Рішення № 72005430, 22.01.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12268/17

н/п 2/640/637/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

за участі представника відповідача Кундіус Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1 до публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код 03359552) про визнання відмови у переводі на запропоновану посаду незаконною, зобов*язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (надалі ПАТ «Харківміськгаз»).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 11.08.2017 року вищевказаний позов було залишено без руху та надано строк позивачу для усунення зазначених в даній ухвалі недоліків, копію якої ним було отримано 21.08.2017 року.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 28.08.2017 року дану позовну заяву було повернуто позивачу, у зв'язку з тим, що протягом встановленого судом строку ніяких заяв або клопотань від позивача до суду не надходило, недоліки заяви усунуті не були.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12.10.2017 року скасовано ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28.08.2017 року, справу направлено для розгляду до суду першої інстанції.

25.10.2017 року ухвалою Київського районного суду м. Харкова було відкрито провадження та призначено до судового розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Харківміськгаз» про визнання відмови в переводі на запропоновану посаду у зв'язку з скороченням попередньої посади незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.

Уточнивши позовні вимоги 22.11.2017 року та збільшивши їх до відповідача ПАТ «Харківміськгаз» (а.с.2,48), позивач ОСОБА_1, керуючись ст.ст. 22,49,49-2,179,232,233,235 КЗпП України просить: - визнати відмову в допуску його до роботи з переводом на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у відділ організації робіт незаконною; - визнати вимогу надання сертифікату щодо проходження навчання з кошторисної справи такою, що не є підставою для відмови у прийнятті - переведення його на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у відділі організації робіт, та незаконною; - зобов'язати відповідача прийняти - перевести його на роботу на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у відділ організації і укласти (переукласти) з ним трудовий договір: - стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; - стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 3600 грн.; - визнати відмову відповідача в його переведенні на запропоновану посаду у зв*язку з скороченням попередньої посади, порушенням права позивача на працевлаштування у зв*язку з скороченням посади позивача відповідно до ст. 49-2 КЗпП; - визнати вимогу відповідача до позивача надати додатковий сертифікат про проходження курсів з проектно-кошторисної справи як умову для переведення на посаду інженера з проектно-кошторисної справи необґрунтованою та дискримінаційною, як порушення принципу рівності прав і можливостей, з метою обмеження права позивача на працю в ПАТ «Харківміськгаз» з особистих мотивів; - визнати його таким, що відповідає кваліфікаційним вимогам для обіймання посади інженера з проектно-кошторисної справи; - визнати відмову відповідача в направленні його на навчання-підвищення кваліфікації з проектно-кошторисної справи дискримінаційною, порушенням умов колективного договору, з метою обмеження його права на працю в ПАТ «Харківміськгаз» з особистих мотивів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працює в ПАТ «Харківміськгаз» на посаді інженера у відділі капітального будівництва, та з 14.06.2017 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною, що потребує домашнього догляду та не досягла 6 років.

13.06.2017 року він подав заяву до відповідача про вихід на роботу з 19.06.2017 року на умовах неповного робочого дня без переривання відпустки по догляду за дитиною. 19.06.2017 року він вийшов на роботу, але отримав відмову в допуску до роботи, з мотивів скорочення його посади та виведення її зі штатного розкладу ВКБ 02.11.2015 р. відповідно наказу №14/08шр від 01.10.2015 р. на виконання наказу №303 02.09.2015 р., та ліквідацією відділу капітального будівництва 01.10.2016 р. відповідно наказу №224 від 06.07.2016 р.

17.07.2017 року позивач подав заяву, якою надав згоду на працевлаштування (переведення) його на запропоновану вакансію інженера з проектно-кошторисної роботи у відділі організації робіт (відповідно пропозицій від 15.06.2017 р. №08/175), однак 01.08.2017 року отримав письмову відмову в працевлаштуванні у зв'язку з відсутністю сертифікату щодо проходження навчання з кошторисної справи. Позивач також зазначив, що його не допускають до роботи у зв'язку з скороченням його попередньої посади, але трудовий договір відповідач не розриває, натомість пропонують інші вакансії для працевлаштування, але відмовляють в допуску до роботи і на них.

