Ухвала суду № 72013037, 06.02.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3965/14-ц

Провадження 4-с-5/18

ухвала

Іменем України

06 лютого 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.

при секретарі Авсюкевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Банк Форум» через свого представника звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати дії старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_1 в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.10.2017 року винесеної у виконавчому провадженні №47176763 неправомірними; скасувати вищезазначену постанову та зобов’язати Обухівський районний відділ ДВС здійснити в повному обсязі заходи виконавчих дій при примусову виконанні рішення Обухівського районного суду Київської області у справі № 2-1326/14, посилаючись на те, що необхідні дії для встановлення належного боржникові майна державним виконавцем вчинено не в повному обсязі.

В судове засідання представник скаржника не з’явився, подав клопотання про розгляд скарги без його участі, вимоги скарги підтримав в повному обсязі.

Представник боржника ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заявленої скарги заперечив в повному обсязі, вказав, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесення законно, оскільки в боржника відсутнє майно, крім того, стягувачем пропущено строк на подання такої скарги.

Державний виконавець, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з’явився.

Враховуючи обмежені строки розгляду даної категорії справ, повторну неявку представника стягувача та державного виконавця, суд вважає можливим розглянути скаргу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши представника боржника, дослідивши матеріали скарги, цивільної справи суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 грудня 2014 року позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_3 на ПАТ «Банк Форум» заборгованість за договором банківського поточного рахунку з використання спеціального платіжного засобу № 2499162 від 15.08.2012 року в сумі 2593,00 доларів США, що є еквівалентним 31124, 28 грн. та відмовлено в іншій частині позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25.02.2015 року, скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 04.12.2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за процентами за користування несанкціонованим овердрафтом у розмірі 514,43 доларів США, що є еквівалентно 14553, 22 грн. В решті рішення суду від 04.12.2014 року залишено без змін.

На підставі вказаного судового рішення, 25.03.2015 року стягувачу було направлено виконавчі листи.

03 жовтня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 52477805.

27 жовтня 2017 року старшим державним Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП № 47176763 про повернення виконавчого документа стягувачеві з посиланням на відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення богу.

Згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Оскаржувана постанова не містить належного вмотивування наявності обставин, визначених вказаними вище нормами законодавства, які можуть слугувати підставою для закінчення виконавчого провадження, зокрема не містить відомостей про вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення і не в повній мірі вчинено виконавчі дій в межах примусового виконання судових рішень, зокрема виїздів на місце проживання чи місцезнаходження майна боржника, опису чи арешту майна боржника, складення актів про відсутність такого майна тощо, що вказує на необґрунтованість оскаржуваної постанови.

При цьому державним виконавцем зазначено, що згідно відомостей Регіонального сервісного центру в Київській області №3244, майна на праві власності за боржником не зареєстровано. Згідно електронної бази даних УПФ та ДПІ, боржник не перебуває на обліку як особа, що отримує пенсію чи перебуває у трудових відносинах

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що винесена 27.10.2017 року постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві є передчасною, оскільки державним виконавцем не вжито всіх можливих дій для виконання вказаного виконавчого документу, зокрема щодо розшуку та арешту транспортних засобів, проникнення до житлачи іншого володіння боржника, заборони виїзду за кордон тощо. Більш того, з поданих суду матеріалів не вбачається, що державним виконавцем вжито достатніх заходів для опису і арешту майна боржника за місцем його проживання, зазначеному у виконавчому документі.

Так, у виконавчому документі зазначено особу боржника, його місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а сам виконавчий документ є таким, за яким мають бути стягнуті кошти чи інше майно, тобто може бути виконаний без участі боржника.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачає, що виконання рішень, перелік яких встановлюється законом про виконавче провадження, покладається на державних виконавців відповідних відділів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд вважає, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам чинного законодавства, а державним виконавцем в межах цього виконавчого провадження не виконано обов’язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Оскаржуваними діями державного виконавця порушуються права скаржника як стягувача у виконавчому провадженні, тому вони підлягають судовому захисту.

Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

При цьому суд також враховує, що оскаржуваною постановою порушується вимоги п.9 ч.3 ст.129 Конституції України щодо обов’язковості рішень суду.

Таким чином, невиконане фактично рішення суду підлягає виконанню повному обсязі, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, що є достатнім способом захисту порушених прав стягувача.

Як вбачається з матеріалів справи копію оскаржуваної постанови скаржник отримав 16.12.2017 року і направив скаргу до суду 22.12.2017 року, законодавчо установлений для оскарження десятиденний строк не пропустив.

В ході судового розгляду було встановлено обставини, які свідчать про порушення державними виконавцем законодавства при прийнятті рішення про повернення стягувачу виконавчого листа, зокрема державним виконавцем нерегулярно вчинялись виконавчі дії щодо розшуку майна, а також не було встановлено дійсний майновий стан боржника.

Зокрема, державним виконавцем не здійснювалися виконавчі дії з необхідною періодичністю, не направлялися повторні запити для виявлення майна боржника, не з’ясовувалось питання щодо перебування боржника в шлюбі та можливого виділу його частки з спільного майна подружжя, не з’ясовувалось питання наявності у боржника закордонного паспорту щодо можливого обмеження виїзду за межі України, що свідчить про неповне здійснення державним виконавцем покладених на нього Законом обов’язків.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абз.1, 3 п.1, п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що державний виконавець не вчинив всіх передбачених Законом дій щодо виявлення майна боржника, нерегулярно проводив перевірку майнового стану боржника, і не врахував того, що повернення виконавчого документа ПАТ «Банк Форум» обмежує його права на виконання рішення суду.

Враховуючи викладені вище обставини, вирішуючи скаргу на підставі наявних у справі доказів за засадах диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, суд вважає, що доводи скарги грунтуються на законі та матеріалах справи, доводи скарги і наявні у справі докази державним виконавцем або боржниками не спростовані, тому скаргу слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 447, 451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити повністю.

Визнати дії старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.10.2017 року, винесеної у виконавчому провадженні №47176763 – неправомірними.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувану від 27.10.2017 року, винесеної у виконавчому провадженню № 47176763.

Зобов’язати Обухівський районний відділ державної виконавчої служби здійснити в повному обсязі заходи виконавчих дій при примусовому виконанні рішення Обухівського районного суду Київської області у справі № 2-1326/14.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Роз’яснити сторонам ст.453 ЦПК України, що у разі виконання ухвали, постановленої за результатом розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж десятиденний строк з дня її одержання.

Суддя О.Б.Тиханський