Рішення № 72007248, 24.01.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/207/15-18/114/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2018 справа № 908/6109/15

м. Запоріжжя

за позовом Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)

до відповідача публічного акціонерного товариства “Запорізькій завод важкого кранобудування” (69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 16-А)

про стягнення 65112,48 грн. збитків

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01/02-17/05467 від 10.06.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 02/2018 від 02.01.2018

Розглядається позов Запорізької міської ради про стягнення з публічного акціонерного товариства “Запорізькій завод важкого кранобудування” (скорочено - ПАТ «Запоріжкран») 65112,48 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2016 у справі № 908/6109/15 в позові відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2016 рішення господарського суду у даній справі залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 у справі № 908/6109/15 судові акти першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 04.10.2017 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2016, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2016 у справі № 908/6109/15, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Скасовуючи судові акти першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Верховний Суд України вказав на неповне встановлення судами обставин, що мають значення для справи, що є порушенням вимог: ст.ст. 32-34, 43, 82, 84 ГПК України щодо прийняття господарським судом рішення по суті спору за результатами оцінки доказів, поданих сторонами у справі, в їх сукупності. Визнав помилковими висновки судів про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки звільняє замовника від необхідності укладення договору про пайову участь та відзначив, що суди не встановили у діях ПАТ «Запоріжкран» і не навели у судових рішеннях усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на відповідача обов’язку відшкодування збитків, не встановили правильності нарахування розміру цих збитків.

Справу № 908/6109/15 отримано канцелярією господарського суду Запорізької області 26.10.2017 і згідно зі ст. 2-1 ГПК України протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2017 передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 26.10.2017 справу № 908/6109/15 прийнято до провадження, присвоєно справі номер провадження 11/207/15-18/114/17, судове засідання призначено на 22.11.2017; у судовому засіданні оголошувались перерви до 13.12.2017 та до 11.01.2018, строк розгляду спору продовжувався на п'ятнадцять днів.

Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ “Перехідних положень” Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що дану справу прийнято до провадження за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла станом на день надходження позову до суду, та суд перейшов до розгляду справи по суті, суд визнав за необхідне здійснювати розгляду справи № 908/6109/15 за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті. В судовому засіданні 11.01.2018 оголошено перерву до 24.01.2018.

У судовому засіданні 24.01.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові засідання 11.01.2018 та 24.01.2018 здійснювалися із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”, в порядку ст. 222 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в порушення статей 26, 36, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідач не звернувся у встановленому порядку до міського голови щодо укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя та не перерахував до бюджету м. Запоріжжя кошти для створення і розвитку інфраструктури міста під час реконструкції існуючих воріт. За твердженням позивача, невиконанням зобов'язання щодо внесення коштів пайової участі на створення і розвиток інфраструктури міста Запоріжжя відповідачем завдано збитків територіальній громаді м. Запоріжжя в розмірі 65112,48 грн. Наголошує на наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що будівельні роботи із збільшення отвору воріт в прольоті Е-Ж по осі 25 ВМК ПАТ "Запоріжкран" не є роботами об'єктів будівництва на земельній ділянці, і оскільки у відповідача не було наміру щодо забудови земельної ділянки та не здійснювалися будь-які дії по забудуванню земельної ділянки, у нього відсутнє зобов’язання щодо участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя шляхом укладання договору про пайову участь з виконавчим комітетом Запорізької міської ради. Вказує, що нормами чинного законодавства встановлено обов'язок замовників будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення договору про пайову участь, який укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але в будь якому разі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, і розмір внеску визначається саме договором. Звертає увагу, що якщо замовник не звернувся про укладення договору та не підписав договір у встановлений термін, виконавчий комітет міської ради вправі звернутися з позовом про укладення договору в судовому порядку, проте, необхідною підставою для укладення договору про пайову участь за рішенням суду є виникнення між сторонами переддоговірного спору в межах строків укладання договору, встановлених законом. Враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами, недоведеності протиправності у діях відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів, враховуючи, що позивач не був позбавлений права вживати заходів до спонукання відповідача укласти відповідний договір, склад цивільного правопорушення вважає недоведеним.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 25.02.2013 зареєстровано за № ЗП083130530110 декларацію про початок виконання будівельних робіт "Збільшення отвору воріт в прольоті Е-Ж по осі 25 ВМК ПАТ "Запоріжкран" із заміною огороджуючих конструкцій фасаду без змін конфігурації".

