Ухвала суду № 72007568, 29.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню

29.01.2018Справа № 910/15873/13 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши

заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині

у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 718 182,65 грн.

за участю представників:

від заявника (боржника): Кравчик С.М. - довіреність № 17122102 від 21.12.17 р.

від позивача: Сороколіт Є.М. - довіреність № 14-74 від 14.04.17 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго", боржник) із заявою про визнання судового наказу від 19.02.2014 р. у даній справі таким, що не підлягає виконанню в частині.

Заявник вважає, що судовий наказ частково не підлягає виконанню, оскільки стягнуті з ПАТ "Київенерго" пеня та 3 % річних повинні бути списані стягувачем - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" з дня набрання чинності цим Законом.

У судовому засіданні представник ПАТ "Київенерго" заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підтримав та обґрунтував, просив її задовольнити.

Представник стягувача заперечив проти її задоволення, зазначив, що вказаним Законом України передбачене право стягувача за певних умов здійснити списання штрафних санкцій та матеріальних втрат, а не автоматичне їх списання. У той же час вказав, що зобов'язання у боржника не припинилось. Просив відмовити у задоволенні заяви.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази прийшов до висновку, що заява ПАТ "Київенерго" задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р., позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення 718 182,65 грн. задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Київенерго" пеню в сумі 429 185,05 грн., інфляційну складову боргу в сумі 162 801,77 грн. та 3% річних в сумі 86 072,18 грн.

Не погодившись з указаним рішенням, сторони оскаржили його до Київського апеляційного господарського суду, подавши апеляційні скарги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014 р. рішення господарського суду міста Києва частково скасовано, прийнято нове рішення, яким з ПАТ "Київенерго" стягнуто пеню в сумі 429 185,05 грн. та 3% річних у сумі 86 072,18 грн., що разом становить 515 257,23 грн., в іншій частині позову - відмовлено.

19.02.2014 р. на виконання зазначеної постанови господарським судом міста Києва був виданий наказ № 910/15873/13, що перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 42982206, яке у подальшому було закінчено.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Заявник стверджує, що його обов'язок з виконання судового рішення припинився в силу спеціального закону. Перевіряючи такі доводи заявника, суд виходив з наступного.

Дійсно, 30.11.2016 р. набрав чинності Закон України № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. (далі - Закон). Указаним законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно зі ст. 1 Закону заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, - це кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (далі - Реєстр).

Учасниками процедури врегулювання заборгованості - є підприємства та організації, включені до Реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 155 від 20.06.2017 р. боржника - ПАТ "Київенерго" було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 8/10-1126-17 від 21.06.2017 р.).

Отже, боржник вважає, що оскільки його включено до вказаного Реєстру, то заборгованість (пеня та 3 % річних) за наказом господарського суду м. Києва № 910/15874/13 від 19.02.2014 р., є списаною, як за спожиті енергоносії, на підставі Закону "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а значить - наказ має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню (залишок заборгованості становить 391 769,96 грн.).

У той же час, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (стягувач) заперечує факт списання такої заборгованості та відсутність у боржника обов'язку сплати коштів, оскільки вважає, що вказаний Закон не розповсюджується на випадки стягнення заборгованості, яка виникла за природний газ, спожитий для власних потреб.

Згідно зі ст. 1 зазначеного вище Закону процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Отже, за змістом Закону та послідовного аналізу його норм, наведених вище, слідує, що врегулювання такої заборгованості може мати місце, коли підприємство боржника є включеним до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств, а також за умови дотримання спеціальної процедури, визначеної цим Законом, а саме шляхом: 1) проведення взаєморозрахунків; 2) реструктуризації та 3) списання заборгованості.

Заявник стверджує, що заборгованість є списаною згідно з ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, відповідно до якої на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.

У той же час, ПАТ "Київенерго" не надає доказів (у т.ч. будь-яких первинних бухгалтерських документів чи фінансового обліку), які б свідчили про списання цієї заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" або про її відсутність. Так само, заявник не надав доказів врегулювання ним заборгованості за будь-якою іншою з процедур, передбачених вказаним Законом, як то: проведення взаєморозрахунків, реструктуризації, що підтверджується відсутністю актів звіряння між сторонами, угод про реструктуризацію заборгованості, а також доказів списання з балансів ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Наданий заявником лист № 42АУ/92ПЗ/12564 від 06.12.2016 р., направлений ним у односторонньому порядку на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", суд до уваги не приймає, оскільки: по-перше) з указаним листом ПАТ "Київенерго" зверталося до стягувача ще до внесення його, як боржника, до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, перебування у якому є обов'язковою умовою у процедурі врегулювання заборгованості, передбаченою Законом України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а по-друге) вказаний лист не є належним доказом списання заборгованості та залишився не розглянутим, а заборгованість - неврегульованою.

Водночас, суд зазначає, що положення наведеного Закону не містять приписів щодо обов'язкового чи автоматичного списання стягувачем заборгованості (пені і процентів річних) шляхом направлення йому повідомлення про таке списання. Законом передбачено тільки можливість списання сум неустойки та матеріальних втрат, у порядку, затвердженому цим Законом. Отже, саме лише набрання чинності положень зазначеного Закону не є підставою для визнання наказу господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає, що боржник - ПАТ "Київенерго" не довів суду тієї обставини, що його обов'язок сплатити кошти за судовим наказом припинився, та належних цьому доказів боржник не надав.

Водночас, як вже зазначалось, частиною 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України передбачені випадки, коли суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема, якщо: 1) його було видано помилково; 2) обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 3) з інших причин.

Перевіряючи доводи заявника про припинення обов'язку боржника, суд не встановив жодної з підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

При цьому суд зазначає, що заявник неправильно обрав спосіб захисту свого права, звертаючись до суду із заявою у порядку ст. 328 ГПК України, оскільки у сторін існує спір щодо наявності у боржника права на списання заборгованості, яке стягувачем не визнається. Указаний спір може бути вирішений між сторонами шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а не під час розгляду даної заяви, де судом встановлюється наявність передбачених законом підстав для невиконання рішення, при цьому спір по суті порушеного права не вирішується.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини не є тими підставами, за наявності яких господарське процесуальне законодавство пов'язує визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Отже, заява ПАТ "Київенерго" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання судового наказу від 19.02.2014 р. таким, що не підлягає виконанню.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 29 січня 2018 року.

Повний текст ухвали складений 5 лютого 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Головіна К.І.

Учасники процесу мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді.

Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:

1. Зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.

2. Подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі. Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної Заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в Заявці. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/csz/