Постанова № 72014430, 06.02.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/70/16-ц 06.02.2018

Провадження №22-ц/784/303/18

Провадження №22-ц/784/303/18

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 лютого 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Прокопчук Л.М. та Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 480/70/16-ц за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення, яке постановив Миколаївський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Терентьєва Геннадія Вікторовича у приміщенні цього суду 09 листопада 2017 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідно до укладеного 10 червня 2011 р. договору № б/н (далі - Договір) відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобов'язання за Договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 26 жовтня 2015 р. складає 85 410 грн. 45 коп., з яких: 44 082 грн. 51 коп. - заборгованість за кредитом; 41 327 грн. 94 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Подав письмову заяву про підтримання позову з клопотанням розглянути справу за його відсутності, в т.ч. в заочному порядку.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 9 листопада 2017 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому вважає висновок суду щодо недоведеності позову помилковим і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

ОСОБА_1 у своїх запереченнях на апеляційну скаргу та поясненнях на клопотання представника позивача заперечувала отримання у позивача будь-яких кредитних карток та використання кредитних коштів.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріли справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і таке вбачається із матеріалів справи, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 10 червня 2011 р. між банком та відповідачем укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на невиконання зобов'язань по договору з боку відповідачки, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість станом на 26 жовтня 2015 р. по кредиту, процентам за користування ним, пені (комісії), а також штрафні санкції в загальній сумі 85 410,45 грн.

Згідно ст. 60 ЦПК України (у редакції закону, яка була чинною на час вирішення справи судом першої інстанції), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження свого позову позивач посилається на такі дані: заява про персональні дані, в якій підпис клієнта стоїть «Белая»; копія паспорта та ідентифікаційного номера; копії фотокарток з зображенням карти банку, на яких не зрозуміло, що за карта та який на ній номер зображено.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказувала, що раніше працювала у відділенні банку позивача на посаді касира відділення, у зв'язку з чим відкрила у банку картковий рахунок для отримання заробітної плати, чим і пояснюється наявність у позивача копій її паспортних даних, але при цьому заперечувала отримання у позивача будь-яких кредитних коштів та укладання кредитного договору.

У зв'язку з такими обставинами справи суду необхідно було визначити, чи було укладено кредитний договір, чи досягнуто сторонами домовленості щодо основних умов, момент вчинення правочину (кредитного договору) та умови, за яких такий правочин може вважатися вчиненим.

Зокрема, як роз'яснено в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Вимоги законодавства, що стосуються чинності кредитних договорів, їх дійсності встановлені як ЦК України (статті 215, 1048-1052, 1054), так і Законом України від 12 липня 2001 р. № 2499-VI «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтями 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до загальних вимог цивільного законодавства сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Крім того, кредитний договір має укладатись обов'язково у письмовій формі, недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю (ст. 1055 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Для визначення, чи укладено кредитний договір, необхідно встановлювати такі обставини: досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору (мета, сума і строк кредиту); умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), які надані позивачем (т. 1 а.с.9-32) та діяли на час виникнення спірних правовідносин і з якими відповідно до поданої анкети-заяви ознайомлений та був згоден відповідач, визначено, що Банк випускає клієнту карту на підставі поданої ним, належно заповненої та підписної заяви, порядок здійснення платіжних операцій з використанням картки, а також порядок отримання кредиту регулюється чинним законодавством України, нормами міжнародних платіжних систем Visa International, MasterCard International, даним договором, Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку (п.п. 2.1.1.1, 2.1.1.2.7).

Істотні умови обслуговування по кредитній карті позначаються в пам'ятці/довідці про умови кредитування, що є невід'ємною частиною при оформленні кредитної картки та регулює тривалість пільгового періоду, розмір обов'язкового щомісячного платежу і тарифів по кредитній картці (п. 2.1.1.1 Умов).

Згідно п. 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг Банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта і заяві, підписанням якої клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата одержання картки, зазначена у заяві.

Підписана ОСОБА_1 заява-анкета (т. 1 а.с. 6) свідчить про те, що 10 червня 2011 р. відповідач виявила бажання отримати у позивача платіжну картку типу Visa зі строком дії - лютий 2013 р. та встановленням ліміту у 600 грн. Згідно цієї заяви-анкети на ім'я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок НОМЕР_1. Але ця заява не містить відомостей щодо отримання кредитної картки та умов надання кредитних коштів (строк, на який надається кредит, умови його повернення, сплату відсотків, неустойки).

Між тим, згідно наданих позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (т. 1 а.с. 4), виписки з особового рахунку (т. 1 а.с. 106) вбачаться, що кредитний ліміт в сумі 45100 грн. був встановлений та кредитні кошти, про повернення яких заявлено позов, використовувалися з кредитної картки НОМЕР_2 (старт карткового рахунку визначений 23 січня 2014 р.).

Однак, позивачем не надано будь-яких доказів отримання відповідачем кредитної картки НОМЕР_2 та узгодження умов отримання нею кредитних коштів в розмірі 45 100 грн.

Зважаючи на те, що анкета-заява від 10 червня 2011 р. не містить доказів досягнення сторонами згоди щодо істотних умов кредитного договору, а також на відсутність у матеріалах справи Тарифів банку, Пам'ятки клієнта, Довідки про умови кредитування, підписаних відповідачем, які разом з анкетою-заявою є невід'ємними частинами кредитного договору та визначають його умови, обставини щодо отримання кредитних коштів, порядку погашення кредиту - строку, розміру та складових щомісячного зобов'язання ОСОБА_1 не можна вважати встановленими.

Надані позивачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Кредит на всякий випадок» (т. 1 а.с. 7), фото жінки, яка тримає в руці банківську картку, не можна вважати доказами отримання відповідачем такої картки та укладання кредитного договору, оскільки відповідач заперечує такі обставини, а довідка не має підпису відповідача, як відсутні й докази отримання нею кредитних карток, а на фото відсутнє зображання назви типу картки та її номеру.

Інші докази, надані позивачем в суд апеляційної інстанції, як то виписки з особових рахунків, висновок щодо проведення службового розслідування, пояснення ОСОБА_1 щодо наявності недостачі, не є безперечними доказами отримання відповідачем кредитної картки та використання кредитних коштів.

За такого, викладені положення норм права, що регулюють спірні правовідносини, встановлені судом обставини, спростовують твердження позивача та його доводи апеляційної скарги про наявність між ним та ОСОБА_1 кредитних правовідносин і свідчать про те, що не можна вважати доведеним укладання відповідачем кредитного договору, отримання та використання кредитних коштів.

За такого відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 нарахованої позивачем заборгованості за Договором у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем вчинялись дії з погашення спірної заборгованості, а саме 29 квітня 2014 р. шляхом списання з картки для виплати, оскільки позивачем не надано доказів, що надана виписка по картці НОМЕР_3, яка використовувалась саме ОСОБА_1

Суд першої інстанції, взявши до уваги наведені положення закону та обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення, рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Прокопчук

Ж.М. Яворська

________

Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2018 року