Ухвала суду № 72007461, 30.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.01.2018Справа № 910/8845/13

За скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

у справі № 910/8845/13 за позовом концерну "Міські теплові мережі",

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

треті особи, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,

2. Публічне акціонерне товариство "Запоріжгаз",

3. Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад", м. Запоріжжя,

про зобов'язання провести списання 4 598 042,99 грн. заборгованості,

за участю Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

Представники згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" (далі - позивач, Концерн) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" провести списання 4 598 042,99 грн. заборгованості, яка виникла на підставі договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 23.09.2011 №1БО, відповідно до Закону України від 06.09.2012 №5213-VІ "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" (далі - Закон №5213-VІ).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 рішення суду від 26.12.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 скасовано; справу №910/8845/13 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015, позов задоволено повністю; зобов'язано Компанію провести списання 4 598 042,99 грн. заборгованості відповідно до Закону №5213-VІ; стягнуто з Компанії на користь Концерну 1 147 грн. судового збору.

06.02.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 видано відповідні накази.

13.03.2015 головним державним виконавцем ВДВС Гречух О.Я. було відкрито виконавче провадження ВП №46861021 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 у справі №910/8845/13.

27.01.2017 відповідачем на адресу позивача направлено заяву №26-730/1.2-17 про зарахування однорідних зустрічних вимог, відповідно до якої відповідач повідомив стягувача про припинення своїх зобов'язань перед останнім у сумі 2 903 грн., шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань стягувача перед відповідачем, які виникли в тому числі на підставі рішення суду у справі №910/8845/13 у сумі 1 147 грн.

13.03.2017 № 14/5-285В (вх. № 4410) відповідач подав до канцелярії ВДВС заяву про закінчення виконавчого провадження №46861021.

08.08.2017 державним виконавцем ВДВС винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП № 46861021.

При цьому 08.08.2017 державним виконавцем Відділу Бєлінською І.В. винесено постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 114,70 грн. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 351 грн.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач, боржник) 20.09.2017 було подано господарського суду міста Києва скаргу на дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у якій відповідач просив суд:

- визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження №46861021: постанови про стягнення з Компанії 114,70 грн. виконавчого збору; постанови про стягнення з Компанії 351 грн. витрат виконавчого провадження;

- визнати незаконними постанови ВДВС від 08.08.2017, винесені в межах ВП №46861021, про: стягнення з Компанії 114,70 грн. виконавчого збору; стягнення з Компанії 351 грн. витрат виконавчого провадження;

- визнати незаконною бездіяльність ВДВС стосовно не закінчення ВП №46861021 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду від 27.10.2014 згідно з наказом суду від 06.02.2015 зі справи №910/8845/13;

- зобов'язати державного виконавця ВДВС винести постанову про закінчення ВП №46861021 з зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду від 27.10.2014 згідно з наказом суду від 06.02.2015 зі справи №910/8845/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі №910/8845/13 було припинено провадження за скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо накладення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року у справі № 910/8845/13, матеріали справи разом зі скаргою повернуті до Господарського суду міста Києва для розгляду скарги по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2017 р. справу призначено до розгляду на 30.01.2018 р.

У судовому засіданні 25.01.2018 р. представник скаржника підтримав скаргу. Інші учасники процесу представників для участі у судовому засіданні не направили.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 13.03.2015 головним державним виконавцем ВДВС Гречух О.Я. було відкрито виконавче провадження ВП №46861021 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 у справі №910/8845/13.

Боржнику (відповідачу) було запропоновано у семиденний термін з моменту відкриття виконавчого провадження оплатити заборгованість на рахунок стягувача (позивача).

З 13.05.2015 по 08.08.2017 виконавче провадження ВП №46861021 зупинено постановою державного виконавця на підставі пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

27.01.2017 відповідачем на адресу позивача направлено заяву №26-730/1.2-17 про зарахування однорідних зустрічних вимог, відповідно до якої відповідач повідомив стягувача про припинення своїх зобов'язань перед останнім у сумі 2 903 грн., шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань стягувача перед відповідачем, які виникли в тому числі на підставі рішення суду у справі №910/8845/13 у сумі 1 147 грн.

