Постанова № 72013, 01.08.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01.08.06 Справа № 10/325н-ад.

Суддя господарського суду Луганської області Мінська Т.М. по справі № 10/325н-ад за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м. Лисичанськ

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську

про визнання податкового повідомлення –рішення недійсним

Представники сторін:

від позивача –Яснюк О.О. (дов. № 65 від 28.04.2006.),

від відповідача –Татаренко О.Ю. (дов. № 8423/10 від 24.07.2006.)

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 31.07.2006. до 01.08.2006.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення –рішення ДПІ у м. Лисичанську від 28.07.2005р. № 0000212602/0.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

28.07.2005. державною податковою інспекцією в м. Лисичанську (відповідачем у справі) прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000212602//0, яким згідно з підпунктом ”в” підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000. № 2181-ІІІ (надалі –Закон 2181) на підставі акту перевірки № 67/2602/32359108 від 27.07.2005. ВАТ «Лисичанськвугілля» (позивачу у справі) визначена сума основного платежу з податку на додану вартість в сумі 48805 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 24402 грн. 50 коп., всього в сумі 73207 грн. 50 коп.

Перевірка, за результатами якої складено акт № 67/2602/32359108 від 27.07.2005., проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ в м. Лисичанську від 13.07.2005. відповідно до ч. 15 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Перевірка проведена лише за документами податкового обліку одного структурного підрозділу позивача - ш. ім. Мельникова.

В акті перевірки зазначені такі порушення:

Заниження податкових зобов’язань в порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі –Закон про ПДВ), в тому числі:

на загальну суму 1549 грн. 39 коп. від наданих послуг на поховання,

на суму 1174 грн. 95 коп. від послуг по підвозу вугілля робітникам шахти,

від реалізації санаторно –профілактичних путівок робітникам шахти на суму 3161 грн. 25 коп.,

в результаті арифметичної помилки на суму 233 грн. 81 коп.,

в порушення п. 4.5. ст. 4 Закон про ПДВ занижено податкові зобов’язання на суму 32 436 грн. 06 коп. в результаті не проведення коригування податкових зобов’язань по наданим Управлінням по збуту вугілля ДХК «Лисичанськвугілля» на адресу шахти розрахункам коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних на суму кредиторської заборгованості, по яким минув строк позовної давності.

Завищення податкового кредиту в порушення п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, в тому числі:

На суму 9721 грн. 89 коп. в результаті відсутності податкової накладної № 7009 від 30.07.2004., зазначеної в книзі обліку придбання за № 360.

На суму 528 грн. 14 коп. в результаті того, що помилково двічі включено податкову накладну № 251 від 28.08.2004. (запис в книзі обліку придбання № 361 і № 375).

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що перевірка проведена на структурному підрозділі, який не є платником податку на додану вартість, а платником податку є ВАТ «Лисичанськвугілля», перевірку якого в цілому не здійснювалось.

Також позивач заперечує факт порушення п. 4.5. ст. 4 Закону про ПДВ щодо проведення коригування податкових зобов’язань по наданим Управлінням по збуту вугілля ДХК «Лисичанськвугілля» на адресу шахти розрахункам коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних на суму кредиторської заборгованості, по яким минув строк позовної давності, оскільки за даними обліку позивач не мав кредиторської заборгованості за розрахунками з Управлінням по збуту вугілля ДХК «Лисичанськвугілля», термін позовної давності якої минув в жовтні 2004 року. Відповідно до первинних документів заборгованість утворилась з грудня 2002 по грудень 2003 року, і термін позовної давності щодо неї не минув в жовтні 2004 року.

Також позивач вказує, що правомірно не нарахував ПДВ на послуги на поховання відповідно до п.п. 5.1.15. п. 5.1. ст. 5 Закону про ПДВ.

Щодо інших порушень позивач не навів ніяких конкретних аргументів.

При вирішенні даного спору суд виходить із наступного:

Стосовно доводів позивача щодо визначення податкового зобов’язання ВАТ «Лисичанськвугілля», як платнику ПДВ, в результаті перевірки, проведеної на структурному підрозділі, який не є платником податку на додану вартість, то дана обставина не є підставою визнання недійсним рішення, оскільки результати даної перевірки враховані при проведенні виїзної планової перевірки ВАТ «Лисичанськвугілля» (акт № 28/23-32359108 від 25.05.2006.).

Стосовно порушення п. 4.5. ст. 4 Закон про ПДВ, в результаті чого занижено податкові зобов’язання на суму 32 436 грн. 06 коп.

В жовтні 2004 року, тобто на момент здійснення спірної операції, діяла редакція п. 4.5. ст. 4 Закону про ПДВ із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»від 16.01.2003. № 469-ХІV, якими доповнено п. 4.5. ст. 4 Закону частиною третьою, згідно якої правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Тобто, згідно вищезазначених норм покупець, яким виступав позивач у спірній операції, збільшує податкове зобов’язання не самостійно, а в порядку визначеному нормативними актами.

Порядок коригування сум податкових зобов’язань згідно з п. 4.5. ст. 4 Закону про ПДВ визначений п.п. 20-31 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.08.2001р. за № 674/5865 (далі Порядок 165). Згідно п.п. 20,23,27,28, Порядку 165 при перерахунку нарахованого податку, виключно продавець виписує коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в двох екземплярах, оригінал якої продавець передає покупцю.

Таким чином, висновок податкового органу про заниження податкових зобов’язань на суму 32 436 грн. 06 коп. правомірний.

Суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірності висновку про заниження податкових зобов’язань на загальну суму 1549 грн. 39 коп. від наданих послуг на поховання, оскільки відповідно до п.п. 5.1.15. п. 5.1. ст. 15 Закону про ПДВ звільняються від оподаткування ПДВ послуги з поховання за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України. Податковий орган не спростував цих доводів позивача. Штрафні санкції, нараховані на ці зобов’язання, становлять суму 774 грн. 69 коп. Таким чином, в цій частині оспорюване податкове повідомлення рішення підлягає визнанню нечинним.

Щодо решти вимог позивачем не наведено ніяких інших доводів.

Позивач просить визнати недійсним вищевказане рішення, але відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання прав громадян, а відтак оспорюване рішення частково визнається нечинним.

Оцінивши всі вищевикладені обставини, суд закінчив розгляд справи в судовому засіданні 01.08.2006. і постановив частково задовольнити позов.

Відповідно до ст. 94 п.1 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує здійснені документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 1 грн. 70 коп.

Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01.08.2006. проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 18, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати частково нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Лисичанську 28.07.2005р. № 0000212602/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1549 грн. 39 коп. і застосування штрафних санкцій в сумі 774 грн. 69 коп.

3. В решті вимог в задоволенні відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України з поточного рахунку 31111095600006, МФО 804013, ОКПО 24046582, Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк –Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 1 грн. 70 коп. на користь ВАТ «Лисичанськвугілля», м. Лисичанськ, вул. Першотравнева, 1, ідентифікаційний код 32359108.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили, якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Копії апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України постанова в повному обсязі складена 07.08.2006.

Суддя Т.М.Мінська