Постанова № 72006564, 31.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/405/18 Головуючий 1 інстанції - Шишкін О.В.

Справа № 638/11837/16-ц Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: трудові

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А.

суддів: Кіся П.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 вересня 2017 року

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення попередніх умов праці, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

07 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі по тексту - ПАТ «Укргазвидобування») про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення попередніх умов праці, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 06 квітня 2010 року з ним відповідачем було укладено трудовий договір, було роз'яснено права та обов'язки та умови праці на підприємстві.

В період з 06 квітня 2010 року до моменту видання Наказу №96-к від 24 березня 2017 року «По особовому складу» відповідно до нормативних документів підприємства позивач постійно працював в самостійному структурному підрозділі відповідача на посадах з безпосереднім підпорядкуванням Голові Правління - начальником контрольно-ревізійного управління ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», начальником управління контрольно-ревізійної роботи, начальником контрольно-ревізійної служби.

При укладенні трудового договору для позивача особливе значення мали суттєві умови трудового договору, які можна розділити на три групи: трудова функція працівника (спеціальність, кваліфікація, посада); робоче місце (конкретний структурний підрозділ підприємства); інші істотні умови (системи і розміри оплати праці, пільги, режим роботи тощо). Визначення місця роботи з робочим місцем в конкретному структурному підрозділі «Контрольно-ревізійна служба» та з його спеціальною індивідуальною відзнакою - статусом самостійного структурного підрозділу, вищим рівнем в організаційній структурі апарату управління відповідача, рівнем підпорядкування Голові Правління - суттєва умова трудового договору для позивача.

16 травня 2017 року посадові особи відповідача комісійно ознайомили позивача з оскаржуваним наказом №96-к від 24 березня 2017 року «По особовому складу» про те, що у зв'язку з включенням контрольно-ревізійної служби до складу управління внутрішнього аудиту та контролю на правах структурного підрозділу цього управління на підставі частини 2 статті 32 КЗпП України, переміщено ОСОБА_1 з 27 березня 2017 року з контрольно-ревізійної служби до контрольно-ревізійної служби управління внутрішнього аудиту та контролю, у межах кваліфікації та посади, обумовленої трудовим договором, із збереженням істотних умов праці.

ОСОБА_1 зазначав, що переміщення відбулось за його відсутності на роботі у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності з односторонньою зміною умов трудового договору, про що позивача не було повідомлено не пізніше ніж за два місяці, як це передбачено трудовим законодавством, з позивачем такі умови не погоджувались та згоду на роботу за новими умовами він не надавав. Після ознайомлення з вказаним наказом, відповідачем не було до початку роботи за укладеним трудовим договором роз'яснено позивачу його права та обов'язки та не було проінформовано під розписку про умови праці, не було визначено робоче місце тощо. Запис в трудовій книжці позивача відповідає умовам, на яких ним укладено трудовий договір та уточнено конкретне місце його роботи - контрольно-ревізійна служба. Однак інші документи ПАТ «Укргазвидобування» відображають фактичні зміни, які відбулись в істотних умовах укладеного позивачем трудового договору - зміну найменування посади з уточненням нового місця роботи. Лише 30 травня 2017 року були затверджені нормативні документи, які регулюють роботу контрольно-ревізійної служби управління внутрішнього аудиту та контролю, з якими позивача ознайомив адвокат після отримання відповіді на адвокатський запит.

Позивач вказував, що згідно Положення про контрольно-ревізійну службу ПАТ «Укргазвидобування», затвердженого 03 листопада 2014 року «Контрольно-ревізійна служба» є самостійним структурним підрозділом та підпорядковується Голові Правління ПАТ «Укргазвидобування». Згідно Положення про контрольно-ревізійну службу управління внутрішнього аудиту та контролю ПАТ «Укргазвидобування», затвердженого 30 травня 2017 року Головою Правління ПАТ «Укргазвидобування», «Контрольно-ревізійна служба» є структурним підрозділом управління внутрішнього аудиту та контролю та безпосередньо підпорядковується начальнику УВАК.

