Рішення № 72007452, 05.02.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.2018 Справа №905/2573/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Славдорстрой”, м.Слов'янськ Донецької області, ЄДРПОУ 40090765,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 01242024,

про стягнення 26698,59 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Славдорстрой”, м.Слов'янськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №2827/1 від 28.09.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості у розмірі 26698,59 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу становить 22673,08 грн., сума пені (за період з 30.01.2017р. по 28.07.2017р.) 1479,64грн. на підставі договору послуги спецтехніки №39/01 від 30.11.2016р., 3% річних (за період з 30.01.2017р. по 25.10.2017р.) 501,29 грн., інфляційне збільшення (за період з 30.01.2017р. по 25.10.2017р.) 2044,58 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час визначення складу суду), відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2573/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 08.11.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2573/17, судове засідання призначене на 12.12.2017р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору послуг спецтехніки №39/01 від 30.11.2016р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість і виникли підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав розрахунок позовних вимог, а також у копіях: договір послуг спецтехніки №39/01 від 30.11.2016р. із додатковою угодою №1 від 05.12.2016р. до нього, акти надання послуг №38 від 08.12.2016р., №39 від 16.12.2016р., №40 від 22.12.2016р., №41 від 25.12.2016р., №42 від 23.12.2016р., №43 від 24.12.2016р., №44 від 25.12.2016р., №45 від 15.12.2016р., №46 від 22.12.2016р., №47 від 22.12.2016р., №48 від 26.12.2016р., №49 від 27.12.2016р., №50 від 28.12.2016р., №51 від 29.12.2016р., платіжні доручення №49_5Н011/3 від 17.05.2017р., №46_2F032/4 від 15.02.2017р., №215_С9006/ від 09.12.2016р., №279_CN021/ від 23.12.2016р., №271_СМ033/ від 22.12.2016р., №270_СМ033/ від 22.12.2016р., №269_СМ033/ від 22.12.2016р., №268_СМ033/ від 22.12.2016р., №267_СМ031/ від 22.12.2016р., №218_С9006/ від 09.12.2016р., №219_С9006/ від 09.12.2016р., №240_СF033/ від 15.12.2016р., №217_С9006/ від 09.12.2016р., №216_С9006/ від 09.12.2016р., №213_С8039/ від 08.12.2016р., №210_С8005/ від 08.12.2016р., банківські виписки, вимога №2224 від 20.07.2017р., фіскальний чек №9552 від 21.07.2017р., опис вкладення у цінний лист, датований 21.07.2017р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, датоване 26.07.2017р., акт звірки взаєморозрахунків станом на грудень 2016р., правоустановчий документ підприємства позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.161, 231, 264, 345, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 4, 5, 12, 32, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

15.12.2017р. набрала чинність редакція Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147 – VIII від 03.10.2017р.

Ухвалою суду від 26.12.2017р. визначено розгляд справи №905/2573/17 за правилами загального позовного провадження, стадія: підготовче провадження; продовжено строк підготовчого провадження до 05.02.2018р. (включно); відкладено підготовче засідання на 30.01.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву до 30.01.2018р.

Ухвалою суду від 30.01.2018р. закрито підготовче провадження по справі №905/2573/17; призначено справу №905/2573/17 до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 05.02.2017р.

Представник позивача у судове засідання 05.02.2018р. не з’явився.

Представник відповідача у судове засідання 05.02.2018р. не з’явився, причин неявки не повідомив, витребувані документи не надав.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості сторін для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, повторну неявку відповідача у судове засідання, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Славдорстрой” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд” (Замовник) укладено договір послуг спецтехніки №39/01.

Відповідно до п.1.1 договору Виконавець надає Замовнику послуги будівельними механізмами та автотранспортом (спецтехніка): каток вібраційний двовальцовий Caterpillar CB434DXW; каток вібраційний двовальцовий Caterpillar CB534D; асфальтоукладач Caterpillar АР655D; автогудронатор SP/E-60 на базі шасі Ford Cargo 1826 LRSC; машина комбінована МДКЗ-21-00 на шасі КАМАЗ-43253, а Замовник приймає та оплачує надані послуги на умовах договору.

Додатковою угодою №1 від 05.12.2016р. до договору сторони доповнили п.1.1 текстом наступного змісту: «Бульдозер Komatsu D65EX-16».

Послуги надаються на протязі строку дії договору на підставі узгоджених сторонами їх умов з зазначенням виду, кількості механізмів, місця та строку надання послуг за 1 робочий день до початку надання послуг (п.1.2 договору).

