Ухвала суду № 72014451, 01.02.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 398/3271/16-к

Провадження № 1-кп/541/36/2018

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

У Х В А Л А

01 лютого 2018 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Городіського О.А.

суддів – Андрущенко-Луценко С.В. та Куцин В.М.

за участю секретаря – Ніколаєнко М.В.,

прокурора - Цвігуна І.М.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

обвинувачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7М, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10

перекладача ОСОБА_11

розглядаючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_5 про відвід колегії суддів у порядку ст. 75 КПК України,

в с т а н о в и в:

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 заявила клопотання про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Городівського О.А. суддів Андрущенко-Луценко С.В. та Куцин В.М.. Дану заяву він мотивує тим, судом, під час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, не надано жодної правової оцінки доводам сторони захисту про заміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 на домашній арешт. Окрім того клопотання прокурора не відповідало положенням ст. 184 КПК України, так як не було вручено стороні захисту та не містили доданих матеріалів до клопотання, якими обґрунтовувались доводи. Судом під час прийняття рішення не встановлені а прокурором не доведено : обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими злочину; наявність ризиків визначених в ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Також захисник вказав, що судом не надано оцінки його обґрунтуванням щодо порушення прав обвинуваченого ОСОБА_10 під час продовження запобіжного заходу Гребінківським районним судом Полтавської області. Судом безпідставно взято на себе обов’язок доводити реальність ризиків, що оправдовують обмеження свободи обвинувачених. На переконання заявника колегією суддів при ухваленні рішення від 06.12.2017 року допущено порушення обрахунку строків тримання під вартою більше 60 днів, в порушення статті 197 КПК України.

Вищевказане на переконання адвоката ОСОБА_5 викликає сумнів в незалежності та безсторонності колегії суду, що є підставою відводу.

Обвинувачені та їх захисники підтримали оголошене клопотання адвоката ОСОБА_5 про відвід колегії суддів.

Прокурор заперечував щодо задоволення даного клопотання, так як обставини, які вказані адвокатом ОСОБА_5 не ґрунтуються на положеннях закону та не можуть бути підставою для відводу колегії суддів Миргородського міськрайонного суд, які здійснюють судовий розгляд кримінального провадження.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо заяви про відвід колегії суддів встановлено наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

В судовому засіданні 06 грудня 2017 року суд на підставі положень ст. 331 КПК України суд розглядав питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7М, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10 під вартою. Під час обговорення даного питання прокурор оголосив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно кожного із обвинувачених. Захисник обвинуваченого ОСОБА_10, адвокат ОСОБА_5 заперечуючи на клопотання прокурора оголосив клопотання про заміну запобіжного заходу його підзахисному із тримання під вартою на домашній арешт, що відображено в мотивувальній частині ухвали суду.

Суд керуючись положеннями статті 331 КПК України прийняв рішення про продовженням строк тримання під вартою обвинуваченим на два місці додержуючись положень частини 3 вказаної статті. Якою визначено, що продовження дії запобіжного заходу не може перевищувати двох місяців. Дане положення про термін продовження дії запобіжного заходу відрізняється, від положень ст. 197 КПК України, в якій вказано про строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів. Слушно зауважити, що в статті 331 КПК України встановлюється обмеження щодо строку дії запобіжного заходу, а в статті 197 КПК України щодо строку дії ухвали слідчого судді та суду, що є різними поняттями.

Частиною 3 статті 331 КПК України чітко зазначено, що суд за наслідками розгляду питання про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою своєю вмотивованою ухвалою скасовую, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію.

Суд в мотивувальній частині ували суду від 06 грудня 2017 року, в якій прийнято рішення про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовує свою позицію щодо прийнятого рішення, яке по своїй суті є аргументами як щодо клопотання про прокурора так і аргументами на клопотання адвоката ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу на більш м’який.

Окрім того окремим абзацом суд зазначив, що не з’ясовує обґрунтованість обвинувачення оголошеного кожному з п'яти обвинувачених та які були проаналізовані слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу на досудовому розслідуванні, оскільки вказане недопустиме на стадії судового провадження.

Враховуючи викладене, колегією суддів, встановлено, що мотиви клопотання адвоката ОСОБА_5І про відвід колегії суддів не містять та не доводять обставин щодо упередженості суддів.

Європейський суд з прав людини у справі «Хаушильд проти Данїі» зазначив, що суддя вважається неупередженим, якщо тільки не з’являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо зявляються сумніви щодо цього, то для його відводу в холі об’єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальним є результат об’єктивної перевірки.

Суд також констатує, що незгода з рішенням суду сама по собі не може вказувати на наявність в діях судді упередженості, позаяк кожне рішення суду, зокрема і процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Пленум Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» вказує, що суддям забезпечуються свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу.

Невдоволення стороною захисту та обвинуваченими судовим рішенням не є підставою для відводу суддів, так як у даному випадку відсутні будь-які підстави вважати, що суд упереджено ставиться до обвинувачених.

Керуючись ст. 75-83 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_5 про відводі головуючого судді Городівького О.А. суддів Андрущенко-Луценко С.В. та Куцин В.М..

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.А. Городівський

Судді С.В. Андрущенко –Луценко

ОСОБА_12