Постанова № 72008583, 31.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2343/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя: В.В.Лашин

судді: В.І. Жеков

ОСОБА_1

При секретарі: Є.О. Чеголя

За участю представників сторін:

Від ДП "Адміністрація морських портів України в особі Білгород-Дністровської філії ДП "Адміністрація портів України" - ОСОБА_2

Від відповідача ОСОБА_3 головного морського агентства "ІНФЛОТ" - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”

на рішення господарського суду Одеської області

від 04.12.2017

по справі №916/2343/17

За позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”;

до відповідача: ОСОБА_3 головного морського агентства “ІНФЛОТ”;

про стягнення

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5

час та місце прийняття судового рішення: 04.12.2017 р., м. Одеса, просп.. Шевченка 29 господарський суд Одеської області, зал судових засідань №2

в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

повний текст рішення складено 08.12.2017

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (у наступному за текстом – Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 головного морського агентства «Інфлот» (далі – ЧГМА «Інфлот») про стягнення заборгованості в сумі 920,67 доларів США санітарного збору, а також судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що донарахування позивачем санітарного збору відповідачу пов’язане з тим, що первісно він був розрахований, виходячи з моменту пришвартування та від швартування судна до/від причалу, тоді як за чинним законодавством збір нараховується з моменту заходження судна в акваторію морського порту.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04 грудня 2017 року (суддя Оборотова О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки донарахування санітарного збору проведено згідно з вимогами п. 8.1, 8.2 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013 р. та п. 2.1.4 договору № 8-П-БДФ-15 від 01.01.2015 р., укладеного між сторонами спору.

У відзиві на апеляційну скаргу ЧГМА «Інфлот» зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідач наголошує на тому, що відповідальність за сплату портових зборів несе судновласник, а не морський агент судна, який створює правовідносини для свого довірителя та діє від імені судновласника, й сплачується збір до виходу судна з морського порту. ЧГМА «Інфлот» вказує, що донарахування збору більш, ніж через два роки після виходу судна з порту, не відповідає нормам законодавства. При цьому, як зазначає відповідач, санітарний збір сплачується за наявністю наданих послуг згідно до п. 8.1 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів та статті 26 Конвенції ООН з морського права 1982 року, тоді як позивачем цього не доведено.

Крім цього, ЧГМА «Інфлот» акцентує на тому, що позивачем не доведено підстав для донарахування санітарного збору, оскільки знаходження суден в порту не перевищувало 10 днів, що підтверджується наданими відповідачем доказами, складеними третіми особами, які не є зацікавленими у розгляді спору на користь однієї із сторін, тоді як позовні вимоги обґрунтовані документами, складеними позивачем про події, що відбудуться, й не відображають фактичні обставини. Позивач мав можливість надати докази, які безумовно підтверджують точне географічне місцезнаходження кожного судна (з визначенням широти та довжини) у конкретному місці акваторії порту, витяги з бортового журналу кожного судна, супутникові дані, але такі докази надані не були. Відповідач зазначає, що капітаном порту,якому надане право відмови виходу судна з порту, було дозволено відхід всіх перелічених у позові суден без будь-яких претензій, що підтверджує факт сплати санітарного збору.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 26 Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року, ратифікованої Законом України №728-ХІV від 03.06.1999 р., іноземне судно, що проходить через територіальне море, може обкладатись тільки зборами в оплату за конкретні послуги, надані такому судну.

Положеннями статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України (в подальшому – КТМ України) передбачено, що під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримуватися чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Згідно із ч. 1-3 ст. 22 Закону України «Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Портові збори сплачуються Адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Процедура справляння та розміри ставок портових зборів встановлені Порядком, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 р. за № 930/23462, пунктами 1.3-1.5 якого передбачено, що портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку. Сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту. Нарахування портових зборів здійснюється з умовного об’єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Розділом VІІІ зазначеного Порядку врегульоване питання справляння санітарного збору.

Додатком № 6 до Порядку від 27.05.2013 р. № 316 встановлені ставки для суден у закордонному плаванні по Білгород-Дністровському морському порту: при стоянці до 10 діб – 0,022 доларів США, більш 10 діб – 0,036 доларів США.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтями 116, 117 Кодексу торговельного мореплавства унормовано, що у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Згідно із ст. 118 Кодексу торговельного мореплавства обов’язком судновласника або іншого довірителя є надання морському агенту коштів, достатніх для здійснення його функцій; відшкодування морському агенту будь-яких витрат, зроблених ним від їх імені або за їх згодою. Судновласник зобов’язаний нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що з 05.01.2015 р. по 27.12.2015 р. під агентуванням ЧГМА «Інфлот» в акваторію Білгород-Дністровського морського порту заходили наступні судна: VOLGO BALT 179, ZAKAMSK, TUNA, DIAMOND C, POLKOVNIK FESENKO VK, та в якості доказу приводить нотіси відповідача /т.1, а.с. 63-69/, а також виписку з вахтового журналу Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту /т.2, а.с. 26-47/.

Виходячи з цих даних, позивачем проведено розрахунок донарахування санітарного збору: VOLGO BALT 179 – з 05.01.2015 р. (тобто більш 10 діб) за ставкою 0,036 доларів США на суму 326,56 доларів США (сплачено відповідачем 199,56 доларів США); ZAKAMSK – з 12.01.2015 р. по 25.01.2015 р. за ставкою 0,036 доларів США в розмірі 329,87 доларів США (сплачено відповідачем 201,59 доларів США); TUNA – з 17.01.2015 р. по 27.01.2015 р. за ставкою 0,036 доларів США на суму 326,56 доларів США (сплачено відповідачем 199,56 доларів США); DIAMOND C – з 22.02.2015 р. по 09.03.2015 р. за ставкою 0,036 доларів США на суму 404,28 доларів США (сплачено відповідачем 247,06 доларів США); POLKOVNIK FESENKO VK – з 28.06.2015 р. по 09.07.2015 р. за ставкою 0,036 доларів США на суму 327,02 доларів США (сплачено відповідачем – 199,85 доларів США); VOLGO BALT 179 – з 09.11.2015 р. по 20.11.2015 р. за ставкою 0,036 доларів США на суму 326,56 доларів США (сплачено відповідачем 199,56 доларів США); VOLGO BALT179 – з 06.12.2015 р. по 27.12.2015 р. за ставкою 0,036 на суму 326,56 доларів США (сплачено відповідачем 199,56 доларів США).

