Постанова № 72014332, 06.02.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/1328/17 06.02.2018

Провадження №22-ц/784/313/18

Справа №481/1328/17 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - Лисенко П.П.

Провадження №22-ц/784/313/18

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 лютого 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за відсутності сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану її представником - ОСОБА_3, ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області, яка постановлена 22 грудня 2017 року у приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області під головуванням судді Вжещ С.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про зняття арешту,

в с т а н о в и л а:

26 жовтня 2017 року ОСОБА_2 пред'явила до Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (далі - Новобузький відділ ДВС) зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

15 лютого 2012 року, на виконання рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області у цивільній справі № 2-999/11, названим судом було видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2с08 від 10 січня 2008 року, укладеним між кредитною спілкою «Надія» та ОСОБА_6 - 39 711 гривень 41 копійок, і 397 гривень 11 копійок в рахунок оплати судового збору, а всього 40 108 гривень 52 копійок.

На його підставі, 24 травня 2012 року державним виконавцем Станкевичем В.О. відкрито виконавче провадження № 31969163, в рамках якого відповідною постановою накладено арешт на все належне боржнику ОСОБА_2 майно, у тому числі і частку в квартирі АДРЕСА_1, та заборонено здійснювати його відчуження.

З єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень ОСОБА_2 дізналась про те, що на підставі ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 31969163 завершене, у зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Посилаючись на те, що обтяження належного їй нерухомого майна арештом, позбавляє її правомочностей власника по розпорядженню ним, позивач просила зняти арешт.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2017 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору залучено - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Наступною ухвалою цього ж суду від 22 грудня 2017 року, закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постановлену у справі ухвалу, а матеріали повернути до Новобузького районного суду Миколаївської області для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, оскільки той постановив її у відповідності з вимогами цивільно-процесуального законодавства.

Закриваючи провадження у даній справі, суд 1 інстанції виходив з того, що пред'явивши позов, ОСОБА_2 обрала неналежний спосіб захисту свого права, який фактично змінює її процесуальне положення за попереднім рішенням, що є неприпустимим. А оскільки законодавцем передбачено інший спосіб захисту для таких правових ситуацій, то його і слід було застосовувати.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з встановленими судом 1 інстанції обставинами та правовідносинами, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Дійсно, в силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 5 своєї постанови від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв'язку із цим не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

У разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України ( в редакції, що діяла на час розгляду справи), а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України (в ті й же редакції).

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, у провадженні Новобузького відділу ДВС перебувало виконавче провадження № 31969163, відкрите на підставі виконавчого листа виданого Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області по справі № 2-999/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 40 108 гривень 52 копійок, з яких: заборгованість за кредитним договором 39 711 гривень 41 копійка, судові витрати 397 гривень 11 копійок.

24 травня 2012 року головним державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У подальшому, виконавче провадження № 31969163, відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було завершене, а виконавчий документ повернуто стягувачу, про що винесено відповідну постанову.

При цьому, державний виконавець, як на думку позивача - безпідставно, не вирішив питання про зняття арешту, у зв'язку з чим вона і пред'явила зазначений позов.

Не звернувши уваги на виписані вище положення законодавства та судової практики, суд помилково відкрив по ньому провадження, але потім, усвідомивши і законодавство, і судову практику, та, дійшовши вірного висновку про те, що ОСОБА_2 по суті оскаржує процесуальну дію державної виконавчої служби, розгляд якої повинен здійснюватися в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України - суд обгрунтовано його закрив.

За наведених обставин колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 367-368, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: О.І. Галущенко

Н.В.Самчишина

_______________

Повний текст постанови складено 06 лютого 2018 року