Постанова № 72005420, 31.01.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Безкровний І.Г.

Доповідач -Назарова М.В.

Справа № 414/811/17

Провадження № 22ц/782/914/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Орлова І.В.,

за участю секретаря Донько Л.С.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 22 листопада 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Луганський обласний державний нотаріальний архів, приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом,

в с т а н о в и л а:

04 травня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, який згодом уточнив, та в обґрунтування якого посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина, у складі якої є: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка НОМЕР_1 з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 5,9411 га; земельна частка (пай) члена КСП «Іскра» згідно сертифікату серії НОМЕР_3.

Через введення в оману позивача його братом - відповідачем по справі ОСОБА_4 - перший пропустив строк для прийняття спадщини, тому у 2015 році позивач звернувся до суду із позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 01.01.2015 у справі №414/1370/15-ц, яке було залишено у силі рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.12.2016 р., позивачу було надано додатковий строк для прийняття спадщини.

Проте, за час судового розгляду відповідач оформив на себе право на спадщину за законом та отримав свідоцтва про право на спадщину у приватного нотаріуса ОСОБА_8 - на спадкові земельну ділянку та земельну частку (пай) члена КСП, а також на житловий будинок у приватного нотаріуса ОСОБА_6

Після отримання рішення Вищого спеціалізованого суду України позивач звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_6 із проханням прийняти заяву про прийняття спадщини, однак останній відмовився її прийняти без пояснення причин.

За життя ОСОБА_7 заповідала позивачу все майно, яке буде належати їй на час смерті, про що склала відповідний заповіт, про існування якого позивач не знав через дії відповідача.

З урахуванням уточнених позовних вимог від 16.05.2017 р. позивач просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1: 1) серії НАР № 755370 від 29.12.2015 р., номер у спадковому реєстрі 58438952, номер у реєстрі нотаріальних дій 1325 на земельну ділянку НОМЕР_1 з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 5,9411 га; 2) серії НАР №755381 від 04.01.2016 р., номер у спадковому реєстрі 58448688, номер у реєстрі нотаріальних дій 01, на земельну частку (пай) члена КСП «Іскра» згідно з сертифікатом серії НОМЕР_4; 3) серії НВА №231861 від 19.08.2016 р., номер у спадковому реєстрі 59389290, номер в реєстрі нотаріальних дій 245, на житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 31.05.2017 р. за клопотанням позивача було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Луганський обласний державний нотаріальний архів та приватного нотаріуса ОСОБА_6, і останнього виключено зі складу відповідачів.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 22 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою на нього, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також висновки суду не відповідають наявним матеріалам,просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_5 відмовити у зв'язку з необґрунтованістю. Доводами апеляційної скарги є те, що законом визначені вичерпні підстави визначення недійсними свідоцтв про право на спадщину, він не має права на спадкування ні за законом, ні за заповітом, а позивач не прийняв спадщину і відповідно не є спадкоємцем, тому його права не порушені. Судом не взято до ваги, що рішення Кремінського районного суду Луганської області від 08 грудня 2015 року відповідно до ЦПК України вступило в законну силу 14 грудня 2016 року (дата ухвалення рішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справа), і з цього моменту повинен відраховуватися двомісячний строк, визначений судом для подання заяви про прийняття спадщини. Твердження позивача про отримання ним вказаного рішення лише в березні 2017 року не підтверджено доказами, оскільки не доведено, яке саме вкладення містилося в наданому позивачем конверті, до того ж, рішення суду касаційної інстанції мають направлятися протягом двох днів з дня їх проголошення. Позивач мав за електронними реєстрами відслідковувати прийняте рішення. Із заявою про прийняття спадщини позивач звернувся лише 12 травня 2017 року і не до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, а до Луганського обласного нотаріального архіву. Законом не передбачено повторного визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим самим спадкоємцем.

Тому просив рішення скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з необґрунтованістю.

В суді апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача - не визнав їх та просив у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (в редакції закону 2004 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_8 було відкрито спадкову справу №64/2017 року на підставі заяви про прийняття спадщини за законом, яку подано 10 грудня 2014 року сином померлої - відповідачем по справі ОСОБА_4. Інших заяв про прийняття спадщини та/або відмову від неї в передбачений законом 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, нотаріусу подано не було.

13 липня 2015 року позивачем ОСОБА_5 було надано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, що належало спадкодавцеві ОСОБА_7, на ім'я якого вона залишила заповіт, посвідчений 21.10.1996 року в.о. голови виконкому Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області за реєстровим №142 (а.с. 10 т. 1).