Таким чином, позивач вважає, що він як глава родини позбавлений можливості забезпечувати сім'ю, що негативно відбивається на сімейних відносинах, втратив професійні зв'язки з колегами, на реалізував свої здібності до праці та професійного розвитку, що негативно відбивається на його житті та завдає йому моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Також, подав до суду пояснення в письмовому вигляді, в яких зазначив, що згідно посадової інструкції інженера з проектно-кошторисної роботи відділу організації робіт кваліфікаційними вимогами для зайняття даної посади є вища освіта за фахом теплогазопостачання або економіки та курси з проектно-кошторисної роботи. Між тим, позивач вказав, що має дві вищі освіти за фахом, дипломи з відзнакою за фахом промислове та цивільне будівництво та теплогазопостачання і вентиляція, програма навчання по кожній з освіти містить в собі, серед іншого ще й складання кошторисної документації, а кошторисний розрахунок був розділами дипломних проектів по цих освітах. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 13.10.1999 №249 було затверджено довідник кваліфікаційних характеристик професій випускників Випуск №64, що обов'язково застосовується та діє на всіх підприємствах України незалежно від усіх форм власності, відповідно до якого кваліфікаційні вимоги до інженера з проектно-кошторисної роботи: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст, бакалавр) без вимог до стажу роботи, підвищення кваліфікації вимагається тільки для провідного інженера з проектно-кошторисної роботи. Тому, з вищенаведеного позивач вбачає в діях відповідача дискримінацію та порушення принципу рівності його прав і можливостей та створення перешкод, порівняно з іншими працівниками підприємства при працевлаштуванні у зв'язку зі скороченням.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився та надавши заперечення в письмовому вигляді, пояснив, що відповідач неодноразово пропонував позивачу працевлаштуватись на ПАТ «Харківміськгаз», в тому числі і на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи відділу організації робіт, для якої сертифікат щодо проходження навчання з кошторисної справи є чітко означеною вимогою роботодавця, оскільки напрямок фаху з кошторисної справи потребує відповідних спеціальних економічних знань, які виходять за межі фаху газопостачання. Підприємство, коли створювало посади, у тому числі запропоновану позивачу, зажадало прийняти на роботу вже вивченого фахівця, який міг би безпосередньо ставати до роботи, що не заборонено законом. Від пропозиції про працевлаштування на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи відділу організації робіт позивач мав право відмовитись або надати до відділу кадрів відповідача докази отримання певної вищої освіти за фахом економіка підприємства або за фахом теплогазопостачання і підвищення кваліфікації кошторисна справа. Позивач вказаних документів не надав і тому не був працевлаштований, проте він міг працевлаштуватись на інші запропоновані посади, наявні у відповідача. Таким чином, позивач фактично поставив відповідачу умови, що стане до роботи, але після того, як за кошти відповідача набуде ще одну вищу освіту та отримає диплом чи сертифікат про підготовку за напрямком кошторисної справи. Проте, у відповідача не має за законодавством обов'язку оплачувати навчання позивача за фахом економіка підприємства або за напрямком кошторисна справа. Таким чином, представник відповідача вважає, що відповідач діяв у відповідності до вимог трудового законодавства, трудові прав позивача не порушував, а тому в задоволенні позову позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі, оскільки вони є необґрунтованими.

Заслухавши учасників процесу, які присутні в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює в ПАТ «Харківміськгаз» на посаді інженера у відділі капітального будівництва, та станом на час подання позову і розгляду справи перебуває у відпустці по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду та не досягла 6 років, що також не заперечувалось представником відповідача. (а.с. 85,86)

З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2015 року в зв'язку із зміною в організації виробництва та праці та з метою оптимізації штатного розпису ПАТ «Харківміськгаз» Головою правління ПАТ «Харківміськгаз» видано наказ №303 від 02.09.2015 р. про скорочення чисельності та штату відділу капітального будівництва, яким скорочено чисельність та штат відділу капітального будівництва на 3 одиниці: інженер з організації керування виробництвом 3.

Наказом № 14/08шр від 01.10.2015 року були внесені зміни до штатного розкладу згідно наказу від 02.09.2015 року № 303, у зв'язку з чим із штатного розпису Відділу капітального будівництва з 02 листопада 2015 року вирішено вивести три штатні одиниці інженера з організації керування виробництвом, в тому числі і посаду позивача.

Однак, як повідомили сторони під час розгляду справи в суді, позивач ОСОБА_1 рахується в штаті ПАТ «Харківміськгаз» та перебуває у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду та не досягла 6 років станом на теперішній час, з оплатою навчальних відпусток, листків непрацездатності, виплатою матеріальної допомоги.

Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Протягом 2015-2017 років з приводу питань пропозицій щодо працевлаштування позивача у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників ПАТ «Харківміськгаз» між позивачем та відповідачем розглядались справи в суді.

