Вирок № 72004446, 05.02.2018, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/194/18

Номер провадження № 1-кп/409/33/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року смт. Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судового засідання: О.В. Скорикової

за участю прокурора: А.М. Ковальова

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: В.Ю. Ходоша

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017130000000026 від 17.02.2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лутугине Луганської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-5 КК України, -

В с т а н о в и в :

27.04.2014 у м. Луганську проголошено «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Луганской народной республики», який в подальшому, 11.05.2014 затверджено на так званому «референдумі» щодо підтримки акту про державну самостійність Луганської народної республіки та 18.05.2014 прийнято так званий «Временный Основной Закон (Конституцию) Луганской народной республики», таким чином створено стійке ієрархічне об'єднання осіб, так звану «Луганську народну республіку» (далі «ЛНР»), яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією, оскільки є стійким об'єднанням трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, а саме підготовки та реалізації терористичних актів, підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях, організації незаконних збройних формувань, вербування, озброєння, підготовку та використання терористів, та іншої діяльності що відноситься до ознак терористичної, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлені певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів.

Її учасники на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, а також вчиненням інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

Основною метою діяльності вказаної терористичної організації є насильницька зміна та повалення конституційного ладу України, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «ЛНР».

Вказана терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, наявний розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов'язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.

На керівників зазначених блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.

При цьому, на керівників та учасників силового блоку покладається забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу, представники політичного блоку організовують збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їхньої діяльності, чим також забезпечують існування вказаної терористичної організації.

«ЛНР» має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

02.11.2014 в м. Луганську та частині Луганської області, підконтрольній представникам «ЛНР», всупереч вимогам діючого законодавства України, проведені вибори Голови та депутатів «Народної Ради ЛНР», за результатами яких обрані Голова «ЛНР» та депутати до складу «Народної Ради ЛНР», які приступили до виконання повноважень.

25.11.2014 самопроголошеним Головою «ЛНР» виданий указ №51/1/01/11/14, згідно яким створена структура виконавчих органів державної влади «ЛНР». До складу вищевказаних органів також входять спеціальні служби із забезпечення інформаційної, військової та територіальної безпеки «ЛНР», а також із здійснення розвідувальної діяльності в умовах збройного протистояння з силами АТО.

Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

До проведення антитерористичної операції, відповідно до статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, а також інші правоохоронні органи.

17.03.2015 Верховна Рада України постановою №254-VІІІ визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Відповідно до звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII; заяви Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 №145-VIII; заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII, «ДНР» та «ЛНР» визначені терористичними організаціями, референдум, проведений у травні 2014 року - фіктивним, проведеним у неконституційний спосіб.

Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 зобов'язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому, відповідно до п. «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.

Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» і це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлені певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів.

Визначальним для визнання організацію терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Рішенням Варшавської конвенції 2001 року, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28.09.2001 №1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності.

Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само, як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями ст. 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.

В жовтні 2014 року (більш точну дату в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим) у громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, якому було достовірно відомо, оскільки це є очевидним, що «ЛНР» діє на території України незаконно, її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації військового конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітникам правоохоронних органів України та військовослужбовцям Збройних Сил України, виник злочинний умисел, спрямований на фінансування діяльності зазначеного псевдодержавного утворення - терористичної організації «ЛНР». При цьому ОСОБА_1 усвідомлював, що діяльність так званої «ЛНР», її спеціальних служб, а також осіб, які входять до їх складу та виконують функції з забезпечення життєдіяльності вказаної терористичної організації є незаконною, та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, здійснюють збір інформації військового характеру з обмеженим доступом щодо здійснення силами АТО військових операцій та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, тим самим забезпечуючи подальше функціонування терористичної організації «ЛНР».