Послуги надаються на території міста Слов’янська. Можливо надання послуг за межами м.Слов’янська, в такому разі сторони укладають додаткову угоду, де погоджують вартість перебазування (п.1.4 договору).

Згідно з п.1.5 договору послуги вважаються наданими належним чином повному обсязі після складання акту наданих послуг на підставі підписаних змінних рапортів протягом 3 робочих днів.

За приписами п.2.1 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 05.12.2016р. до договору) вартість послуг складає за 1 годину роботи:

- каток вібраційний двовальцовий Caterpillar CB434DXW – при умові забезпечення дизпаливом з боку Виконавця – 707,33 грн. з ПДВ;

- каток вібраційний двовальцовий Caterpillar CB534D - при умові забезпечення дизпаливом з боку Виконавця – 743,14 грн. з ПДВ;

- асфальтоукладач Caterpillar АР655D – при умові забезпечення дизпаливом з боку Виконавця – 1789,70 грн. з ПДВ;

- автогудронатор SP/E-60 на базі шасі Ford Cargo 1826 LRSC – при умові забезпечення дизпаливом з боку Виконавця – 957,85 грн. з ПДВ;

- машина комбінована МДКЗ-21-00 на шасі КАМАЗ-43253 – при умові забезпечення дизпаливом з боку Виконавця – 835,52 грн. з ПДВ;

- бульдозер Komatsu D65EX-16 – при умові забезпечення дизпаливом з боку Виконавця – 1200,00 грн. з ПДВ.

Надані послуги оформлюються актами приймання наданих послуг на підставі змінних рапортів, які готує до підпису Виконавець та підписує Замовник на протязі одного дня (п.4.2 договору).

За змістом п.4.4 договору оплата за надані послуги здійснюється Замовником на рахунок Виконавця впродовж 30 календарних днів від дати складання акту приймання наданих послуг на підставі виставленого рахунку.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків – до повного належного виконання (п.6.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

За приписами ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань за договором послуг спецтехніки №39/01 від 30.11.2016р. підтверджується актами надання послуг №38 від 08.12.2016р. на суму 13800,00 грн., №39 від 16.12.2016р. на суму 59165,92 грн., №40 від 22.12.2016р. на суму 20355,50 грн., №41 від 25.12.2016р. на суму 30250,47 грн., №42 від 23.12.2016р. на суму 12388,88 грн., №43 від 24.12.2016р. на суму 11185,26 грн., №44 від 25.12.2016р. на суму 17651,32 грн., №45 від 15.12.2016р. на суму 3600,00 грн., №46 від 22.12.2016р. на суму 6000,00 грн., №47 від 22.12.2016р. на суму 8400,00 грн., №48 від 26.12.2016р. на суму 35606,06 грн., №49 від 27.12.2016р. на суму 23842,12 грн., №50 від 28.12.2016р. на суму 32224,28 грн., №51 від 29.12.2016р. на суму 32224,28 грн., а загалом у сумі 306694,09 грн.

Вказані акти підписано з боку відповідача та скріплено печаткою підприємства без зауважень. Доказів наявності відмови у розумінні п.4.3 договору суду не представлено.

За змістом пункту п.4.4 договору оплата за надані послуги здійснюється Замовником на рахунок Виконавця впродовж 30 календарних днів від дати складання акту приймання наданих послуг на підставі виставленого рахунку.

Тобто, виконання грошового зобов'язання за переліченими вище актами приймання-передачі виконаних робіт повинно бути здійснено у повному обсязі:

- за актом №38 від 08.12.2016р. - не пізніше 07.01.2017р.;

- за актом №45 від 15.12.2016р. - не пізніше 14.01.2017р.;

- за актом №39 від 16.12.2016р. - не пізніше 15.01.2017р.;

- за актом №40 від 22.12.2016р. - не пізніше 21.01.2017р.;

- за актом №46 від 22.12.2016р. - не пізніше 21.01.2017р.;

- за актом №47 від 22.12.2016р. - не пізніше 21.01.2017р.;

- за актом №42 від 23.12.2016р. - не пізніше 22.01.2017р.;

- за актом №43 від 24.12.2016р. - не пізніше 23.01.2017р.;

- за актом №41 від 25.12.2016р. - не пізніше 24.01.2017р.;

- за актом №44 від 25.12.2016р. - не пізніше 24.01.2017р.;

- за актом №48 від 26.12.2016р. - не пізніше 25.01.2017р.;

- за актом №49 від 27.12.2016р. - не пізніше 26.01.2017р.;

- за актом №50 від 28.12.2016р. - не пізніше 27.01.2017р.;

- за актом №51 від 29.12.2016р. - не пізніше 28.01.2017р.

