Постанова № 72008324, 29.01.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2018 справа № 905/2080/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_4 ОСОБА_5, за довіреністю; не з’явився; не з’явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, м. Селидове, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від07.11.2017 (підписано 07.11.2017)у справі№ 905/2080/17 (суддя Г.В. Левшина) за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаУправління соціального захисту населення Селидівської міської ради, м. Селидове, Донецька область Управління Державної казначейської служби у м. Селидове, м. Селидове, Донецька область простягнення 65 889,17 грн.В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро (Позивач) із позовом до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, м. Селидове, Донецька область (Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 65 889,17грн., обґрунтовуючи вимоги порушенням Відповідачем свого зобов’язання щодо відшкодування вартості наданих Позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.09.2017 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача було залучено Управління Державної казначейської служби м. Селидове, м. Селидове, Донецька область (Третя особа).

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.11.2017 позовні вимоги задоволено в повному обсязі у зв’язку з доведенням Позивачем факту порушення Відповідачем зобов’язання щодо відшкодування вартості телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на відсутність своєї вини у невиконанні зобов’язання через відсутність бюджетного призначення, оскільки Законом України "Про державний бюджет на 2016 рік" не передбачено видатків місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету на надання пільг з послуг зв’язку, у зв’язку з чим фактичне фінансування видатків на надання зазначених пільг не здійснювалось.

Також скаржник зазначає, що оскільки видатки щодо фінансування пільг не були передбачені рішенням "Про бюджет м. Селидове на 2016 рік" та кошторисом Селидівської міської ради, то у Відповідача не було підстав для складання проекту кошторису доходів і видатків на фінансування пільг на телекомунікаційні послуги, що в свою чергу унеможливило укладання договору з Позивачем. Таким чином Позивач у 2016 році надавав послуги зв’язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі в односторонньому порядку без договору з Відповідачем на 2016 рік.

Представник Позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, за мотивами того, що діючим законодавством не передбачена можливість повного або часткового звільнення від обов’язку здійснення розрахунків через відсутність бюджетного фінансування.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, але через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку із зайнятістю його представника в іншому судовому процесі, проте задовольнити таке клопотання судова колегія позбавлена процесуальної можливості на підставі ст. 273 ГПК України.

Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв’язку з викладеним судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу за наявними у справі матеріалами у відсутності представників Відповідача та Третьої особи, які не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вищезазначеним судовим рішенням в межах даної справи, встановлені наступні обставини, що також не оспорюється сторонами:

- укладення 27.02.2015 між сторонами договору №493-12І200 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році (далі - Договір), за умовами п. 1.2 якого Позивач здійснює надання телекомунікаційних (в т.ч. абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) громадянам, які мають відповідні пільги, а Відповідач здійснює фінансування пільг, відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень.

- надання Позивачем на виконання умов Договору протягом грудня 2015 року – грудня 2016 року послуг зв’язку на пільгових умовах населенню м. Селидове, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дії пунктів 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства";

- факт понесення Позивачем витрат на надання послуг зв’язку означеним категоріям пільговиків;

- статус Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради як головного розпорядника коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг на якого, згідно положень Порядку № 256 та Постанови покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Також судом першої інстанції встановлено, що загальна сума понесених Позивачем витрат за надані послуги становить 65 889,17 грн., наявність обов’язку з відшкодування якої заперечується Відповідачем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами ч. 3 ст. 63 Закону України від 18.11.2003 № 1280-IV "Про телекомунікації", п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), п.п. 2, 3, 5, ч. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, а також нормами ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 615, 617 Цивільного кодексу України.

Судова колегія не приймає до уваги доводи Відповідача про відсутність його вини, як підстави до звільнення від виконання зобов’язання, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість звільнення Відповідача від виконання своїх законних обов’язків по вищенаведеному відшкодуванню через відсутність фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Одночасно, приписи ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Судова колегія також вважає безпідставними посилання Відповідача на те, що договір про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році не укладався та Позивач надавав такі послуги в односторонньому порядку, а відтак підстави до відшкодування вартості наданих Позивачем послуг відсутні, оскільки надання пільговим споживачам телекомунікаційних послуг передбачено вимогами чинного законодавства України, а відмова в укладенні договору про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році свідчить про неналежне виконання Відповідачем вимог чинного законодавства України.

За таких підстав судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки доказів оплати Відповідачем не надано, право Позивача на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, на момент його звернення з позовом, є порушеним та підлягає захисту в судовому порядку, а отже і вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 65 889,17 грн. є підтвердженими наявними доказами в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Відповідачем відсутність цієї заборгованості не спростовано, правильність розрахунку цієї суми Відповідач не заперечує.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2017 у справі № 905/2080/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, м. Селидове, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2017 у справі № 905/2080/17 – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції – покласти на Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, м. Селидове, Донецька область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3