13.03.2017 № 14/5-285В (вх. № 4410) відповідач подав до канцелярії ВДВС заяву про закінчення виконавчого провадження №46861021.

08.08.2017 державним виконавцем ВДВС винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП № 46861021.

Разом з тим, 08.08.2017 державним виконавцем Відділу Бєлінською І.В. винесено постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 114,70 грн. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 351 грн.

Скарга публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» (відповідач, боржник) мотивована тим, що відповідач здійснив фактичне виконання рішення, у зв'язку з чим державний виконавець зобов'язаний був закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», однак цього не зробив та протиправно виніс постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження.

Як було зазначено, 27.01.2017 скаржником на адресу позивача направлено заяву №26-730/1.2-17 про зарахування однорідних зустрічних вимог, відповідно до якої відповідач повідомив стягувача про припинення своїх зобов'язань перед останнім у сумі 2 903 грн., шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань стягувача перед відповідачем, які виникли в тому числі на підставі рішення суду у справі №910/8845/13 у сумі 1 147 грн.

Позивачем заперечень з приводу даної заяви висловлено не було, у судовому порядку позивач таке зарахування не оспорював.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, яке вчинено скаржником згідно із заявою № 26-730/1.2-17 від 27.01.2017 р. є підставою припинення зобов'язань боржника перед кредитором, у тому числі грошових.

Частинами 1, 2 статті 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, в силу приписів ст.601 ЦК України грошове зобов'язання скаржника перед позивачем припинилося у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у тому числі тих, які виникли на підставі рішення суду у справі №910/8845/13 у сумі 1 147 грн.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому законодавець не обмежив боржника у виконавчому провадженні у способах та порядку виконання рішення.

Згідно зі с. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виходячи з наведеної норми, головним завданням виконавчого провадження є повне виконання судового рішення (рішення іншого органу).

Відтак, з огляду на відсутність законодавчих обмежень щодо способів виконання рішень, суд приходить до висновку, що боржник не позбавлений права виконати рішення у будь-який спосіб, який матиме наслідком погашення боргу (виконання зобов'язання), встановленого рішенням суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виконання рішення можливе у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, яке є визначеною Цивільним кодексом України підставою припинення зобов'язання.

З огляду на зазначене виконавче провадження №46861021 підлягало закінченню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Як встановлено судом, виконавче провадження ВП №46861021 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 у справі №910/8845/13 було відкрите 13.03.2015 року.

Відповідно до п. 7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відтак, порядок стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження визначається згідно з Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 27 зазначеного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Таким чином, наведені норми пов'язують стягнення виконавчого збору із вжиттям державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження, встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №46861021 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 у справі №910/8845/13 було зупинене з 13.05.2015 по 08.08.2017. При цьому докази вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення до моменту його зупинення у матеріалах справи відсутні.

Згідно із заявою № 26-730/1.2-17 від 27.01.2017 р. скаржник здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто здійснив фактичне виконання рішення суду.

Відтак, матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення з моменту відкриття виконавчого провадження і до моменту виникнення підстав для його закінчення (фактичне виконання рішення).

За таких обставин суд приходить до висновку про незаконність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Тобто, витратами виконавчого провадження є фактично здійснені державним виконавцем витрати під час вчинення ним виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішень. Здійснення таких витрат законодавцем пов'язується виключно із вчиненням державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як було зазначено, у матеріалах справи відсутні докази здійснення державним виконавцем будь-яких із вище наведених заходів примусового виконання рішень. Відтак, відсутні підстави для стягнення із скаржника витрат виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене суд приходить до висновку про задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Керуючись статтями 342-343, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити.

2.Визнати неправомірними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управляння юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.17 в межах виконавчого провадження ВП № 46861021 постанови про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 114,70 грн. та постанови про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн.

3. Визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управляння юстиції ум. Києві від 08.08.17, винесені в межах виконавчого провадження ВП № 46861021, про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 114,70 грн. та про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн.

4. Визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управляння юстиції у м.Києві стосовно незакінчення виконавчого провадження ВП №46861021, відкритого з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 06.02.15 №910/8845/13.

5. Зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управляння юстиції у м. Києві усунути порушення та вчинити дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена у строк, встановлений ст.256 ГПК.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення повного тексту ухвали: 02.02.2018р.