В декларації зазначено: поштова/будівельна адреса: м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 16-а; вид будівництва: реконструкція; проектна документація затверджена замовником: наказ № 28 ПАТ "Запоріжкран" від 18.02.2013 "Про затвердження робочого проекту"; земельна ділянка використовується для будівництва на підставі державного акта № 91 від 11.05.1993 кадастровий № 2310100000:04:025:0003; загальна площа будівництва відповідно до проектної документації 248 кв.м.; основні показники об'єкта будівництва: загальна площа фасаду 248,00 кв.м., площа воріт 49,00 кв.м.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 27.08.2013 зареєстровано за № ЗП 143132280034 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Збільшення отвору воріт в прольоті Е-Ж по осі 25 ВМК ПАТ "Запоріжкран", капітальний ремонт". В розділі 6 декларації зазначено види робіт, які були виконані, а саме:

1. демонтаж існуючих воріт, демонтаж існуючого стінового огородження (стінові залізобетонні панелі та цегла), демонтаж існуючих віконних заповнень, демонтаж існуючої фахверкової колони;

2. монтаж м/к каркаса (стойки, балка, прогони);

3. монтаж "сандвіч" - панелів, віконних заповнень;

4. монтаж воріт, що відкочуються.

Враховуючи положення ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 77, позивач 29.07.2015 спрямував на адресу відповідача вимогу № 01/02-21/02454 про сплату суми збитків у розмірі 65112,48 грн. завданих, внаслідок невиконання обов’язку щодо участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для даного позову, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 65112,48 грн. збитків.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з преамбулою Закону України “Про планування містобудівної діяльності” цей ОСОБА_1 встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п.п. 4, 13 ст. 1 Закону України “Про планування містобудівної діяльності” замовник – фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія – частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Статтею 2 вказаного вище Закону передбачено, що планування і забудова територій – діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема будівництво об’єктів, реконструкцію існуючої забудови та території.

Частиною 1 ст. 26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Пунктом 8 ст. 37 зазначеного Закону передбачено, що замовник зобов’язаний протягом 7 календарних днів з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт з дня набуття права на виконання таких робіт відповідно до частини 5 цієї статті письмово проінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об’єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.

Згідно із ч. ч. 2, 3, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, обов'язок взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту закон покладає на замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті.

При цьому, забудовою або реконструкцією з виходом за межі існуючого фундаменту є спорудження/розміщення нових будівель.

В той же час, як зазначено у п. 6 декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 27.08.2013 за № ЗП 143132280034 (арк. справи 15-21, том 1), ПАТ «Запоріжкран», виконуючи капітальний ремонт воріт, здійснив будівельні роботи по збільшенню отвору воріт в прольоті Е-Ж по осі 25 ВМК ПАТ «Запоріжкран», тобто, здійснював роботи у вже збудованих виробничих приміщеннях, які включали в себе: демонтаж існуючих воріт, демонтаж існуючого стінового огородження, демонтаж існуючих віконних заповнень, демонтаж існуючої фахверкової колони, монтаж м/к каркаса (стойки, балка, прогони), монтаж "сандвіч" - панелів, віконних заповнень, монтаж воріт, що відкочуються.

Факту спорудження/розміщення нового або виходу за межі існуючого фундаменту об’єкту Державною архітектурно-будівельною інспекцією Запорізькій області під час реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації не виявлено.

Враховуючи системний аналіз вказаних норм, суд дійшов висновку, що дія Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” в даному випадку на відповідача не поширюється, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідач здійснював лише капітальний ремонт існуючих воріт без виходу за межі існуючих розмірів та без забудови нової земельної ділянки, відповідно, відсутні підстави для покладення на нього обов’язку взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

При цьому суд звертає увагу на висновки постанови Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 908/6187/15, згідно з якими слід відрізняти реконструкцію будівлі без забудови земельної ділянки, що не звільняє замовника від обов’язку укладення відповідного договору та перерахування коштів пайової участі, та капітальний ремонт наявної будівлі, роботи за яким не несуть відповідних обов’язків.