Згідно з рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 01.10.2015 р. у справі №414/1370/15-ц (провадження № 2/414/539/2015) було задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та визначено позивачу додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказаними рішеннями встановлено, що ОСОБА_5 є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і заповідала все своє майно позивачу, однак останній пропустив строк прийняття спадщини з поважних причин (а.с. 8 т. 1).

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 08 грудня 2015 року вказане рішення скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

21 жовтня 1996 року в.о. голови виконкому Красноріченської селищної ради народних депутатів Кремінського району Луганської області Нагорською Т.О. було посвідчено і зареєстровано в реєстрі за №142 заповіт, відповідно до якого ОСОБА_7, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, котре на день її смерті буде належати їй за законом, своєму сину ОСОБА_5, що підтверджується дублікатом заповіту, який було зареєстровано в реєстрі за №328 та видано ОСОБА_5 09 грудня 2015 року секретарем Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області Дробот О.М. (а.с. 10 т. 1).

29 грудня 2015 року приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_8 було посвідчено свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_4 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, належне їй майно, а саме: земельну ділянку НОМЕР_1 з кадастровим номером НОМЕР_2, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,9411 га, яка знаходиться на території Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області (а.с. 12 т. 1).

04 січня 2016 року на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, наданої відповідачем ОСОБА_4, приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_8 було посвідчено свідоцтво про право на спадщину за законом серії НАР №755381 від 04.01.2016 р., номер у спадковому реєстрі 58448688, номер у реєстрі нотаріальних дій 01, на земельну частку (пай) члена КСП «Іскра» згідно з сертифікатом серії НОМЕР_4, що належав спадкодавцю ОСОБА_7 (а.с. 11 т. 1).

19 серпня 2016 року на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, наданої відповідачем ОСОБА_4, приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу ОСОБА_6 було видано свідоцтво серії НВА №231861 від 19.08.2016 р., номер у спадковому реєстрі 59389290, номер в реєстрі нотаріальних дій 245, на житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Наведене підтверджується також Вятогом зі Спадкового реєстру за №47692716 від 12.05.2017 р., з якого вбачається, що в межах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, було видано три свідоцтва про право на спадщину, а саме: 1) 29.12.2015 приватним нотаріусом ОСОБА_8 за № 58438952 за бланком НАР 755370; 2) 04.01.2016 приватним нотаріусом ОСОБА_8 за № 58448688 на бланку НАР 755381; 3) 19.08.2016 приватним нотаріусом ОСОБА_6, за № 59389290 на бланку НВА 231861 (а.с. 51, 56 т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення апеляційного суду Луганської області від 08 грудня 2915 року скасоване, а рішення Кремінського районного суду Луганської області від 01 жовтня 2015 року - залишено без змін (а.с. 5-7 т. 1).

12 травня 2017 року позивач ОСОБА_5 звернувся до Луганського обласного державного нотаріального архіву із заявою про прийняття спадщини згідно рішення Кремінського районного суду Луганської області про визначення додаткового строку, яка була зареєстрована державним нотаріусом Старобільської державної нотаріальної контори Луганської області Басовою О.В., відповідно до якої ОСОБА_5 прийняв усю спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 (а.с. 54, 58 т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи вказані свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім'я відповідача ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з доведеності вказаних вимог протягом розгляду справи.

Такі висновки ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з огляду на наступне.

Як вбачається, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу успадкування після смерті матері сторін ОСОБА_7 належних їй майна та майнових прав, оскільки відповідач як спадкоємець першої черги своєчасно звернувся до нотаріальної контори, а позивач - із пропуском передбаченого ст. 1279 ЦК України шестимісячного строку. Після скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, який мати залишила на його користь, відповідач отримав оспорювані свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивач вважає порушеними свої спадкові права видачею відповідачу вказаних свідоцтв, оскільки після отримання рішення касаційної інстанції, яким підтверджена законність визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, він своєчасно та до належного органу звернувся із заявою про видачу йому свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 р. роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

В даному випадку судом вірно встановлено порушення спадкових прав позивача видачею відповідачу свідоцтв про право на спадщину за законом, оскільки згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття, спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Довід апеляційної скарги про те, що права позивача не порушені, оскільки він не має права на спадкування ні за законом, ні за заповітом, а позивач не прийняв спадщину і відповідно не є спадкоємцем, спростовується матеріалами справи, адже позивач відповідно до заповіту є спадкоємцем, якому рішенням суду визначено додатковий строк для прийняття спадщини та подання заяви про її прийняття.

