, 7 у м. Котовську Одеської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі ч.ч. 1 та 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Так, Законом України від 11 січня 2011 року «Про внесені зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, ст. 61 СК України доповнено ч. 5, якою передбачено, що об’єктом прав спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Отже, визнаючи спірну земельну ділянку, що одержана ОСОБА_4 у 2008 році, спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції, застосував ч. 5 ст. 61 СК України до правовідносин, які виникли до набрання чинності вказаної норми, тобто застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежні від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ст. ст. 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну гласність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Ухвалюючи рішення в справі, суд першої інстанції дійшов помилкового та такого, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, висновку про те, що одержані у 2009 році позивачем та відповідачем із земельного фонду спірні земельні ділянки є такими, що набуті під час шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України підлягає задоволення клопотання ОСОБА_3 щодо розподілу судових витрат у справі, які були понесені позивачем під час проведення судової оціночно-будівельної експертизи у розмірі 6000 гривень, та з урахуванням задоволення позову про поділ майна подружжя у рівних частках з відповідача ОСОБА_6 слід стягнути половину цих витрат, а саме 3000 гривень.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п. п. 1,4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя в частині поділу земельних ділянок отриманих на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №717423, що виданий 27 березня 2009 року на ім’я ОСОБА_4 та Державного акту серії ЯЖ №716353 від 27 березня 2009 року на ім'я ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі за проведення судової оціночно-будівельної експертизи у розмірі 3000 гривень.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: під ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_2