Відносно посилання позивача на рішення Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012 «Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участи у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя», як підтвердження обов’язку відповідача на укладення договору пайової участи та сплати внесків, суд відзначає суперечності у самому рішенні та невідповідність його змісту вимогам ч. 2 ст. 40 та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»

При цьому, пунктом 1.2 Порядку визначено, що цей Порядок регулює організаційні та економічні відносини , пов’язані із залученням , розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та укладання договорів про пайову участь. Разом з тим, в п. 1.4 Порядку вказано, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Запоріжжі, зобов’язаний взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, крім випадків, передбачених п. 5 даного Порядку.

Слід зазначити, що Запорізькою міською радою 30.06.2016 прийнято рішення № 56 «Про внесення змін до рішення міської ради від 10.09.2014 №40 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням міської ради від 24.12.2012 № 77», яким зазначений Порядок викладено в новій редакції.

Пункт 1.2 Порядку в редакції із змінами від 30.06.2016, визначено, що цей Порядок регулює організаційні та економічні відносини, пов`язані із залученням, розрахунком розміру, укладанням договорів пайової участі, використанням коштів пайової участі замовників будівництва (юридичних і фізичних осіб, фізичних осіб – підприємців) при здійсненні ними нового будівництва, реконструкції (при умові надання містобудівних умов та обмежень на проектування такої реконструкції об'єкта будівництва), об'єкта містобудування на території м. Запоріжжя, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об'єкта будівництва.

При цьому, абзацом другим пункту 1.2 Порядку у новій редакції передбачено, що дія цього порядку не розповсюджується на замовників що здійснюють на території м. Запоріжжя капітальний ремонт, реставрацію об'єктів будівництва, технічне переоснащення, реконструкцію без отримання містобудівних умов та обмежень (згідно переліку об’єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, вказаному у наказі Мінрегіонбуд № 109 від 07.07.2011).

Таким чином, новою редакцією зазначеного пункту Порядку позивачем конкретизовано особливості пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста в залежності від виду реконструкції, чим усунуто невідповідність умови щодо сплати пайової участі, викладеної у попередній редакції Порядку для замовників будівництва, яке не потребує отримання містобудівних умов та обмежень, вимогам діючого законодавства.

Будівельні роботи виконувались відповідачем на підставі робочого проекту, розробленого ТОВ «НДІ «Укгіпросталь», розділ 3 якого «Черговість та строки будівництва» та Експлікація проектуємих будівель та споруд містять виключний перелік виконуваних робіт. Вказаний перелік не містить будь-яких робіт, що вплинули на геометричні розміри вже існуючих будівель, або наслідком яких стало будівництво нових будівель, споруд або транспортних шляхів чи інших комунікацій у межах населеного пункту. Вказаний перелік не містить також будь-яких земельних робіт або робіт зі зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, визначено Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, До цього переліку, пунктом 27, входить - реставрація, капітальний ремонт будівель і споруд та перепланування приміщень. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області в Декларації про початок виконання будівельних робіт, які здійснював відповідач прямо зазначено, що містобудівні умови та обмеження забудови (МБУ та ОЗ) не потрібні (арк. справи 47-50, том 1).

Таким чином, при визначенні, на кого саме покладається обов'язок з прийняття пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, за наявності суперечностей між нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участи у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012, в редакції на час спірних правовідносин, слід керуватися нормами саме Закону, як нормативного акту вищої сили, порівняно з рішенням міської ради. Відповідно до ч. 7 ст. 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності у діях відповідача у справі № 908/6109/15 усіх елементів складу цивільного правопорушення, на що вказував Верховний Суд України у постанові від 04.10.2017 у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Господарським кодексом України (ГК України), а саме ч. 1 ст. 216, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

На кредитора покладено обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника – відсутність вини (ст.ст. 614, 623 ЦК України).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв’язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов’язана зі збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені ст. 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).