Вказував, що у відповідача відбулась внутрішня реструктуризація в організації структури апарату управління. Фактично суттєво змінився правовий статус самостійного структурного підрозділу «Контрольно-ревізійна служба», на роботу в якому погоджувався позивач, який наказом №196 від 23 березня 2017 року виключено зі штатного розкладу ПАТ «Укргазвидобування» та включено до штатного розкладу Управління внутрішнього аудиту та контролю ПАТ «Укргазвидобування». Таким чином, знизився рівень її ієрархії в структурі відповідача, рівень підпорядкування, ступінь самостійності, яким був наділений підрозділ, функції контрольно-ревізійної служби значно змінились, зокрема, за обсягом повноважень, що впливає на умови праці позивача за укладеним трудовим договором, чим грубо порушив трудове законодавство, в односторонньому порядку змінивши його умови. Зазначені умови праці не існували на момент укладення трудового договору і не були обумовлені трудовим договором між позивачем та відповідачем, з позивачем вони не погоджувались та згоду на працю за новими такими умовами він не надавав, про зміну умов праці не попереджався за два місяці.

Крім того, внаслідок грубого порушення відповідачем трудового законодавства йому було заподіяно моральну шкоду, яка виражається в тому, що психологічна ситуація, яка виникла до незаконного переміщення на інше робоче місце, так і після цього факту, ще більш погіршила стан здоров'я позивача та потребувала медичної допомоги. Вказані вище дії відповідача призвели до тяжких наслідків у вигляді розладу здоров'я та довготривалої неодноразової госпіталізації. Окрім цього, суттєво змінились звичайні умови життя позивача. З 18 травня 2017 року він постійно знаходиться в лікарняних закладах, де проходить лікування, через що втратив можливість вести звичайний спосіб життя, вільно спілкуватись з рідними та друзями, проводити з ними дозвілля та займатися спортом, оскільки перенесена хвороба потребує тривалого реабілітаційного періоду для поновлення фізичного та психологічного стану позивача. Позивач вимушений спілкуватись з адвокатом, надавати йому необхідну інформацію для здійснення захисту його прав, нервувати у зв'язку з підготовкою звернення до суду під час проходження лікування, що змушує його знаходитись в постійному нервово-емоційному стані, що негативно впливає на стан здоров'я позивача. Крім того, дії відповідача призвели до значних матеріальних витрат на поновлення здоров'я (ліки, додаткове харчування тощо). Також зазначає, що після видання оскаржуваного наказу про переміщення та по даний час він змушений докладати багато зусиль, щоб переконати всіх, хто до нього звертається в тому, що його переміщення не є наслідком допущених ним порушень трудової дисципліни при виконанні своїх функціональних обов'язків, а є наслідком неправомірних дій відповідача, оскільки для позивача має дуже вагоме значення його професійна репутація та ділові якості. Тому вважає, що виданням оскаржуваного наказу відповідачем завдано моральну шкоду, яка призвела до моральних та фізичних страждань, та заподіяла шкоди його діловій репутації шляхом заниження оцінки його професійної діяльності в очах колег, зниження престижу, репутації та підриву довіри до його діяльності.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 96-к від 24 березня 2017 року «По особовому складу».

Поновлено попередні умови праці ОСОБА_1, обумовлені трудовим договором.

Стягнено з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 30 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнено з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 240 грн.

Стягнено з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн, витрати позивача, що пов'язані з явкою до суду у розмірі 600 грн 35 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Укргазвидобування» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ «Укргазвидобування» посилалося на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та які суд першої інстанції вважав встановленими, є недоведеними, висновки суду першої інстанції не відповідають обставин справи, судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права.

Зокрема, зазначало, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми статей 21, 32 КЗпП України.

Так, відповідно до наказу відповідача від 06 квітня 2010 року № 131-к позивача прийнято на роботу на посаду начальника контрольно-ревізійного управління ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з 07 квітня 2010 року з посадовим окладом згідно з штатним розкладом.

