Ухвала суду № 72011690, 05.02.2018, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/558/16-ц

Провадження № 2-с/139/1/18

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2018 року смт Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Н.В., отримавши матеріали цивільної справи за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про скасування судового наказу у справі № 2-Н-58/2009 за заявою Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

10 серпня 2009 року суддею Мурованокуриловецького районного суду видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору № VIUWSE00000252 від 09 листопада 2006 року на загальну суму 16328 гривень 22 копійки (а.с. 26).

04 лютого 2016 року представник боржника за судовим наказом ОСОБА_4 (а.с. 12) звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами (а.с. 1-4).

Цивільна справа про видачу судового наказу № 2-Н-58/2009 була знищена, а судове провадження за цією справою було відновлене на підставі рішення Мурованокуриловецького районного суду від 15 березня 2016 року (а.с. 48-49).

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 26 квітня 2016 року (а.с. 84-86) ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами. Ця ухвала набрала чинності 08 червня 2016 року на підставі ухвали апеляційного суду Вінницької області (а.с. 113-114).

16 червня 2016 року представник боржника за судовим наказом ОСОБА_4 (а.с. 126) подав до суду заяву про скасування судового наказу (а.с. 120-125), оскільки судово-технічною та почеркознавчою експертизою № 2045/2-46/13-21 від 12.12.2013 встановлено, що кредитний договір, що став підставою для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, був підписаний не ним, а іншою особою з наслідуванням його підпису. Одночасно ОСОБА_4 просив поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.

Ухвалою судді від 24 червня 2016 року заяву ОСОБА_4 про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу № 2-Н-58/2009, виданого Мурованокуриловецьким районним судом 10.08.2009, було залишено без розгляду (а.с. 172-173).

Ухвалою колегії суддів судового палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області від 04 серпня 2016 року (а.с. 171-172) хвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 24 червня 206 року скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу.

Справа повернулася до суду з апеляційної інстанції 17 серпня 2016 року (а.с. 175). Однак, ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2016 року (а.с. 195) справу було витребувано із суду у зв’язку з відкриттям касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Постановою Верховного Суду від 16 січня 2018 року (а.с. 204-206) касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення суду першої і апеляційної інстанції по заяві про перегляд судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами - без змін.

26 січня 2018 року справа повернулася до Мурованокуриловецького районного суду (а.с. 207).

Таким чином, на виконання ухвали апеляційного суду Вінницької області від 04 серпня 2016 року (а.с. 171-172) слід розглянути заяву представника боржника за судовим наказом ОСОБА_4 (а.с. 126) про скасування судового наказу.

Протоколом передачі судової справи від 02 лютого 2018 року (а.с. 210) головуючим суддею визначено ОСОБА_5 і цього ж дня справу передано судді.

З 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Новою редакцією ЦПК України розгляд заяви про скасування судового наказу провадиться за правилами розділу П «Наказне провадження», зокрема, статтями 170-171.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2009 року суддею Мурованокуриловецького районного суду за заявою представника Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (а.с.15) було видано судовий наказ (а.с 26) про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 16328,22 гривні (а.с. 24-28) за кредитним договором № VIUWSE00000252 від 09.11.2008 (а.с. 17-23). Розгляд заяви про видачу судового наказу проведено без участі боржника ОСОБА_1

Відомості про дату та час ознайомлення ОСОБА_1 з виданим судовим наказом в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 ЦПК України, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Із заяви про скасування судового наказу (а.с. 120-125) слідує, що ОСОБА_1 не визнає самого факту укладення з Банком кредитного договору №VIUWSE00000252 від 09 листопада 2006 року, отримання ним в банку кредиту та посилається на висновок судово-технічної та почеркознавчої експертизи №2045/2046/13-21 від 12 грудня 2013 року, згідно висновку якої підпис в графі «позичальник» ймовірно виконано не ним, а іншою особою.

Так, дійсно, судовими рішеннями у справах № 139/765/13-ц (а.с. 128-129) та № 139/863/15-ц (а.с. 130-133) встановлено, що 24 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати кредитний договір, укладений між ним та банком недійсним. Висновком експертів було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Позичальник» в розділі «юридичні адреси сторін» ймовірно виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням якогось підпису ОСОБА_1 Рішенням Мурованокуриловецького районного суду від 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволені позову, у зв’язку із спливом строку позовної давності про яку було заявлено представником відповідача. Рішенням Мурованокуриловецького районного суду від 30 грудня 2015 року було прийнято рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про відмову в позові у зв’язку зі спливом позовної давності.

04 лютого 2016 року представник боржника за судовим наказом ОСОБА_4 (а.с. 12) звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами (а.с. 1-4). Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 26 квітня 2016 року (а.с. 84-86), яка набрала чинності 08 червня 2016 року (а.с. 113-114), ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Тому ОСОБА_1 вимушений був шукати інший спосіб захисту свого законного інтересу від обов’язку виконання зобов’язання, яке ним не укладалося, а тому 16 червня 2016 року представник боржника за судовим наказом ОСОБА_4 (а.с. 126) подав до суду заяву про скасування судового наказу (а.с. 120-125).

За таких обставин вважаю, що строк для подачі заяви про скасування судового наказу пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, а тому на підставі ч. 1 ст. 127 ЦПК України приймаю рішення про його поновлення.

Частина 3 статті 171 ЦПК України в імперативній формі встановила, що у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз’яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, оскільки у заяві про скасування судового наказу заперечується безспірність вимоги Банку, що є обов’язковою умовою для видачі судового наказу, а процесуальний закон зобов’язує суд у разі надходження заяви про скасування судового наказу і відсутності підстав для її повернення постановити ухвалу про скасування судового наказу, заява представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_4 про скасування судового наказу підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись п. 9 розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в новій редакції, ст.ст. 127, 171, 171, 260, 261 ЦПК України,

у х в а л и л а:

Представнику ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу.

Скасувати судовий наказ № 2-Н-58/2009, виданий суддею Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області 10 серпня 2009 року про стягнення із ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором.

Роз’яснити заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала не оскаржується.

Суддя: _____