Так, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Харківміськгаз» про визнання відмови в допуску до роботи на попередній посаді на умовах неповного робочого дня без переривання відпустки незаконною було відмовлено. Дане рішення набрало чинності 05.07.2017 року. Цим рішенням суду було встановлено, що посада ОСОБА_1, на якій він працював з 2014 році інженера з організації керування виробництвом скорочена, відділ капітального будівництва, в якому ОСОБА_1 працював, з 01.10.2016 року ліквідовано відповідними рішенням ПАТ «Харківміськгаз», протягом періоду 2016 року пропонувались посади, на які позивач не погоджувався.

Звертаючись з позовом до суду, який є предметом розгляду в даному провадженні позивач ОСОБА_1 вказує, що він 13.06.2017 року звернувся до ПАТ «Харківміськгаз» із заявою про бажання вийти на роботу з 19.06.2017 року на умовах неповного робочого часу без переривання відпустки по догляду за дитиною.

На цю заяву відповідач ПАТ «Харківміськгаз» надав ОСОБА_1 пропозицію про працевлаштування №08/175 від 15.06.2017 року у кількості наявних на підприємстві 13 вакансій, у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників ПАТ «Харківміськгаз» (наказ від 02.09.2015 року №303) (а.с.57).

17.07.2017 року позивач направив відповідачу заяву, в якій, вибравши посаду, надав свою згоду на роботу на умовах неповного робочого часу у період перебування у відпустці для догляду за дитиною, що потребує домашнього догляду та не досягла віку шести років на запропоновану відповідачем посаду (відповідно до пропозиції від 15.06.2017 р. №08/175) - інженера з проектно-кошторисної роботи у відділ організації робіт, а також просив надіслати йому перелік пропозицій, що підходять йому за фахом та досвідом роботи на даний час (а.с.66).

Листом від 31.07.2017 року ПАТ «Харківміськгаз» на заяву ОСОБА_1 від 17.07.2017 року йому було запропоновано подати заяву про переведення на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у відділ організації робіт, в установленій формі та надати сертифікат щодо проходження навчання з кошторисної справи, якого немає в його особовій справі у відділі кадрів та підбору персоналу. Вказано в листі, що дату, з якої він може приступити до роботи можна буде визначити після надання заяви про переведення та відповідного сертифікату. (а.с.64). Крім цього, на адресу позивача відповідачем було надіслано інші вакансії, які підходять йому за фахом у кількості 3 вакансій. (а.с.65).

На дану пропозицію позивач 10.08.2017 року подав до ПАТ «Харківміськгаз» заяву з проханням перевести його з посади інженера з організації керування виробництвом відділу капітального будівництва на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у відділ організації робіт з 14.07.2017 року (без переривання відпустки по догляду за дитиною) (а.с. 72) та заяву про те, що він не заперечує проти проходження будь-якого навчання без особистої дискримінації та просить направити його на навчання з кошторисної справи, надіслати йому пропозиції, що підходять йому за фахом і досвідом роботи на даний час. (а.с.73).

У відповідь на заяву позивача від 10.08.2017 року ПАТ «Харківміськгаз» повідомило позивача, що для оформлення переведення необхідно подати заяву в установленій формі та сертифікат щодо походження навчання з кошторисної справи, що може підтвердити знання та навики роботи з кошторисної справи та володіння програмним продуктом (це не є кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця з кошторисної справи, на якій посилається в своїй заяві). Вказували, що в заяві на переведення, яку направлено, не вказано режим роботи, так як без переривання відпустки по догляду за дитиною можна працювати тільки на умовах неповного робочого часу. Повідомляють, що інформації про досвід роботи з проектно-кошторисної справи у відділі кадрів та підбору персоналу немає, а тому, перш ніж визначити дату переведення на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи, треба визначити досвід, ознайомити, до початку роботи з умовами праці та вимогами Посадової інструкції, а отже для вирішення питання з переведення на іншу роботу необхідно прибути на підприємство особисто. Також, направили позивачем інші вакансії, які підходять йому за напрямком освіти без додаткових вимог із 3 вакансій. (а.с. 69-70).

