Постанова № 72004857, 31.01.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Мартинюк В.Б.

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 419/3066/17

Провадження № 22ц/782/988/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Справа № 22ц-988/17

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Дронської І.О.

суддів: Карташова О.Ю., Яреська А.В.

за участю секретаря Данько Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 16 листопада 2017 року, ухвалене суддею Мартинюком В.Б. 16.11.2017 року, дата складення повного тексту рішення -16.11.2017 року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року заявник ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеною заявою, в обґрунтування якої посилалась на те, що 06.09.2017 року, з метою оформлення пенсії за віком, вона звернулась до управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області та надала наступні документи: довідку про заробітну плату для нарахування пенсії № 135 від 23.06.2017 року за період з 01.01.1988 року по 31.12.1993 року включно, яку їй надали у м. Луганську; архівну довідку №138 від 23.06.2017 року про те, що в архівному фонді мається підтвердження про її трудовий стаж; архівну довідку № 139 від 23.06.2017 року про перейменування Луганської швейної фабрики; трудову книжку та інші документи, необхідні для нарахування пенсії, але в Пенсійному фонді її повідомили, що документи, які вона надала для підтвердження права на пенсію, є недійсними та не створюють правових наслідків, оскільки видані на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі. Окрім того, в індивідуальних відомостях заявника про застраховану особу помилково зазначено прізвище «Байден» та по батькові «Міхайлівна», що становить перешкоду в оформленні пенсії за віком. Просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що вона працювала з 13.09.1978 року по 19.03.1994 року в цеху № 1 на посаді учениці швачки, відомості про що маються в архівному фонді ПАТ «Глорія Джинс»; з 25.11.1999 року по 14.11.2000 року в цеху № 9 на посаді майстра - тренера в ЗАТ ЛШФ «Стиль»; встановити факт отримання ОСОБА_2 заробітної плати, яка зараховується при розрахунку пенсії, що склала, за період з 01.01.1988 року по 31.12.1993 року суму - 67,31135 грн., з якої у 1988 році - 0,03072 грн; у 1989 році - 0.02802 грн; у 1990 році - 0,03055 грн; у 1991 році - 0,06752 грн; у 1992 році - 2,13187 грн; у 1993 році- 65,02267 грн. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме що 02.12.1965 року Луганська швейна фабрика м. Луганськ, була перейменована в Головне підприємство Луганське виробниче швацьке об'єднання; 05.01.1970 року м.Луганськ перейменований в м. Ворошиловград, назва фабрики змінилась на «Головне підприємство Ворошиловградське виробниче швацьке об'єднання (ГП ВПШО); 02.09.1988 року ГП ВПШО перейменоване у Ворошиловградське виробничо - торгове швацьке об'єднання (ВПТШО); 02.06.1989 року ВПТШО перейменовано у Ворошиловградське виробничо - торгове швацьке об'єднання «Стиль» Міністерства легкої промисловості УССР (ВПТШО «Стиль»); 10.03.1992 року ЛПТШО «Стиль» зареєстроване як Орендне підприємство «Луганська швейна фірма Стиль»; 09.06.1993 року АП ЛШФ Стиль, перереєстроване в ЗАТ "Луганська швейна фірма Стиль" ( ЗАТ ЛШФ Стиль); 29.03.2004 року ЗАТ ЛШФ Стиль перереєстровано у ВАТ «Фірма Стиль»; 01.09.2006 року ВАТ «Фірма Стиль» перереєстровано у відкрите акціонерне товариство «Глорія Джинс»; 18.05.2010 року ВАТ «Глорія Джинс» перереєстровано в ПАТ «Глорія Джинс». Окрім того, заявник просила суд встановити факт належності ОСОБА_2 індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 16 листопада 2017 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала з 13.09.1978 року по 19.03.1994 року в цеху № 1 на посаді учениці швачки, відомості про що маються в архівному фонді ПАТ «Глорія Джинс»; з 25.11.1999 року по 14.11.2000 року в цеху № 9 на посаді майстра -тренера в ЗАТ ЛШФ «Стиль».