Відтак, на думку позивача, існує заборгованість на суму 920,67 доларів США, що й стало підставою для звернення позивача до ЧГМА «Інфлот» з претензією від 29.06.2017 р. № 12/09-10/1263/17 на вказану суму, яка залишена відповідачем без задоволення за її безпідставністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою справляння санітарного збору є забезпечення Адміністрацією морського порту фактичного прийняття із зазначених в позові суден всіх видів забруднень за весь час стоянки та у відповідному місці стоянки, але позивач не надав жодних доказів, у тому числі і довідок Адміністрації морських портів України, передбачених п. 8.1 Порядку від 27.05.2013 р. № 316, які підтверджували б факт прийняття забруднень із зазначених суден.

Судова колегія вважає ці висновки помилковими, оскільки відповідно до п. 8.1, 8.2 Порядку від 27.05.2013 р. № 316 справляння санітарного збору передбачає: забезпечення Адміністрацією морських портів України обов'язкового прийняття із судна всіх видів забруднень (за винятком баластних вод) за весь час стоянки судна в морському порту, а також сприяння виконанню операцій, пов'язаних з прийняттям забруднень (подання і прибирання плавзасобів, надання контейнерів та інших місткостей для збирання сміття, перевантажувальні операції, шлангування, відшлангування тощо); обов'язкове здавання судном у морському порту всіх наявних на борту видів забруднень з метою запобігання їх скиданню у море. Здавання забруднень засвідчується відповідною довідкою Адміністрації морських портів України. Із суден групи А санітарний збір справляється за 1 куб. м умовного об'єму судна або самохідної частини складеної плавучої споруди за ставками, наведеними у додатку 6 до цього Порядку.

Враховуючи також приписи п. 1.5 згаданого Порядку, нарахування санітарного збору залежить не від кількості прийнятих забруднень та не від самого факту їх здавання, а від групи та об'єму судна, оскільки такий портовий збір, як санітарний, є заходом, направленим на запобігання забрудненню моря скиданням відходів та інших матеріалів, і спрямовує судновласників охороняти морське середовище. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року у справі № 21-453а11.

Одночасно з цим, господарським судом також було зазначено, що позивачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів перебування суден під агентуванням ЧГМА «Інфлот» більше 10 діб в акваторії Білгород-Дністровського морського порту.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що у даному випадку судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та ним дана належна юридична оцінка, а тому спір по суті позовних вимог вирішено правильно.

Так, позовні вимоги обґрунтовані нотісами, відправленими відповідачем за допомогою електронного зв’язку /т.1, а.с. 63-69/, які не містять цифрового підпису та що датовані до подій заходження суден до Білгород-Дністровського морського порту, тобто не підтверджують дійсне перебування суден по дням, вказаним у розрахунку позивача, а тому не є, в силу статті 34 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній на момент вирішення спору судом першої інстанції, та ст.ст. 76 ГПК України у новій редакції, належним доказом обставин, на які посилається позивач.

Частиною 1 статті 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судова колегія вважає недостатніми відомості про перебування суден у акваторії Білгород-Дністровського морського порту, зазначені у вахтенному журналі змінного диспетчера /т.2, а.с. 26-47/, надані Адміністрацією Білгород-Дністровського морського порту, оскільки є внутрішнім документом позивача, складеним одноособово й не підтверджується іншими доказами.

До того ж, саме враховуючи ці дані, позивачем виставлялися відповідачу рахунки /т.2, а.с. 48-54/, які були оплачені ЧГМА «Інфлот» у повному обсязі.

Крім цього, ці обставини не узгоджуються з інформацією, яка міститься у рахунках ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» по кожному судну, в яких зазначена дата заходу судна до порту та дата його відходу; рахунках філії «Дельта-Лоцман» по кожному судну, у додатках до яких зазначені дати зовнішньопортового лоцманського проведення та внутрішньо портового лоцманського проведення кожного судна; лоцманських квитанціях по кожному судну; рахунках державної установи «Держгідрографія» за маяковий збір /т.1, а.с. 102-134/.

Також позивачем не було надано взагалі будь-яких доказів, які б підтверджували, що суднами, агентування яких здійснювалося відповідачем, дійсно здійснювалося за датами, зазначеними в розрахунку позивача /т.1, а.с. 70/, заходження до акваторії Білгород-Дністровського морського порту, межі якого визначені постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. № 460.

Слід також зазначити, що пунктом 1.4 Порядку від 27.05.2013 р. № 316 унормовано, що сплата портових зборів здійснюється до виходу судна з морського порту.

Згідно із статтею 91 КТМ України кожне судно зобов'язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту. Капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі, зокрема, несплати встановлених зборів.

Чинне законодавство не містить норм, які передбачають донарахування портових зборів після виходу судна з порту, особливо після майже двох років з дати відходу судна, оскільки це не впливає на стабільність правовідносин та шкодить діловій репутації Держави, яка здійснює управління морськими портами.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому достатніх правових підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 240, 275-276, 282-283 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2017 р. по справі № 916/2343/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 02.02.2018

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя В.І. Жеков

Суддя Л.В. Лавриненко