Крім того, посилання скаржника, що законом визначені вичерпні підстави визначення недійсними свідоцтв про право на спадщину, є помилковими, оскільки законодавець чітко зазначає, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду не лише, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також і в інших випадках, встановлених законом (ст. 1301 ЦК України).

Тобто, аналіз наведеного дає змогу дійти висновку про те, що порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, яким в даному випадку є позивач ОСОБА_5 як спадкоємець за заповітом, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.

Довід апеляційної скарги про те, що позивачем пропущений наданий йому судом строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, оскільки рішення Кремінського районного суду Луганської області від 01 жовтня 2015 року набрало законної сили відповідно до вимог ЦПК 14 грудня 2016 року (дата ухвалення рішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справа), і з цього моменту повинен відраховуватися двомісячний строк, визначений судом для подання заяви про прийняття спадщини, а на конверті на ім'я позивача від Вищого спеціалізованого Суду Країни відсутній опис вкладення, не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Судом вірно взято до уваги як доказ вказаний конверт з поштовим штемпелем «31.03.2017» (а.с. 9 т. 1), який хоча і не містить номеру вкладених документів, але за умови відсутності даних про інші справи за участю позивача в провадженні касаційної інстанції, саме він свідчить про отримання позивачем Ухвали ВССУ від 14.12.2016 року.

Не заслуговує на увагу і посилання скаржника на обов'язок позивача відслідковувати рух по своїй справі за електронними реєстрами як не передбачений законом.

Натомість обов'язковість судового рішення є одним із основоположних принципів цивільного процесуального законодавства (стаття 18 ЦПК України в редакції 2017 року).

Враховуючи волю позивача як спадкоємця, який первісно подав заяву про прийняття спадщини за заповітом 13 липня 2015 року, а удруге - після отримання ним ухвали ВССУ - протягом двох місяців, суд дійшов правильного висновку про реалізацію ОСОБА_5 свого спадкового права у передбачений законом строк і спосіб.

Щодо способу реалізації такого права, то довід апеляційної скарги про звернення до неналежного суб'єкта із заявою про прийняття спадщини, то він також є неспроможним, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок) глави першої частини 1 нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених статтями 9, 53, 55, 60, 66, 72, 73, 94 Закону України „Про нотаріат" (далі - Закон) та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини 2 вказаної норми зазначеного Порядку нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса.

Сторони в суді апеляційної інстанції не заперечували, що приватний нотаріус Кремінського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_8, який завів спадкову справу та видав відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом 29.12.2015 р. та 04.01.2016 р., помер, у зв'язку із чим наступне свідоцтво від 19.08.2016 року видано приватним нотаріусом того ж самого нотаріального округу ОСОБА_6

Згідно п. 2.1 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Згідно пункту 2.7 глави 10 Порядку при ліквідації державної нотаріальної контори або припиненні нотаріальної діяльності приватного нотаріуса до передачі всіх документів нотаріального діловодства та архіву державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса відповідному державному нотаріальному архіву за заявою всіх спадкоємців спадкова справа може бути передана до іншого нотаріуса в межах одного нотаріального округу.

З листа приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 17.05.2017 року № 993/01/16 вбачається, що спадкову справу після смерті ОСОБА_7 05.05.2017 року було повернуто за місцем зберігання, а саме - до Луганського обласного державного нотаріального архіву (а.с. 61 т. 1).

Таким чином, державним нотаріусом Басовою О.В. 12 травня 2017 року як повноважною особою з дотриманням вимог вказаного Порядку було прийнято від позивача заяву про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 54 т. 1).

Такі дії нотаріуса відповідають, зокрема п.п. 3.13 Порядку, що для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; п. 3.15, що якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину; п. 3.16, що суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, довід апеляційної скарги в цій частині також не спростовує правильних висновків суду, що порушене спадкове право позивача підлягає захисту саме у спосіб, про який він просить - шляхом визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом на ім'я відповідача, оскільки до повноважного нотаріуса у передбачений законом спосіб спадкоємцем за заповітом подана заява про прийняття спадщини.

Як є помилковими доводи апеляційної скарги і про те, що законом не передбачене повторне визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини, адже нотаріусом вже прийнято відповідну заяву від позивача, і вказане не є предметом розглядуваної справи.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Кремінського районного суду Луганської області від 22 листопада 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складення повного тексту постанови - 04 лютого 2018 року.

Головуючий

Судді: