Ухвала суду № 72017682, 30.01.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3334/18

Номер справи місцевого суду: 522/15293/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.01.2018 року м. Одеса

Суддя-доповідач апеляційного суду Одеської області ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2017 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_3 про скасування судового наказу від 21 серпня 2017 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-ДК» про видачу судового наказу,

встановив:

Судовим наказом Приморського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2017 року з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю стягнута заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у загальному розмірі 15 838,17 гривень, з яких заборгованість за комунальні послуги – 14536,39 гривень, 3 % річних 151,27 гривень, інфляційні витрати -1150,51 гривень та витрати по сплаті судового бору в розмірі 800 гривень.

23 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу Приморського районного суду міста Одеси від 21.08.2017 року.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона не згодна з даним судовим наказом, оскільки вимоги про стягнення заборгованості охоплюють період часу з 01.12.2016 року по 01.08.2017 року, проте типовий договір від стягувача на адресу Боржника не надходив та суду не був наданий, а Стягувач ухиляється від обов’язку підготувати та укласти письмовий типовий договір. Матеріали справи свідчать, що між стягувачем та Боржником відсутні юридичні правовідносини, передбачені законодавством України у сфері житлово – комунальних послуг, які обов’язкові при надані таких послуг, а відтак відсутні юридичні підстави для стягнення оплати комунальних послуг. Судовий наказ є протизаконним та необґрунтованим. При цьому, тарифи Стягувача не затверджені.

Представник Стягувача заперечувала проти скасування судового наказу, 13 грудня 2017 року надала суду письмові заперечення, просила залишити заяву про скасування судового наказу без задоволення, оскільки боржнику надаються житлово - комунальні послуги, про що свідчать акти.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2017 року заяву ОСОБА_3 про скасування судового наказу було залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу у якій, просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про відмову у скасуванні судового наказу та скасувати судовий наказ Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року.

Однак зазначена апеляційна скарга ОСОБА_3 не може бути прийнята до розгляду апеляційною інстанцією, оскільки не в повному обсязі відповідає вимогам ст. 295 ЦПК України.

Як було зазначено вище, апеляційна скарга ОСОБА_3 надійшла до суду 12.01.2018 року, тобто із пропуском строку на її подання, а саме майже через місяць після її постановлення.

У відповідності до ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 356 цього Кодексу, і особа яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.

Згідно ч. 2 ст. 294 ЦПК України, який діяв до 15 грудня 2017 року, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України, який вступив у силу з 15 грудня 2017 року, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки згідно матеріалів справи вбачається, що апелянт ОСОБА_3 отримала оскаржуване судове рішення саме 15.12.2017 року, із клопотанням про поновлення їй строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення апелянт не зверталася, тому її апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, через пропуск строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення, як за нормами старої редакції та і за нормами нової редакції ЦПК України.

Крім того у відповідності до п. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, який набрав чинності з 01.11.2011 року, із змінами внесеними ЗУ №1774-VIII від 06.12.2016 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При цьому, апеляційний суд виходить з положень п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», що ставка судового збору за подання апеляційної скарги фізичною особою на ухвалу суду дорівнює 0,2 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 грн. х 0,2 = 352, 40 грн.).

Оскільки апелянтом ОСОБА_3 при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір, то на даний час апелянту належить сплатити на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 352,40 грн. за наступними реквізитами:

Отримувач: УК у м.Одесі/Малиновськ.р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, р/р 31214206780007, МФО 828011, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, призначення платежу: Судовий збір, Код 02892913, пункт 1.8 КБК 22030001.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху до усунення вказаних недоліків.

При цьому, звертається увага апелянта на те, що відповідно до ст. 9 ч. 2 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, у зв`язку з чим апелянту слід надати квитанцію (іншій платіжний документ) про сплату судового збору у зазначеній вище сумі із відміткою фінансової установи про зарахування коштів до Державного бюджету України.

Крім того, слід зазначити, що апелянтом оскаржується ухвала суду першої інстанції про відмову у скасуванні судового наказу разом із судовим наказом суду першої інстанції, хоча згідно ч. 9 ст. 105-1 ЦПК України в редакції, що була чинна до 15 грудня 2017 року, оскарженню підлягав лише судовий наказ, а не ухвала суду про відмову у його скасуванні.

Отже, виходячи із вищевикладеного, апелянту ОСОБА_3 також слід конкретизувати, яке саме судове рішення нею оскаржується, оскільки зазначені оскаржувані судові рішення були постановлені судом ще до вступу у силу нової редакції ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 357 ЦПК України, суддя-доповідач

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2017 року про залишення без задоволення її заяви про скасування судового наказу залишити без руху, про що повідомити скаржника.

Для усунення недоліків надати строк, встановлений ч.ч.1-3 ст. 185 ЦПК України, та роз’яснити скаржнику, що в разі неусунення недоліків апеляційної скарги у десятиденний термін з моменту отримання копії цієї ухвали, її апеляційна скарга буде вважатися неподаними та повернуті їй.

Копію ухвали судді невідкладно надіслати заявнику апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_2