Отже, відповідальність за порушення зобов’язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв’язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.

Судом не встановлений факт протиправної поведінки відповідача під час здійснення будівельних робіт (капітального ремонту існуючих воріт) щодо неповідомлення виконавчого органу міської ради, місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням об’єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт. Відповідачем забудови нової земельної ділянки та реконструкції будівлі із виходом за межі існуючого фундаменту не здійснювалось. Також судом з’ясовано про відсутність обов’язку щодо участі відповідача у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, визначеного ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та, як наслідок, необхідність перерахування позивачу коштів (пайова участь).

Протягом періоду з моменту подачі декларації про початок виконання будівельних робіт та до моменту прийняття об'єкта в експлуатацію договір про пайову участь сторонами спору укладений не був. Позивач з будь-якими пропозиціями щодо укладання договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя до відповідача у період виконання робіт до введення об'єкта у експлуатацію не звертався.

При цьому помилковим є твердження позивача, що виключно на замовника покладався обов'язок до прийняття об'єкта в експлуатацію звернутися до місцевого виконавчого органу для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста і що термін "до прийняття об'єкта в експлуатацію" стосується тільки замовника будівництва, а не органу місцевого самоврядування, який, в разі невиконання згаданого обов'язку відповідачем, мав повне право до спонукання останнього щодо укладення такого договору у судовому порядку. Так, приписами ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачено жодних застережень щодо не поширення відповідного граничного терміну на позивача, як особи, що уповноважена здійснювати дії по укладанню договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста. Слід зазначити, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради та Інспекція з благоустрою Запорізької міської ради входять до складу департаментів, управлінь та інспекцій Запорізької міської ради. Виконавчий комітет Запорізької міської ради є також підзвітним підрозділом Запорізької міської ради. Проте, жодних дій з боку Запорізької міської ради відносно спонукання відповідача на укладення договору пайової участі не здійснено.

Разом з тим, за визначенням частини 4 статті 623 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної годи) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, вина в діях відповідача відсутня, як і причинний зв’язок між поведінкою відповідача та збитками позивача.

Відносно наявності збитків у визначеному позивачем розмірі, суд зазначає наступне.

Позивач при визначенні розміру заявлених до стягнення збитків виходить з розрахунку величини пайової участі, здійсненої на підставі даних про кошторисну вартість будівництва об’єкту, зазначеної замовником (651124,80 грн. х 10% = 65112,48 грн.).

Разом з тим, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно могли бути отримані в разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11).

Однією зі складових місцевого бюджету є бюджет розвитку, надходження якого, згідно із пунктом 4-1 частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України, включають кошти пайової участі розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

В той же час, відповідно до частини 2 статті 76 Бюджетного кодексу України, рішенням про місцевий бюджет визначаються, зокрема: загальна сума доходів видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на зальний та спеціальний фонди); доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення). Таким чином, головним при визначенні неодержаного доходу (упущеної вигоди) міського бюджету міста Запоріжжя є планування таких доходів і відповідне їх відображення в рішеннях про місцевий бюджет.

Позивач не надав пояснень та розрахунків, яким чином планувалось отримання Запорізькою міською радою надходження від відповідача грошових коштів у розмірі 65112,48 грн. для створення і розвитку інфраструктури міста. Не надано доказів того, що одержання доходів безпосередньо від відповідача та у визначеному позивачем розмірі було заплановане в бюджеті міста Запоріжжя у відповідному звітному періоді (2013 рік) і тільки дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати вказаний прибуток.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків, оскільки відсутні протиправні дії з боку відповідача, не є доказаною наявність реальних збитків спричинених позивачу, протягом періоду з моменту подачі декларації про початок виконання будівельних робіт та до моменту прийняття об'єкта в експлуатацію договір про пайову участь сторонами спору укладений не був і позивачем у названий період не вчинялись будь-які дії по укладенню такого договору, відповідно, відсутній причинний зв'язок між поведінкою відповідача та збитками (упущеною вигодою) позивача, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 05 лютого 2018.

Суддя В.В. Носівець