Рішення № 72007932, 02.02.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2018 р.Справа № 922/4032/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків про стягнення коштів 1041,90 грн. за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 01-16/2231 від 19.04.17 ;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 20.09.17

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача – Головного управління Національної поліції у Харківської області про стягнення 538,98 грн. пені за період з листопада 2016 по березень 2017 , 126,47 грн. відсотків річних за період з жовтня 2016 по вересень 2017 та 376,45 грн. інфляційних втрат за грудень 2016, січень 2017, жовтень 2017 за Договором про постачання електричної енергії від 23.09.2016 №51025.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (вх.№42959 від 29.12.2017) та у судовому засіданні просив в позові відмовити, окрім цього, також підтримав подане ним 18.01.2018 клопотання про зменшення розміру неустойки, оскільки відповідач є неприбутковою бюджетною організацією, що утримується за рахунок коштів державного бюджету.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

23 вересня 2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №51025 (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору.

На підставі п. 9.5. Договору, цей Договір пролонговано сторонами на 2017 рік.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням умов розділу 6, 7 Договору, відповідно до додатку № 1 "Договірні величини споживання".

Згідно п. 2.3.3. Договору, споживач зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків.

У п. 5 додатку № 2 до Договору сторони визначили, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показниками розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом); споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами "Харківенергозбуту" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

На підставі вказаного договору, позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу, але останній належним чином не виконував свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості отриманої електричної енергії, у зв'язку з чим позивачем проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційних, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом частин 1, 2 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі. Як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав несвоєчасно, за отриману споживачем з листопада 2016 року по березень 2017 року електричну енергію розрахувався з порушенням строків, визначених договором.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3. 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 “Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику суму боргу із урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, 3 проценти річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений у додатку № 2 “Порядок розрахунків”, до дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.

Пунктом 6 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми.

Згідно вищевказаних умов договору та норм чинного законодавства позивач за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачу пеню в розмірі 538,98 грн за період з листопада 2016 по березень 2017, 126,47грн. 3% річних за період з жовтня 2016 по вересень 2017 року та 376,45 грн. інфляційних втрат за грудень 2016, січень 2017, жовтень 2017.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пред'явлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд визнав його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 126,47 грн. 3% річних та 376,45 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення 538,98 грн. пені відповідачем було заявлено клопотання (вх.1445 від 18.01.2018) про зменшення розміру неустойки на 90%.

За результатами розгляду даного клопотання суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджетна установа - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Таким чином, відповідач у повному обсязі фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо іншого не призначено Законом України «Про державний бюджет України», також в п. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України зазначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Враховуючи приписи ст. 51 Бюджетного кодексу України, відповідач є лише розпорядником бюджетних коштів, оскільки здійснює бюджетні зобов'язання на підставі затвердженого розпорядником кошторису, за дорученням якого Державне казначейство України здійснює платежі.

Отже, відповідач здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету.

У зв'язку з недостатнім та несвоєчасним фінансуванням з Державного бюджету, фінансування відповідних статей видатків відповідача, з яких необхідно проводити оплату наданих позивачем послуг, є обмеженим.

Із наведеного вище вбачається, що причиною неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є саме недостатнє та несвоєчасне фінансування з державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що позивач повністю погасив основну заборгованість за Договором до подачі даного позову і позивач не надав доказів наявності у нього збитків, пов'язаних з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та у відповідності до статті статті 551 ЦК України, зменшити розмір пені на 50%.

У зв'язку з цим, суд задовольняє вимоги про стягнення пені частково - в розмірі 269,49 грн.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м.Харків, вул.Жон Мироносиць, буд.5, код 40108599) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.149, код 00131954) 269,49 грн. пені, 126,47 грн. 3% річних, 376,45 грн. інфляційних втрат, 1600,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 05.02.2018 р.

Суддя ОСОБА_1