Наказом відповідача від 07 червня 2010 року № 270-к позивача переведено з 07 червня 2010 року за його згодою постійно на посаду начальника управління контрольно-ревізійної роботи з посадовим окладом згідно штатного розкладу.

Наказом відповідача від 12 квітня 2011 року № 87-к позивача переведено з 13 квітня 2011 року за його згодою постійно на посаду начальника контрольно-ревізійної служби ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з посадовим окладом згідно з штатним розкладом.

Відповідно до рішення установчих зборів ПАТ «Украгазвидобування» від 25 грудня 2012 року ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з 27 грудня 2012 року перетворено в ПАТ «Укргазвидобування».

З наведеного вбачається, що при укладенні трудового договору з позивачем та в подальшому при переведені позивача згідно з наказом від 12 квітня 2011 року № 87-к сторонами були визначені всі обов'язкові умови трудового договору, згідно з яким позивач зобов'язався виконувати роботу на посаді начальника контрольно-ревізійної служби (трудова функція) в ПАТ «Укргазвидобування» м. Київ (місце роботи) постійно (строк трудового договору) з посадовим окладом згідно з штатним розкладом (оплата праці).

Таким чином, будь-яких додаткових умов праці (визначення конкретного робочого місця, порядок призначення на посаду і звільнення з посади, тощо) ні при укладення трудового договору з позивачем, ані в подальшому при переведенні позивача на посаду начальника контрольно-ревізійної служби за наказом від 12 квітня 2011 року № 87-к сторонами не визначались та не погоджувались. У зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо визнання сторонами додаткових умов праці за укладеним з позивачем трудовим договором, які суд першої інстанції вважав встановленими, не відповідають дійсним обставинам справи та є недоведеними.

Крім того, наказом відповідача від 07 березня 2017 року № 152 «Про затвердження організаційної структури управління ПАТ «Укргазвидобування» затверджено організаційну структуру апарату управління ПАТ «Укргазвидобування». Наказом відповідача від 23 березня 2017 року № 196 «Про внесення змін до штатного розкладу» з метою приведення штатного розкладу керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» у відповідність до організаційної структури апарату управління ПАТ «Укргазвидобування», затвердженої наказом ПАТ «Укргазвидобування» від 07 березня 2017 року № 152, контрольно-ревізійну службу апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» включено до складу управління внутрішнього аудиту та контролю на правах структурного підрозділу цього управління та затверджено зміни до штатного розкладу керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» (додаток № 1 до цього наказу). При цьому, як вбачається з додатку № 1 до наказу від 23 березня 2017 року № 196 найменування посади позивача - начальник контрольно-ревізійної служби - залишилось незмінним.

Наказом відповідача від 24 березня 2017 року № 96-к «По особовому складу» переміщено з 27 березня 2017 року, зокрема, позивача, начальника контрольно-ревізійної служби, з контрольної служби до контрольно-ревізійної служби управління внутрішнього аудиту та контролю, у межах кваліфікації та посади, обумовленої трудовим договором, із збереженням умов праці, про що позивача під розпис було ознайомлено 16 травня 2017 року.

За наказом відповідача від 24 березня 2017 року № 96-к «По особовому складу» позивач продовжував виконувати роботу начальника контрольно-ревізійної служби згідно з його спеціальністю, кваліфікацією та посадою, що ним виконувалась згідно з наказом від 12 квітня 2011 року № 87-к, на тому самому підприємстві та у тій же місцевості (м. Київ) на іншому робочому місці в структурному підрозділі - управління внутрішнього аудиту та контролю. При цьому, при переміщені позивача не відбулося також зміни істотних умов праці, про які позивач має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці, а тому відповідач вправі був здійснити переміщення позивача без його згоди на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості в межах договору зі збереженням всіх суттєвих умов трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).

Тобто, попередні умови трудового договору позивача, які були узгодженні сторонами в наказі від 12 квітня 2011 року № 87-к, залишились незмінними.