Забезпечуючи виконання вищевказаного плану дій, з метою отримання прибутку ОСОБА_1, 7 жовтня 2014 року Головою «ЛНР» призначено виконуючим обов'язки генерального директора державного підприємства «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» (код ЄДРПОУ 00187369, Луганська область, м. Лутугине, вул. Заводська, буд. 2), а в подальшому 26 березня 2015 року «головою Ради міністрів ЛНР» призначений генеральним директором даного підприємства, поновив фінансово-господарську діяльність підприємства на неконтрольованій українською владою території Луганської області з виробництва прокатних валків та протиправно (без дозволу органу управління державним підприємством - Державного агентства управління державними корпоративними правами та майном України) провів так звану «державну реєстрацію» ДП «ЛНВВК» в податкових органах т.з. «ЛНР» за кодом ЄДРЮО 61201066, за адресою м. Лутугине, вул. Заводська, 2. Крім того, для здійснення безготівкових платежів підприємством в «Державний банк ЛНР» (МФО 400008, м. Луганськ, вул. Т.Шевченко,1) відкрито поточний рахунок.

Згідно податковій звітності так званого Державного комітету податків та зборів «ЛНР», 01.12.2015 ДП «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» сплачено «податок з обороту» на суму 500000.00 (п'ятсот тисяч) рублів РФ (згідно офіційного курсу НБУ гривні до рубля РФ складає 139337,866 грн.).

Зокрема, відповідно до деталізації податкової звітності так званого Державного комітету податків та зборів «ЛНР», ДП «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» нараховано та сплачено податку з обороту - 01.12.2015 сплачено 500000.00 (п'ятсот тисяч) рублів РФ податку з обороту, банком «ЛНР» проведено 01.12.2015, в інформаційній строці зазначено: «*;101;00187369;14010300;001; налог с оборота за 2015 г; ГП `ЛНПВК`; идентификационный номер 00187369».

Разом з цим, відповідно до ст. 37 «Закона «ЛНР» «О полиции»,- «…финансовое обеспечение деятельности полиции… обеспечивается за счет средств государственного бюджета, а также иных источников, предусмотренных законодательством ЛНР…», ст. 38 зазначеного вище «Закону» передбачено «…материально-техническое обеспечение деятельности полиции осуществляется за счет государственных бюджетных ассигнований на соответствующий год», «…обеспечение полиции оружием, боеприпасами, специальными средствами, продовольствием и обеспечение сотрудников полиции вещевым имуществом осуществляются по нормам, устанавливаемым Советом Министров ЛНР. Нормы иных видов материально-технического обеспечения полиции устанавливаются органами исполнительной власти ЛНР».

Крім цього, згідно з положеннями ст. 8 «Временного порядка работы органов государственной безопасности Луганской Народной Республики», затвердженого «Указом Главы Луганской Народной Республики» от 31.01.2015 №37/01/01/15 «…земельные участки и имущество органов государственной безопасности (в том числе здания, сооружения, оборудование), созданное (создаваемое) или приобретенное (приобретаемое) за счет средств Государственного бюджета и иных средств, являются государственной собственностью. Обеспечение деятельности органов государственной безопасности, включая материально-техническое, финансовое обеспечение и создание обеспечивающей инфраструктуры, является расходным обязательством Луганской Народной Республики…».

Статтею 15 «Закона «ЛНР» «О прокуратуре» передбачено, що «…структура и штатное расписание органов прокуратуры утверждаются Генеральным прокурором Луганской Народной Республики в пределах бюджетных ассигнований и установленной численности органов прокуратуры».

Станом на 01.12.2015 ДП «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» сплачено «податків», а саме податку з обороту на суму 500000.00 (п'ятсот тисяч) рублів РФ (згідно офіційного курсу НБУ гривні до рубля РФ складає 139337,866 грн.), завдяки надходженню якого профінансовано, в тому числі, силовий блок терористичної організації «ЛНР».

Органом досудового розслідування вищевказані дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.258-5 КК України, як фінансування тероризму, вчинено з метою фінансового забезпечення терористичної організації.

26 січня 2018 року у даному кримінальному провадженні № 22017130000000026 між прокурором відділу нагляду за додержання законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області Ковальовим А.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_1, від якого надійшла заява про укладення угоди про визнання винуватості, передбаченому ст.ст. 468-476 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_1 беззастережно визнає свою винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України та підтверджує обставини, зазначені у повідомленні про підозру та пункті 2 цієї угоди, які є істотними для даного кримінального провадження. Обвинувачений ОСОБА_1 зобов'язується:

а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри під час судового розгляду;

б) сприяти судовому розгляду даного кримінального провадження щодо себе;

в) сприяти досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні № 22016130000000205 від 14.09.2016 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, у тому числі шляхом надання показів під час допиту у якості свідка в порядку ст. 225 КПК України, що викривають злочинну діяльність ОСОБА_9;

г) сприяти під час судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22016130000000205 стосовно ОСОБА_9;

д) сприяти досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні № 22015130000000366 від 09.07.2015 за фактом участі в діяльності силового блоку терористичної організації «ЛНР» - «Міністерства державної безпеки» ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, у тому числі шляхом надання показів під час допиту у якості свідка в порядку ст. 225 КПК України, що викривають їх злочинну діяльність;

е) сприяти під час судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22015130000000366 стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13;

ж) сприяти досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні № 22017130000000117 від 14.06.2017 за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України, у тому числі шляхом надання показів під час допиту у якості свідка в порядку ст. 225 КПК України, що викривають злочинну діяльність ОСОБА_14;

з) сприяти під час судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22017130000000117 стосовно ОСОБА_14;

і) протягом місяця з дня затвердження угоди судом сплатити суму штрафу передбаченого пунктом 4 даної угоди.

Сторони вважають, що для укладення цієї угоди істотне значення мають обставини, які, відповідно до ст. 66 КК України, можуть бути враховані судом, як пом'якшуючі покарання: щире каяття обвинуваченого; активне сприяння розкриттю злочину; вчинення злочину вперше; стан здоров'я обвинуваченого.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, не встановлені.

Сторони, враховуючи положення ст.ст. 52, 55, 59, 65-67, 69 КК України, погоджуються на призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 258-5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 25000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Ходош В.Ю. в судовому засіданні просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-5 КК України, в обсязі підозри та пред'явленого обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України за ч.1 ст. 258-5 КК України є тяжким злочином, від якого потерпілих немає.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим від 26 січня 2018 року відповідають вимогам КПК та КК України, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 258-5 КК України правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не існують обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, ОСОБА_1 може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, а також враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого підлягає скасуванню зі звільненням ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_1, підлягає скасуванню.

Вилучена відповідно до постанови про визнання документами від 13.01.2018 року (т.8, а.к.п. 241-242) та долучена до матеріалів кримінального провадження довідка про звільнення серії НОМЕР_1, видана на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, підлягає залишенню в матеріалах кримінального провадження відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експертів для проведення судово-портретної експертизи в порядку ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у сумі 4488,72 гривні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368, 373, 374, 394, 472, 474 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Затвердити угоду від 26 січня 2018 року про визнання винуватості між прокурором відділу нагляду за додержання законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області Ковальовим А.М., та обвинуваченим ОСОБА_1.

Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425000 (чотириста двадцять п'ять тисяч) гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

Стягнути зі ОСОБА_1 витрати на проведення судово-портретної експертизи у сумі 4488 (чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривень 72 копійки на користь держави.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою скасувати та звільнити останнього з-під варти у залі суду негайно.

Довідку про звільнення серії НОМЕР_1, видану на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт на майно ОСОБА_1, згідно ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22.01.2018 року (кримінальне провадження № 1-кс/428/380/2018, справа № 428/562/18), ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.01.2018 року (кримінальне провадження № 1-кс/428/257/2018, справа № 428/325/18) скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:

- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Оскарження вироку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Ю. Максименко