Натомість, беручи до уваги платіжні доручення №49_5Н011/3 від 17.05.2017р., №46_2F032/4 від 15.02.2017р., №215_С9006/ від 09.12.2016р., №279_CN021/ від 23.12.2016р., №271_СМ033/ від 22.12.2016р., №270_СМ033/ від 22.12.2016р., №269_СМ033/ від 22.12.2016р., №268_СМ033/ від 22.12.2016р., №267_СМ031/ від 22.12.2016р., №218_С9006/ від 09.12.2016р., №219_С9006/ від 09.12.2016р., №240_СF033/ від 15.12.2016р., №217_С9006/ від 09.12.2016р., №216_С9006/ від 09.12.2016р., №213_С8039/ від 08.12.2016р., №210_С8005/ від 08.12.2016р. та банківські виписки, а також твердження позивача, відповідачем проведено розрахунок за спірними зобов'язаннями в сумі 284021,01 грн.

Окрім того, як свідчить акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2016р., що підписаний сторонами та скріплений печатками з обох сторін, у бухгалтерському обліку підприємств рахується заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за спірним договором у сумі 152673,08 грн. (без урахування оплат згідно платіжних доручень №49_5Н011/3 від 17.05.2017р., №46_2F032/4 від 15.02.2017р. у загальній сумі 130000,00грн.).

Відповідачем доказів оплати суми за надані послуги у розмірі 22673,08 грн. суду не представлено.

Таким чином, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Замовника перед Виконавцем у сумі 22673,08 грн. не виконано.

З огляду на таке, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги відповідно до договору послуг спецтехніки №39/01 від 30.11.2016р. є обґрунтованими, доведеними, такими, що не суперечать дійсності, а відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в сумі 22673,08 грн.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 2044,58 грн. (нарахування здійснено: на суму 22673,00 грн. за період з 30.01.2017р. по 25.10.2017р., фактично з 02.2017р. по 09.2017р.).

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних – 501,29 грн. (нарахування здійснено: на суму 22673,00 грн. за період з 30.01.2017р. до 25.10.2017р., тобто 269 днів).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, перевіривши розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, суд погоджується із визначеним позивачем періодом нарахування, адже останній не суперечить дійсності, сума боргу у розмірі 22 673,00грн., як база для нарахування, є існуючою протягом вказаного перебігу часу.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат та 3% річних, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, встановлено розмір інфляційних витрат за період лютий 2017р.-вересень 2017р. у розмірі 2044,57 грн., стосовно 3% річних встановлено правильність їх нарахування.

Пунктом 5.3 договору сторони обумовили, що у разі порушення строків розрахунків Замовник сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день порушення строків розрахунків.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 1479,64 грн. (нарахування здійснено: на суму 22673,00 грн. за період з 30.01.2017р. по 28.07.2017р.).

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши позовні вимоги в частині нарахування пені, з урахуванням встановленого вище, сума боргу у розмірі 22673,00 грн. – це залишок заборгованості за актом №51 від 29.12.2016р.. З огляду на таке, суд погоджується з визначеним періодом нарахування, оскільки його визначено у межах строку згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Здійснив розрахунок пені, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за період означений позивачем, із застосуванням суми боргу, прийнятої ним як бази для нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі визначеному позивачем.

Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Славдорстрой”, м.Слов'янськ Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд”, м.Маріуполь Донецької області, в частині стягнення 3% річних та пені підлягають задоволенню у сумах визначених позивачем, інфляційних витрат – у сумі встановленій судом, а саме 2044,57 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 202, 165, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Славдорстрой”, м.Слов'янськ Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості у розмірі 26698,59 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу становить 22 673,08 грн., сума пені (за період з 30.01.2017р. по 28.07.2017р.) 1479,64грн., 3% річних (за період з 30.01.2017р. по 25.10.2017р.) 501,29 грн., інфляційне збільшення (за період з 30.01.2017р. по 25.10.2017р.) 2044,58 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд” (87502, Донецька область, м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул.Станіславського, буд.1, ЄДРПОУ 01242024, банківські реквізити не вказано) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Славдорстрой” (84100, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Центральна, буд.22, корпус 1, код ЄДРПОУ 40090765, банківські реквізити не вказано) 26698,58 грн., у тому числі заборгованість за основною сумою боргу у сумі 22673,08 грн., пені у розмірі 1479,64грн., 3% річних у розмірі 501,29 грн., інфляційні витрати у розмірі 2044,57 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 05.02.2018р. оголошено повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до п.п.17.5 п.17 р.ХІ Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

7. Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2018р.

Суддя О.В. Кротінова