З наведеного вбачається, що за наказом відповідача від 24 березня 2017 року № 96-к «По особовому складу» відбулося переміщення позивача на одному і тому ж підприємстві в тій же місцевості на інше робоче місце, при цьому, посада, кваліфікація, спеціальність, функціональні та посадові обов'язки, плата, строк трудового договору та інші істотні умови праці залишились незмінними, переміщення позивача було обумовлено змінами в організаційній структурі (накази від 07 березня 2017 року № 152 та від 23 березня 2017 року № 196) відповідно до виробничої необхідності та підприємства.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції статей 21, 32 КЗпП України судом помилково було визнано за переведення позивача та зміну його істотних умов праці доручення позивачу за наказом відповідача від 24 березня 2017 року № 96-к «По особову складу» такої ж роботи, що він виконував за укладеним трудовим договором, за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці, внаслідок чого безпідставно було визнано незаконним та скасовано наказ від 24 березня 2017 року № 96-к «По особовому складу» та поновлено попередні умови праці позивача, які залишились незмінними при переміщенні.

Крім того, з урахуванням того, що порушення прав позивача у сфері трудових відносин, які призвели до його моральних страждань, втрат нормальних життєвих чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, в діях відповідача відсутні, суд першої інстанції безпідставно за відсутності факту порушення відповідачем прав позивача при його переміщенні за наказом від 24 березня 2017 року № 96-к «По особовому складу» стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30 000 грн, чим порушив статті 23 ЦК України, 237-1 КЗпП України та статті 60, 213 ЦПК України.

Крім того, приймаючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн суд першої інстанції не перевіряв факт надання правової допомоги, розмір витрат на правову допомогу, обставини щодо граничного розміру таких витрат, чим порушив вимоги статей 60, 83, 213 ЦПК України, статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року вважав законним та обґрунтованим, твердження відповідача в апеляційній скарзі - хибними та такими, що спростовують наданими позивачем належними та допустимими доказами, які досліджені судом першої інстанції в ході судового розгляду справи у взаємному зв'язку вищевказаних доказів у їх сукупності з іншими доказами, про що йдеться у судовому рішенні, які є в матеріалах справи та які доводять фактичну зміну місця роботи позивача та найменування посади позивача з посади начальник контрольно-ревізійної служби, яка була обумовлена трудовим договором та на яку він надав згоду постійно працювати у ПАТ «Укргазвидобування», на посаду начальник контрольно-ревізійної служби управління внутрішнього аудиту та контролю, яка не була обумовлена трудовим договором та на яку він не надавав згоду постійно працювати у ПАТ «Укргазвидобування».

Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Укргазвидобування» відхилити.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, який набув чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцію Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із положень статті 43 Конституції України, статей 21, 31 КЗпП України та тих обставин, що будь-яка зміна трудової функції позивача, робочого місця, місця роботи позивача, інших істотних умов праці, що виходить за межі трудового договору без згоди працівника не допускається, а тому вважав позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах доказами, що ОСОБА_1 на підставі наказу №131-к від 06 квітня 2010 року з 07 квітня 2010 року працював на посаді начальника контрольно-ревізійного управління, з 07 червня 2010 року - на посаді начальника управління контрольно-ревізійної роботи (наказ №270-к від 07 червня 2010 року), з 13 квітня 2011 року - на посаді начальника контрольно-ревізійної служби (наказ №87-к від 12 квітня 2011 року).

Відповідно до пункту 12.17.11 Статуту ПАТ «Укргазвидобування», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 13 червня 2016 року №38, Голова Правління затверджує організаційну структуру апарату управління Товариства (та надає копії організаційної структури та наказу про її затвердження акціонеру не пізніше трьох робочих днів з дати її затвердження), дочірніх підприємств Товариства, які засновані Товариством, філій, представництв та інших відокремлених підрозділів Товариства.

Наказом ПАТ «Укргазвидобування» від 07 березня 2017 року №152 затверджено організаційну структуру апарату управління ПАТ «Укргазвидобування».

Наказом ПАТ «Укргазвидобування» від 23 березня 2017 року №196 з метою приведення штатного розкладу керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату управління ПАТ «Укргазвидобування», затвердженої наказом від 07 березня 2017 року №152, контрольно-ревізійну службу апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» включено до складу управління внутрішнього аудиту та контролю на правах структурного підрозділу цього управління та затверджено зміни до штатного розкладу керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату управління ПАТ «Укргазвидобування».

Наказом № 96-к від 24 березня 2017 року «По особовому складу» у зв'язку із включенням контрольно-ревізійної служби до складу управління внутрішнього аудиту та контролю на правах структурного підрозділу управління, керуючись частиною другою статті 32 КЗпП України ОСОБА_1 з 27 березня 2017 року було переміщено з контрольно-ревізійної служби до контрольно-ревізійної служби управління внутрішнього аудиту та контролю, у межах кваліфікації та посади, обумовленої трудовим договором, із збереженням істотних умов праці. Підстава: службова записка начальника управління внутрішнього аудиту та контролю ОСОБА_3, наказ ПАТ «Укргазвидобування» від 23 березня 2017 року №196.

Про вказані зміни позивач дізнався 03 травня 2017 року при ознайомленні з наказом про відпустку №365-к від 14 квітня 2017 року після виходу на роботу після перебування з 20 березня 2017 року на лікарняному.

Зазначене також підтверджується листом № 14/2-18 від 25 травня 2017 року про надання інформації на службову записку на ім'я позивача за підписом начальника Департаменту.

З огляду на викладене, судовим розглядом встановлено, що переміщення відбулось за відсутності позивача на робочому місці у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності з односторонньою зміною умов трудового договору, про що позивача не було повідомлено та згоду на роботу за новими умовами ОСОБА_1 не надавав.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», від 29 липня 2015 року записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Зі змісту наказу від 24 березня 2017 року №96-к «По особовому складу» вбачається, що позивач був переведений з самостійного структурного підрозділу «Контрольно-ревізійна служба» ПАТ «Укргазвидобування» на постійне робоче місце начальника контрольно-ревізійної служби в структурному підрозділі Управління внутрішнього аудиту та контролю ПАТ «Укргазвидобування».

Отже у відповідності до умов трудового договору та Класифікатора професій «начальник контрольно-ревізійної служби» є найменуванням посади, яку займав позивач і на яку він надав згоду постійно працювати у ПАТ «Укргазвидобування».

Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені угодою сторін.

Згідно статті 31 КЗпП України, власник або уповноважений ним на то орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленою трудовим договором.

Згідно зі статтею 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

У частині другій статті 32 КЗпП України вказано, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Як вбачається із зазначених вище наказів та змін штатних розписів, при переміщенні позивача фактично відбулась зміна робочого місця та найменування посади, які були обумовлені трудовим договором у відповідності до якого позивач постійно працював у відповідача на посаді начальника Контрольно-ревізійної служби.

Крім того, у зв'язку з переміщенням позивача на іншу посаду, відбулися зміни в істотних умовах його праці, зокрема, змінено місце роботи позивача, змінено трудову його функцію, змінено умову трудового договору, якою визначено порядок призначення на посаду і звільнення з посади, яка була обумовлена сторонами трудового договору, та інші істотні для позивача умови, що виходить за межі трудового договору.

Отже, з урахуванням зазначених норм власник не має права вийти за межі трудового договору і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в межах цих умов переміщення можливе, поза ним протизаконне. Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, тобто залишаються незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).

Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника. Водночас такі зміни не повинні означати примусу до праці, а тому відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП України власник зобов'язаний попередити працівника за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов його праці, що викликаються змінами в організації виробництва і праці.

Виходячи з викладеного та з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміна істотних умов трудового договору, укладеного ПАТ «Укргазвидобування» з ОСОБА_1, проведена з порушенням вимог частин 3 статті 32 КЗпП України, не попередивши працівника за два місяці про такі зміни, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Що стосується доводів апеляційної скарги про недоведеність позивачем щодо моральної шкоди та її розміру, та розміру витрат на правову допомогу, то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та такими, що не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 05.02.2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.О. Бровченко

О.М. Хорошевський