Постанова № 72008246, 26.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2018 р. Справа№ 911/2216/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Петренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини 3078 Національної гвардії України

на рішення господарського суду Київської області

від 02.10.2017 (повний текст рішення складено 24.10.2017)

у справі №911/2216/17 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Військової частини 3078 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс"

про стягнення 722985,51

ВСТАНОВИВ:

Військова частина 3078 Національної гвардії України звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" про стягнення 722985,51 грн., з яких:

- 387218,95 грн пені згідно п. 8.2.2. договору №65АС/16 від 17.08.2016;

- 297044,67 грн пені згідно п. 8.2.3. договору №65АС/16 від 17.08.2016;

- 38721,89 грн штрафу згідно п. 8.2.4. договору №65АС/16 від 17.08.2016.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.10.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" на користь Військової частини 3078 Національної гвардії України 37388 (тридцять сім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 66 коп. пені та 5608 (п'ять тисяч шістсот вісім) грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Військова частина 3078 Національної гвардії України звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.10.2017 у справі №911/2216/17 прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що врахування судом першої інстанції листування між третіми сторонами як доказ вжиття відповідачем заходів до належного виконання обов'язку поставки товару є порушенням матеріального права, оскільки умови договору поширюються лише на дві сторони (позивача та відповідача). На думку скаржника, висновок суду першої інстанції про зменшення пені є безпідставним та необґрунтованим. Також скаржник зазначає, що відмовляючи в позові в частині стягнення штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами відповідно до пунктів 8.2.3 та 8.2.4 договору, судом не взято до уваги те, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати; договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 02.10.2017 у справі №911/2216/17 та поновлено Військовій частині 3078 Національної гвардії України строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у справі №911/2216/17 за апеляційною скаргою Військової частини 3078 Національної гвардії України. Призначено справу до розгляду на 26.01.2018. Зупинено дію рішення господарського суду Київської області від 02.10.2017 у справі №911/2216/17.

Згідно останнього розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №911/2216/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/2216/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2018 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини 3078 Національної гвардії України на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2017 у справі №911/2216/17; призначено справу до розгляду на 26.01.2018.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.01.2018 уповноважений представник позивача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

17.08.2016 між Військовою частиною 3078 Національної гвардії України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс", як учасником, було укладено договір №65АС/16 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язується у 2016 році поставити замовникові товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до пп. 1.2., 1.3., 3.1., 3.2., 5.1., 5.2. та 11.1. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: код ДК 016:2010 - 29.10.5 - автомобілі спеціальної призначеності (код ДК 021:2015 - 34114000-9 транспортні засоби спеціального призначення (спеціальний автомобіль для перевезення осіб узятих під варту, колісною формулою 4х2)).

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені за взаємною згодою сторін залежно від реального фінансування видатків замовника.

Загальна ціна договору складає 27249750,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 4541625,00 грн.

Загальна ціна договору (вартість одиниці товару) може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Поставка замовнику товару здійснюється учасником у строк, що зазначений у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Місце поставки (передачі) товару - військова частина 3078 Національної гвардії України, за адресою 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань.

22.12.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до умов якої було погоджено, що загальна ціна договору складає 13352377,50 грн, у тому числі 2225396,25 грн, а також поставку товару кількістю 12 шт. на загальну суму 13352377,50 грн.

В пункті 1.2. вищезазначеної угоди сторони погодили, що строк поставки товару на суму попередньої оплати (в кількості не більше ніж 12 штук) здійснюється протягом 90 календарних днів з дати проведення платежу, вказаного в п. 4.2. договору на розрахунковий рахунок учасника, але не пізніше 20.03.2017.

В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що власні договірні зобов'язання ним були виконані належним чином, кошти за товар були сплачені у повному обсязі - 13352377,50 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №9860 від 19.12.2016. Проте, відповідач свої договірні зобов'язання виконав не належним чином, товар поставив з порушенням строків - 18.04.2017, що підтверджується доданою до позову копією видаткової накладної №23 від 18.04.2017.

З огляду на порушення ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" строків виконання договірного зобов'язання позивачем з 20.03.2017 по 18.04.2017 нараховано пеню у розмірі 387218,95 грн та 297044,67 грн відповідно до пунктів 8.2.2. та 8.2.3. договору відповідно; за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано штраф у розмірі 38721,89 грн відповідно до пункту 8.2.4. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, що кореспондує зі ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з видаткової накладної №23 від 18.04.2017 обов'язок по поставці товару відповідачем було виконано 18.04.2017, тобто з порушенням передбачених договором строків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, прострочення по поставці Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" товару мало місце внаслідок неналежного виконання контрагентами відповідача зобов'язань по поставці останньому необхідних для автомобілів шасі, що підтверджується наданими відповідачем в суді першої інстанції копіями листів, договору та видаткових накладних стосовно виникнення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" та іншими контрагентами господарських відносин по поставці комплектуючих для автомобілів спеціального призначення.