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, факт отримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заробітної плати, яка зараховується при розрахунку пенсії, що склала, за період з 01.01.1988 року по 31.12.1993 року, в сумі - 67,31135 грн, з яких у 1988 році - 0,03072 грн; у 1989 році - 0.02802 грн; у 1990 році - 0,03055 грн; у 1991 році - 0,06752 грн; у 1992 році - 2,13187 грн; у 1993 році- 65,02267 грн.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме що 02.12.1965 року Луганська швейна фабрика м. Луганськ, була перейменована в Головне підприємство Луганське виробниче швацьке об'єднання; 05.01.1970 року м. Луганськ перейменований в м. Ворошиловград, назва фабрики змінилась на «Головне підприємство Ворошиловградське виробниче швацьке об'єднання (ГП ВПШО); 02.09.1988 року ГП ВПШО перейменоване у Ворошиловградське виробничо - торгове швацьке об'єднання (ВПТШО); 02.06.1989 року ВПТШО перейменовано у Ворошиловградське виробничо - торгове швацьке об'єднання «Стиль» Міністерства легкої промисловості УССР (ВПТШО «Стиль»); 10.03.1992 року ЛПТШО «Стиль» зареєстроване як Орендне підприємство «Луганська швейна фірма Стиль»; 09.06.1993 року АП ЛШФ Стиль, перереєстроване в ЗАТ « Луганська швейна фірма Стиль ( ЗАТ ЛШФ Стиль); 29.03.2004 року ЗАТ ЛШФ Стиль перереєстровано у ВАТ «Фірма Стиль»; 01.09.2006 року ВАТ «Фірма Стиль» перереєстровано у відкрите акціонерне товариство «Глорія Джинс»; 18.05.2010 року ВАТ «Глорія Джинс» перереєстровано в ПАТ «Глорія Джинс».

Встановлено факт того, що індивідуальні відомості про застраховану особу, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, видані на ім`я «ОСОБА_2», належать ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині встановлення факту належності ОСОБА_2 заробітної плати, заінтересованою особою Старобільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині встановлення судом факту належності ОСОБА_2 заробітної плати для подальшого розрахунку пенсії, що, як вважає скаржник, в порядку окремого провадження не передбачено, а права та інтереси ОСОБА_2 з приводу обчислення розміру заробітної плати стосуються суб'єкта владних повноважень - Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області у частині здійснення подальших пенсійних виплат і, відповідно до п. 4. ч. 1. ст. 18 КАС України, мають розглядатися адміністративними судами, а також на те, що вимоги ОСОБА_2, як вважає скаржник, в частині встановлення заробітної плати мають ознаки наявності спору про право і суд першої інстанції повинен був ці вимоги залишити без розгляду, просив змінити рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 16.11.2017 року, залишивши вимоги ОСОБА_2 в частині встановлення факту заробітної плати без розгляду.

Заявник та заінтересована особа, який було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи від останніх на адресу суду не надійшло, справу розглянуто на підставі ч. 2 ст. 272 ЦПК України без участі учасників справи.

Заслухавши суддю- доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до положень ч. ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Як вбачається з вимог апеляційної скарги рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 16 листопада 2017 року в установленому законом порядку ніким не оскаржується в частині встановлення судом першої інстанції фактів, що мають юридичне значення, а саме факту того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала з 13.09.1978 року по 19.03.1994 року в цеху № 1 на посаді учениці швачки, відомості про що маються в архівному фонді ПАТ «Глорія Джинс»; з 25.11.1999 року по 14.11.2000 року в цеху № 9 на посаді майстра- тренера в ЗАТ ЛШФ «Стиль», а також факту того, що 02.12.1965 року Луганська швейна фабрика м. Луганськ, була перейменована в Головне підприємство Луганське виробниче швацьке об'єднання; 05.01.1970 року м. Луганськ перейменований в м. Ворошиловград, назва фабрики змінилась на «Головне підприємство Ворошиловградське виробниче швацьке об'єднання (ГП ВПШО); 02.09.1988 року ГП ВПШО перейменоване у Ворошиловградське виробничо - торгове швацьке об'єднання (ВПТШО); 02.06.1989 року ВПТШО перейменовано у Ворошиловградське виробничо - торгове швацьке об'єднання «Стиль» Міністерства легкої промисловості УССР (ВПТШО «Стиль»); 10.03.1992 року ЛПТШО «Стиль» зареєстроване як Орендне підприємство «Луганська швейна фірма Стиль»; 09.06.1993 року АП ЛШФ Стиль, перереєстроване в ЗАТ « Луганська швейна фірма Стиль ( ЗАТ ЛШФ Стиль); 29.03.2004 року ЗАТ ЛШФ Стиль перереєстровано у ВАТ «Фірма Стиль»; 01.09.2006 року ВАТ «Фірма Стиль» перереєстровано у відкрите акціонерне товариство «Глорія Джинс»; 18.05.2010 року ВАТ «Глорія Джинс» перереєстровано в ПАТ «Глорія Джинс».

Згідно з п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимогОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме факту роботи ОСОБА_2 на швейній фабриці м.Луганська та факту перейменування швейної фабрики м. Луганська та перейменування м. Луганська, а також факту належності ОСОБА_2 індивідуальних відомостей про застраховану особу«ОСОБА_2» апеляційний судом не переглядається взагалі.

Перевіряючи та аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо оскаржуваної частини рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 16.11.2018 року колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з заяви ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення ( щодо рішення в оскаржуваній частині), остання просила суд встановити факт отримання ОСОБА_2 заробітної плати, яка зараховується при розрахунку пенсії, що склала, за період з 01.01.1988 року по 31.12.1993 року, суму - 67,31135 грн., з якої у 1988 році - 0,03072 грн; у 1989 році - 0.02802 грн; у 1990 році - 0,03055 грн; у 1991 році - 0,06752 грн; у 1992 році - 2,13187 грн; у 1993 році- 65,02267 грн.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 року та на час спірних правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 в частині встановлення факту отримання ОСОБА_2 заробітної плати суд першої інстанції виходив із того, що справа підлягає вирішенню в порядку непозовного цивільного судочинства - окремого провадження.

Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення до 15.12.2017 року та на час виникнення спірних правовідносин, регламентувався положеннями ст.256 ЦПК України, відповідно до частини 2 якої у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з заяви ОСОБА_2 останній було відмовлено в призначенні пенсії та урахуванні наданих заявником довідки про заробітну плату, архівних даних, виданих в м.Луганську, тобто на території тимчасово непідконтрольній Україні із зазначенням, що ці документи не можуть бути визнані як офіційні документи, які необхідні для призначення пенсії.

Між тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в порядку окремого провадження не передбачено встановлення факту отримання особою заробітної плати, а права та інтереси ОСОБА_2 з приводу призначення пенсії стосуються суб'єкта владних повноважень, зокрема відповідного органу Пенсійного фонду України та також не розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України спори фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, підсудні адміністративним судам.

У даному випадку, суд першої інстанції повинен був застосувати положення п. 1 ст. 205 ЦПК України ( в редакції до 15.12.2017 року) та винести ухвалу про закриття провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у т.ч. окремого провадження.

Доводи заявника, викладені в обґрунтування заяви про те, що відмова УПФУ у призначенні пенсії пов'язана з тим, що УПФУ не приймає до уваги довідку про заробітну плату ОСОБА_2 та архівні довідки на підтвердження заробітної плати з тих підстав, що ці довідки видані на території, що тимчасово непідконтрольна українській владі, не може бути підставою для розгляду цієї справи у порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо встановлення факту отримання ОСОБА_2 заробітної плати скасувати та в цій частині провадження у справі закрити.

Також, з урахування встановлених апеляційним судом обставин справи та наданої колегією суддів правової оцінки цим обставинам, апеляційна скарга Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області підлягає частковому задоволенню в частині скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Передбачені нормами ЦПК України підстави, як в редакції, що діяла до 15.12.2017 року так і в чинній на теперішній час редакції ЦПК України для залишення без розгляду вимог ОСОБА_2 в частині встановлення факту, що має юридичне значення щодо отримання ОСОБА_2 заробітної плати, відсутні, а тому апеляційна скарга в частині залишення вимог ОСОБА_2 щодо отримання заробітної плати без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 377, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області задовольнити частково.

Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 16 листопада 2017 року в оскаржуваній частині про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факт отримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заробітної плати, яка зараховується при розрахунку пенсії, що склала, за період з 01.01.1988 року по 31.12.1993 року в сумі - 67,31135 грн, з яких у 1988 році - 0,03072 грн; у 1989 році - 0.02802 грн; у 1990 році - 0,03055 грн; у 1991 році - 0,06752 грн; у 1992 році - 2,13187 грн; у 1993 році- 65,02267 грн. скасувати та в цій частині закрити провадження.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: