Постанова № 72015064, 01.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/7408/17 Номер провадження 22-ц/786/349/18Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого-судді Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниці Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Рибак О.В.,

за участю представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 17.05.2005 року, яка станом на 19.10.2017 року становить 23 164, 69 грн. та складається з: 866, 90 грн. заборгованості за кредитом; 22297, 79 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 30 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення вимог процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити.

Посилається на те, що суд першої інстанції не виконав приписи процесуального закону щодо відкладення розгляду справи у разі, коли визнає, щоб сторона дала особисті пояснення. Як наслідок, суд не викликав представника позивача для особистих пояснень щодо істотних обставин по справі та не висував банку своєї вимоги про надання доказів щодо строку дії кредитної картки з підтвердженням своїх вимог.

Вважає, що судом не встановлено істотну обставину - строк дії картки, з якого обчислюється строк позовної давності.

Оскільки відповідач здійснила останній платіж по кредиту 26.02.2015 року, а банк подав позов 16.11.2017 року, строк позовної давності перервався, а тому ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд у межах строку позовної давності.

У судове засідання в апеляційну інстанцію представник банку не з'явився, направивши заяву про розгляд справи без участі представника, підтримуючи доводи апеляційної скарги.

Представник відповідачки ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував. Пояснив, що відповідачка не здійснювала у лютому 2015 року платежу на погашення кредиту та строк позовної давності нею не переривався. Вказаний платіж був здійснений шляхом автоматичного списання 2163, 53 грн. банком без згоди ОСОБА_2 з її картки для виплати заробітної плати, з яких 812, 90 грн. та 93, 21 грн. направлені на погашення простроченої заборгованості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення, враховуючи наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 травня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №б/н, відповідно до якого остання одержала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. /а.с.6/

ОСОБА_2 своїх зобов'язань по поверненню кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 19 жовтня 2017 року загальна заборгованість, розрахована за умовами кредитного договору, складає 23164, 69 грн., з яких 866, 90 грн. заборгованість за кредитом, 22297, 79 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом. /а.с.4-6/

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивач звернувся в суд з позовом з пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові за наявності відповідного клопотання відповідача.

Колегія суддів з таким висновком районного суду погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч.1 ст 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.п.1.1.2 договору від 17.05.2005 року, ОСОБА_2 банк надав платіжну карту - тип карти VISA ТВР НОМЕР_1, строк дії карти - два роки. /а.с.6/

З огляду на зазначені положення договору доводи апеляційної скарги щодо нез'ясування судом першої інстанції строку дії картки, з якого обчислюється строк позовної давності, - не заслуговують на увагу.

Картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі, зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

За умовами п.4.4 договору, у разі непогашення заборгованості клієнта по кредитному ліміту, а також перевитраті платіжного ліміту банк має право здійснювати списання (стягнення) коштів в грошовій одиниці України з любого рахунку клієнта в розмірі заборгованості, що оформлюється меморіальним ордером.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_2 останній платіж на погашення кредитної заборгованості на кредитну карту внесла 23.05.2006 року в розмірі 500 грн., та з 29.09.2006 року сальдо простроченої заборгованості за кредитом становило 3139, 53 грн. і не змінювалося до 09.02.2016 року, коли було здійснено зарахування 09.02.2015 року - в сумі 93,21 грн. та 26.02.2015 року - в сумі 812,90 грн. шляхом автоматичного погашення простроченої заборгованості з іншої карти відповідачки, що підтверджується випискою з карткового рахунку. /а.с.5, 52/

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого зобов'язання. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зі змісту викладеної норми вбачається, що перебіг позовної давності переривається внаслідок вчинення особою (в даному випадку позичальником) дій, що свідчить про визнання нею боргу. При цьому таке переривання повинно бути здійснено у межах строку позовної давності.

Натомість, у даному випадку відповідачка жодних дій, які б вказували на визнання нею боргу у період від дня останнього здійсненого платежу 24.05.2006 року протягом трьох років позовної давності від дня закінчення строку кредитної картки 17.05.2007 року (два роки від 17.05.2005) - не вчиняла. Автоматичне списання банком коштів, що належали відповідачці та знаходилися на іншому картковому рахунку, - не є діями позичальника та знаходяться поза межами строку позовної давності, а отже не створюють юридичних наслідків, передбачених ст. 264 ЦК України.

Тому доводи апеляційної скарги з посиланням на норму ч.1 та ч.3 ст. 264 ЦК України, що здійснені у лютому 2015 року платежі на погашення кредитної заборгованості переривають перебіг позовної давності , - є неспроможними.

Не заслуговують на увагу також посилання в апеляційній скарзі на порушення судом процесуального закону щодо відкладення розгляду справи без виклику представника позивача для особистих пояснень щодо істотних обставин, зокрема, щодо строку дії кредитної картки. Оскільки відповідно до ст. 27 ЦПК України ( п.2 ч.1 ст.43 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року) особі, яка бере участь у справі, надано право брати участь у судовому засіданні, а позивач ПАТ КБ «Приватбанк» як в суд першої інстанції, так і до апеляційної інстанції свого представника для участі в судовому засіданні не направив, заявивши про розгляд справи за його відсутності, тому відсутні підстави вважати порушеним його право щодо участі в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду та спроби переоцінити докази, що були надані в суд першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів апеляційну скаргу залишає без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382-384, 390, 391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06.02.2018 року.

Головуючий - суддя Л.І.Пилипчук

Судді Ю.В.Дряниця

О.В.Чумак