В позовній заяві до суду від 07.08.2017 року ОСОБА_1 просить визнати відмову у допуску до роботи з переводом на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи та вимогу надання сертифікату проходження навчання з кошторисної справи незаконною, зобов*язати відповідача перевести його на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у відділ організації робіт та укласти з ним трудовий договір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації (банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, а згідно з ч. 2ст. 40 КЗпП звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до вимог ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

За приписами ч. 2 ст. 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Дослідивши доводи позивача щодо визнання відмови у допуску до роботи інженера з проектно-кошторисної справи незаконною, суд зазначає, що роботодавцем - ПАТ «Харківміськгаз» при вивільнення працівників, а саме позивача ОСОБА_1 у зв*язку з скороченням посади інженера з організації керування виробництвом та відділу капітального будівництва з 01.10.2016 року було запропоновано неодноразово вакантні посади протягом 2016-2017 років, на які він не погоджувався, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати до 6 років.

В черговий раз, позивач, подавши заяву 13.06.2017 року про вихід на роботу з проханням повідомити про наявні вакантні посади, отримав пропозицію від 15.06.2017 року у вигляді 13 вакантних посад. Позивач, вибравши посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у відділі організації робіт із 13 посад, як таку, на якій він згоден працювати отримав відповідь ПАТ «Харківміськгаз», де йому було запропоновано подати заяву про переведення на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у відділ організації робіт, в установленій формі та надати сертифікат щодо проходження навчання з кошторисної справи, якого немає в його особовій справі у відділі кадрів та підбору персоналу. Вказано в листі, що дату, з якої він може приступити до роботи можна буде визначити після надання заяви про переведення та відповідного сертифікату.

Оспорюючи дану відповідь, з якою він не згоден, позивач вважає цю відповідь відмовою у допуску до роботу на посаду за переводом, вважає це порушенням його права на працевлаштування, а вимогу щодо надання сертифікату щодо проходження навчання з кошторисної справи необґрунтованою, дискримінаційною, з метою обмеження його прав з особистих мотивів, та відмову направити його на навчання за кошти підприємства, крім іншого, ще порушенням умов колективного договору.

З даними доводами позивача суд не погоджується, зазначаючи наступне. Не погоджуючись на запропоновані вакансії відповідачем в пропозиціях від 15.06.2017 року, 31.07.2017 року, 07.09.2017 року у загальній кількості 14 вакантних посад позивач вказав, що бажає працювати тільки на посаді інженера з проектно-кошторисної роботи у відділі організації робіт, зазначаючи, що в нього достатньо кваліфікації для обрання даної посади. В обґрунтування посилався на те, що має дві вищі освіти, здобуті за фахом «Промислове і цивільне будівництво», дипломи з відзнакою за фахом «промислове та цивільне будівництво та теплогазопостачання і вентиляція», копії дипломів надав до суду. (а.с.52-54).

Перевіривши надані докази, суд вбачає, що дійсно ОСОБА_1 має диплом спеціаліста Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури з відзнакою за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» та здобув кваліфікацію «інженера-будівельника».

Також, ОСОБА_1 має диплом магістра Харківського національного університету будівництва та архітектури за спеціальністю «Теплогазопостачання і вентиляція» і здобув кваліфікацію «магістр з теплопостачання і вентиляції».

Однак, згідно посадової інструкції інженера з проектно-кошторисної роботи, затвердженої наказом ПАТ «Харківміськгаз» від 03.10.2016 року №344 кваліфікаційними вимогами для призначення особи на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи є наявність у такої особи вищої освіти за фахом «економіка підприємства» або за фахом «теплогазопостачання» і підвищення кваліфікації за напрямом кошторисна справа, та проходження навчання та перевірки законів і нормативних актів з охорони праці, пожежної безпеки, електробезпеки, Правил безпеки систем газопостачання, ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, з питань санітарного та гігієнічного забезпечення, надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках та інших державних нормативних документів з охорони праці (а.с.74-76).

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи не містять відомостей про наявність у нього освіти за фахом «економіка підприємства» або за фахом «теплогазопостачання» і підвищення кваліфікації за напрямом кошторисна справа, що передбачено Посадовою інструкцією інженера з проектно-кошторисної роботи, затвердженої наказом ПАТ «Харківміськгаз» від 03.10.2016 року та є вимогою роботодавця при підбору кадрів.

Посилання позивача на наявність в його дипломі спеціаліста за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» з кваліфікацією «інженера-будівельника» 27 часів за предметом «Оцінка будівель і споруд» не є обґрунтованим та таким, що не може розцінюватись судом, як освіта за фахом «економіка підприємства» або за фахом «теплогазопостачання» з підвищенням кваліфікації за напрямом кошторисна справа, що передбачено посадовою інструкцією інженера з проектно-кошторисної роботи.

А тому, доводи позивача щодо незаконної відмови у переведенні та працевлаштуванні на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи з цих підстав суд вважає необґрунтованим, безпідставним та таким, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Відсутні у суду і підстави під час розгляду даної справи для визнання його таким, що відповідає кваліфікаційним вимогам для обіймання посади інженера з проектно-кошторисної роботи.

Також, суд під час вивчення всіх доказів приходить до висновку, що посилання позивача на відмову відповідача у допуску до роботи згідно відповіді від 31.07.2017 року не може вважатися відмовою у працевлаштуванні, оскільки в даному листі позивачу було повідомлено лише про надання заяви про переведення в установленій формі та документів на підтвердження відповідної кваліфікації для виконання вибраної позивачем посади.

А тому посилання позивача на незаконність відмовити у допуску до роботи на посаді інженера з проектно-кошторисної роботи та заявою про надання сертифікату не є обґрунтованими, та недоведеними під час розгляду справи. Позивач не був позбавлений можливості працевлаштуватись на інші запропоновані посади, наявні в ПАТ «Харківміськгаз» та запропоновані йому відповідачем. Крім того, суд звертає увагу, що станом на теперішній час позивач не є звільненим з ПАТ «Харківміськгаз», а перебуває у відпустці по догляду за дитиною, що також не може свідчити про порушення його прав, передбачених чинним законодавством.

Згідно ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Стосовно доводів позивача про зобов*язання відповідача направити його на навчання - підвищення кваліфікації з проектно-кошторисної роботи та визнання відмови відповідача про направлення на навчання дискримінаційним, таким, що порушує колективний договір, та з метою обмеження його прав на працю, з особистих мотивів, суд вважає дані доводи безпідставними та недоведеними.

Перепідготовка кадрів - це отримання іншої спеціальності та професії на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР) та практичного досвіду.

Відповідно до п. 1.6, п.1.6.6 Колективного договору ПАТ «Харківміськгаз» пріоритетними напрямками співпраці сторін з урахуванням фінансового та соціально-економічного стану підприємства, в тому числі матеріально-технічними ресурсами необхідними для виконання виробничих завдань, та створення відповідних умов праці реалізація заходів з підготовки, перепідготовки кадрів та підвищення професійної кваліфікації працівників газорозподільного підприємства.

Згідно представлених доказів відповідачем (а.с. 101) навчальний комбінат ПАТ «Харківміськгаз» здійснює наступні види підготовки за професіями: слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів, слюсар з аварійно-відбудовних робіт в газовому господарстві, контролер газового господарства, слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування, монтер із захисту підземних трубопроводів від корозії, електрогазосварник, оператор котельні. Даних, що навчальний комбінат проводить перепідготовку за напрямом кошторисна справа суду не представлено під час розгляду справи, а тому і доводи позивача про відмову у направленні на перепідготовку у даний комбінат є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Посилання позивача на дискримінацію його трудових прав з боку відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи будь-якими належними та допустимими доказами. Також є необґрунтованими і доводи позивача щодо порушення права на працю відповідачем з особистих мотивів. Обґрунтовуючи дану вимоги позивач вказує, що наявність судових справ за його позовами є особистими мотивами в обмеженні відповідачем його прав, однак дані вимоги суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки право кожної особи звертатись з позовами до суду за захистом своїх порушених прав, а суд розглядає справу на підставі доказів, наданих сторонами та у випадку наявності порушення прав задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, судом не вбачається порушення відповідачем трудових прав позивача, а тому суд відмовляє в задоволенні його позовних вимог.

Згдно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Стосовно стягнення моральної шкоди слід зазначити, що пунктом 3 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами і доповненнями (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 4), встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з абзацом 1 пункту 4 Постанови Пленуму ВСУ № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, зокрема, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві та якими доказами це підтверджується. Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до норм ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Слід зазначити, що позивач зовсім не наводить доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995).

З урахуванням викладеного, вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 3600 грн., суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його прав та такі порушення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, у зв*язку з відмовою в позові, суд не вбачає підстав відповідно до ст. 235 КЗпП України і для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вимушеного прогулу взагалі не було, підстав для переведення не має, і дані доводи є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 263,264,265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1 до публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код 03359552) про визнання відмови в допуску до роботи, визнання вимоги про надання сертифікату незаконною,необґрунтованою та дискримінаційною, з особистих мотивів, зобов*язання перевести на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у відділ організації з порушенням права на працевлаштування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди 3600 грн., визнання таким, що відповідає кваліфікаційним вимогам, визнання відмови в направленні на навчання дискримінаційною, з порушенням умов колективного договору, з метою обмеження права на працю з особистих мотивів - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Харківської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя :