Постанова № 72008426, 26.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2018 р. Справа№ 910/20199/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Собуцька Я.Ю.

від третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

на рішення господарського суду міста Києва

від 06.12.2017 (повний текст рішення складено 11.12.2017)

у справі №910/20199/17 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3

про стягнення 99000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 99000 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2017 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" 99000 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1600 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/20199/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" у позовних вимогах до ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" у розмірі 30921,03 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема п.2.1 ст.2, п.22.1ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При цьому скаржник зазначає, що судом першої інстанції, пр. прийнятті рішення, не взято до уваги необхідності застосування коефіцієнта фізичного зносу запчастин; на думку скаржника обґрунтованою сумою страхового відшкодування є 68078,97 грн. (69078,97 грн. - 1000 грн. = 68078,97 грн.).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) відкрито апеляційне провадження у справі №910/20199/17 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"; призначено справу до розгляду на 26.01.2018.

Згідно останнього розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №910/20199/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/20199/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2018 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) відкрито апеляційне провадження у справі №910/20199/17 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"; призначено справу до розгляду на 26.01.2018.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.01.2018 представник позивача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

29.06.2016 між приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування №4550 (далі - Договір), предметом якого є: майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем "Toyota Land Cruiser" (державний номер НОМЕР_1).

19.06.2016 о 14 год. 30 хв. у м. Києві по проспекту Перемоги, 53-а, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля "Toyota Land Cruiser" (державний номер НОМЕР_1), та автомобіля "ЗАЗ-Daewoo" (державний номер НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_3 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 14.08.2017 у справі №760/11268/17 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у сумі 340 грн.

16.11.2017 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

25.07.2017 позивачем складено страховий акт №4117/10 та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 104224,72 грн.

На підставі страхового акта, страховик, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 104224,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 25.07.2017 №7033; від 27.07.2017 №7020; від 31.07.2017 №7028.

Крім того, було проведено оцінку застрахованого автомобіля та складено звіт від 11.07.2017 №11/07/17, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota Land Cruiser" з урахуванням коеф. фізичного зносу запчастин складає 69078,97 грн., а вартість відновлювального ремонту - 94744,73 грн.

Відповідно до умов Договору сума матеріального збитку розраховується, виходячи з вартості відновлювального ремонту на фірмовій (гарантійній, профільній, авторизованій) СТО, але не більше розміру збитку, розрахованого на базі ПК і збільшеної на 20 %.

Враховуючи умови Договору та на підставі рахунку-фактури від 19.07.2017 №11/07/17 вартість ремонту склала 104224,72 грн., яка і була відшкодована страхувальнику позивача.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Цивільно-правова відповідальність власника "ЗАЗ-Daewoo" як страхувальника на момент ДТП була застрахована ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за полісом №АІ/9785476 (ліміт за шкоду майну складає 100000 грн., франшиза - 1000 грн.).

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є саме відповідач.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який не перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.

Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту, від 24.11.2003, № 142/5/2092 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.

За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно до пункту 35.1 статі 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами протиправну поведінку і вину водія забезпеченого транспортного засобу у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, наявність правових підстав для задоволення позову страхової компанії щодо стягнення з відповідача - особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суми виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що має бути сплачена відповідачем на користь позивача, складає 99000 грн. (100000 грн. - 1 000 грн.).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення 99000 грн. страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 06.12.2017 у справі №910/20199/17 - без змін.

Матеріали справи №910/20199/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко

(повний текст постанови складено 31.01.2018)