Приписами ст. ст. 610, 611 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до приписів ст. ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2.2. договору передбачено, що за порушення строків поставки учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Зі змісту заявленого позивачем позову та наданих додатково пояснень вбачається, що пеня згідно пункту 8.2.2 договору нарахована на вартість поставленого з простроченням товару - 13352377,50 грн за 29 днів прострочення - з 20.03.2017 по 18.04.2017.

Приписами статей 612, 530, 599 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, право на нарахування пені з підстав п. 8.2.2. договору за порушення відповідачем строків поставки товару у позивача виникло після спливу встановленого договором строку поставки, тобто з 21.03.2017 та припинилося повністю в день, що передує дню здійснення відповідної поставки - 17.04.2017, а тому судом правомірно здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми пені за період з 21.03.2017 по 17.04.2017 включно, яка становить 373886,57 грн.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено заяву відповідача про зменшення розміру пені, та оцінивши всі доводи та інтереси сторін, дослідивши докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань, враховуючи вжиття відповідачем заходів до належного виконання обов'язку з поставки товару, а також відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з порушенням строків поставки товару за договором, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшено у 10 разів розмір суми пені, що підлягає стягненню з відповідача згідно п. 8.2.2. договору - 373886,57 грн відповідно до 37388,66 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 297044,67 грн пені, нарахованої згідно п. 8.2.3. договору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.2.3. договору за несвоєчасне виконання учасником грошового зобов'язання, передбаченого пунктом 6.3.4. договору, учасник не користь замовника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого несвоєчасного виконання, від перерахованої суми за кожен день прострочення, включаючи день перерахування коштів.

Пунктом 6.3.4. договору передбачено, що після закінчення строку дії дозволу МВС на здійснення замовником попередньої оплати або розірванню договору чи відмови від договору стороною, учасник зобов'язується повернути протягом 7-ми календарних днів замовнику невикористані кошти, перераховані останнім у якості попередньої оплати за договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку продавця повернути суму попередньої оплати за обставин відсутності волевиявлення покупця на розірвання або відмову від договору та отримання ним товару.

З встановлених судом обставин вбачається, що відповідач виконав свій обов'язок по поставці товару з порушенням передбачених договором строків, у той час як до моменту поставки позивач не відмовлявся від договору, не заявляв про його дострокове розірвання та повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, враховуючи відсутність обставин порушення відповідачем п. 6.3.4. договору, як правової підстави сплати пені у порядку п. 8.2.3. договору, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про доказову необґрунтованість та нормативну безпідставність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 297044,67 грн пені згідно п. 8.2.3. договору, та відповідно відмову у її задоволенні.

Стосовно позовної вимога про стягнення з відповідача 38721,89 грн штрафу згідно п. 8.2.4. договору колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування відповідно заявленої вимоги позивач посилається на порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, як підставу нарахування зазначеного штрафу, передбаченого приписами ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 8.2.4. договору на суму попередньої оплати нараховуються проценти у розмірі 0,01% від дня, коли товар мав бути переданий замовнику, до дня його фактичної передачі замовнику або повернення йому попередньої оплати відповідно до п. 6.3.4. договору.

Приписами ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з правового аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань, у той час як штраф має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Виходячи з правового тлумачення змісту договору, суд дійшов висновку про те, що грошова сума, передбачена п. 8.2.4. договору, за своєю правовою природою не є штрафом у розумінні ч. 2 ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, оскільки алгоритм нарахування відповідних коштів не носить одноразового характеру.

Водночас, відповідно заявлена позивачем сума коштів не може бути стягнена і як пеня, оскільки сума пені за порушення договірного обов'язку по поставці товару вже стягнута з відповідача у даній справі, а подвійне стягнення пені суперечить статті 61 Конституції України.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 38721,89 грн штрафу згідно п. 8.2.4. договору є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини 3078 Національної гвардії України залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 02.10.2017 у справі №911/2216/17 - без змін.

Поновити дію рішення господарського суду Київської області від 02.10.2017 у справі №911/2216/17.

Матеріали справи №911/2216/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко

(повний текст постанови складено 31.01.2018)