Рішення № 72006978, 26.01.2018, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/2092/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.18 року м. Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді – Стрільця Я.С.,

секретаря – Якимик К.В.,

за участю відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -

В С Т АН О В И В:

Позивач ПАТ «Страхова компанія «Уніка», в собі представника – ОСОБА_2, звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування. Посилається на те, що 28.01.2015 року на автодорозі Заставна – Веренчанка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault 11», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобілем «Mercedes-Benz Vito 115CDI», державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_3 та керував ОСОБА_4 Дана ДТП сталася з вини ОСОБА_1 Внаслідок вказаної події, власнику автомобіля «Мерседес» завдано майнової шкоди. На підставі заяви про виплату матеріального збитку від 02.02.2015 року, відповідно до наказу №00161857 від 24.02.2015 року ОСОБА_3 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 28058,30 грн. З вказаних підстав просить стягнути з відповідача понесену майнову шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з’явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Надала суду заяву в якій просить розгляд справи провести у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечував.

Відповідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище вимоги закону, а також визнання відповідачем позову, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити в підготовчому судовому засіданні.

Судом встановлено, що 18.06.2014 року між ПАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_1 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом АІ/3014091 (а.с. 6) Згідно п.п. 4,5 вказаного полісу страхова сума за шкоду заподіяну майну становить п’ятдесят тисяч гривень з нульовою франшизою. Предметом договору став автомобіль марки «Renault 11», державний номерний знак НОМЕР_1. Згідно п.2 полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Відповідно до п. 3 полісу строк його дії з 18.06.2014року по 17.06.2015 року (а.с. 6).

28.01.2015 року на автодорозі Заставна – Веренчанка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault 11», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобілем «Mercedes-Benz Vito 115CDI», державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_3 та керував ОСОБА_4, що вбачається із довідки за фактом дорожньо-транспортної пригоди та повідомлення про ДТП (а.с. 7-8).

ОСОБА_3, як власник транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito 115CDI», державний номерний знак НОМЕР_2 за участю якого відбулася вищевказана ДТП, звернулася 02.02.2015 року до позивача із заявою про виплату матеріального збитку (а.с. 9).

Згідно наказу №00161857 від 24.02.2015 року «про виплату страхового відшкодування ОСОБА_3Г.» останній виплатили 28058,30 гривень шляхом перерахування безготівкових коштів по системі «Аваль-Експрес» (а.с. ).

У відповідності з вимогами ч.1 ст.1187 ЦК України: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб». Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки містяться також у Постанові Пленуму ВСУ №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»: «Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості».

Обов’язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки, покладається на володільця джерела. Правила ч.2 ст. 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є «особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку». Аналогічна вимога міститься також у вищезгаданій Постанові Пленуму ВСУ: «Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо)».

Як передбачено п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України: «шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою».

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

12.03.2015 року за вихідним номером 1795 відповідачу була надіслана претензія №15576 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 28058,30 грн. Проте в добровільному порядку відповідачем вказана сума страхового відшкодування не була виплачена.

На підставі викладеного суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача сплачене страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 28058,30 гривень доведена та підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому, суд вважає, що з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню і судові витрати, понесені останнім у зв’язку із зверненням до суду з даним позовом.

Керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1161, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. ст. ст. 7, 10, 12, 13, 141, 200, 206, 235, 247, 259, 263 – 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533, п/р 265061822 в АТ «ОСОБА_5 Аваль» в м. Києві, МФО 280805) сплачене страхове відшкодування у розмірі 28058 (двадцяти восьми тисяч п’ятдесяти восьми) гривень 30 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533, п/р 265061822 в АТ «ОСОБА_5 Аваль» в м. Києві, МФО 280805) судові витрати понесені позивачем за сплату судового збору в розмірі 1600 (однієї тисячі шестисот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Суддя Я.С. Стрілець