Постанова № 72008857, 01.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/504/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді - доповідача: Білич І.М.

суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Довгопола А.В.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року ухвалену під головуванням судді Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновської О.В.

по цивільній справі № 759/13992/16-ц за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 р. позивач звернулася до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно за заповітом. Та просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Також 13.10.2017 року представником позивача було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 користуватися майном, що є предметом даного спору, а саме: будинком з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Та передачею на зберігання ОСОБА_3 майна, що є предметом спору.,

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року ОСОБА_3 було відмовлено в клопотанні про забезпечення позову по вказаній цивільній справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду позивач подала апеляційну скаргу де ставила питання про її скасування та постановлення нової, якою заяву про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії та передачі спірного майна позивачеві задовольнити в повному обсязі. Вказуючи на неврахування судом першої інстанції її доводів та постановлення ухвали, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Зазначаючи, крім іншого про те, що судом не було враховано, що вказаний будинок та земельна ділянка заповідалася позивачу, оскільки вона є єдиним спадкоємцем за заповітом. Вказувала, що ОСОБА_5 не визначений у вищезазначеному заповіті ОСОБА_7 як спадкоємець, станом на дату подання заяви про забезпечення позову, самовільно та протиправно заволодів спадковим майном та незаконно використовує його для отримання прибутку. Зазначала про те, що спадкове майно, яке є предметом спору, знаходиться у володінні третьої особи, що не має на нього жодного права. Відтак він може заподіяти шкоду майну, що є предметом даного спору, а також, оскільки опис рухомого майна, що знаходиться у житловому будинку не проводився, ОСОБА_5 має можливість безперешкодно його викрасти та збути. Тому у випадку невжиття заходів забезпечення позову, спадкове майно, що у разі задоволення позову буде належати їй може бути зіпсовано, або викрадено його вартість може істотно знизитись, а отже, судовий захист невизнаного права позивача на спадкове майно в такому випадку значно втратити свою ефективність.

10 січня 2018 року апеляційним судом отримано заперечення ОСОБА_5 на апеляційну скаргу, де вказувалось на незаконність спірного заповіту і неможливість його використання нотаріусами. Відсутність в апеляційній скарзі доказів того, що позивач зверталася до відповідного органу за отриманням дубліката документу, що підтверджує право власності ОСОБА_7 на будинок ( оригінали були втрачені, викрадені). Зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови позивачу в заяві про забезпечення позову.

Також на адресу апеляційного суду 30 січня 2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( була залучена до участі у розгляді справи після вирішення питання щодо забезпечення позову) в якому вона зазначала про правомірність відмови суду у задоволенні заяви. Так як позивач безпідставно вважає, що ОСОБА_3 є лише єдиним спадкоємцем, в той час як вона та ОСОБА_5 подали заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, відтак спадкове майно перебуває на зберіганні не лише у ОСОБА_5 а й у неї. Тому вони у встановленому законом порядку будуть доводити фальшивість складеного заповіту, так як є родичами померлого.

Позивач та її представник, відповідач, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 будучи повідомленими належним чином у встановленому порядку про розгляд справи в судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст.372 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову виходив з того, що представник позивача не надав належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, не зазначив обставин та не надав доказів, що відповідач має намір ухилятись від виконання чи перешкоджати виконанню рішення суду.

Окрім того, суд першої інстанції зазначав про те, що постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач вказувала на те, що судом першої інстанції при вирішенні питання безпідставно не було взято до уваги те, що ОСОБА_5 не визначений у заповіті ОСОБА_7 як спадкоємець, проте станом на дату подання даної заяви він самовільно та протиправно заволодів спадковим майном та незаконно використовує його для отримання прибутку. Незаконно проживає в житловому будинку який входить до спадкової маси, та перешкоджає їй в доступі до нього, не даючи можливості перевірити його цілісність та стан збереження.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.

Так як матеріали справи не містять у собі доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, а саме існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, заявником не було взято до уваги, що у відповідності до положень ст. 152 ЦК України ( діяла в редакції 2004 року на момент ухвалення судового рішення) п. 7 ч. 1 було визначена можливість передачі речі, яка є предметом спору на зберігання іншим особам, як одного із видів забезпечення позову.

У той же час, заявник ставила питання про передачу саме їй на зберігання майна, яке є предметом спору,а саме: будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, що суперечило зазначеним вище нормам процесуального права.

Такі ж вимоги не можуть бути задоволені і в ході апеляційного розгляду так як відповідно до п.7 ч. 1 ст. 150 ЦПК України ( в редакції від 15.12.2017 року) позов забезпечується передачею речі яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 381-383, 384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2018 року.

Суддя - доповідач:

Судді: