Рішення № 72003860, 23.01.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1897/16-ц

23 січня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді Грещука Р.П.,

секретаря - Шпитко М.І.,

з участю представника позивача - Рокетської С.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави,-

В С Т А Н О В И В:

18.10.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

В судовому засіданні представник позивача -ПАТ КБ «ПриватБанк» вимоги банку підтримала з підстав, наведених в позовній заяві.

Просить суд постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги банку.

Вилучити у відповідача - ОСОБА_2 та передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави - автомобіль «Sckoda», модель: Осtavіа 1.6 GLХ, рік випуску: 2005, тип ТЗ Легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (колишній номер НОМЕР_1), що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (78400, АДРЕСА_1);

-комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт автомобіля «Sckoda», модель: Осtavіа 1.6 GLХ, рік випуску: 2005, тип ТЗ Легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (колишній номер НОМЕР_1), що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (78400, АДРЕСА_1).

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VІН0АЕ0000 від 22.01.2007 року в сумі 30055,17 доларів США, що за курсом 24,81 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.08.2016 року складає 745668,77 грн.:

-звернути стягнення на предмет застави: автомобіль «Sckoda», модель: Осtavіа 1.6 GLХ, рік випуску: 2005, тип ТЗ Легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (колишній номер НОМЕР_1), що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (78400, АДРЕСА_1) шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Крім того, стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позивача не визнав. Суду пояснив, що він є добросовісним набувачем майна, зокрема спірного легкового автомобіля «Scoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2, бо, купляючи його не знав, що даний автомобіль являвся заставним майном, так як він не був внесений ПАТ КБ «ПриватБанк» в Єдиний державний реєстр заборон.

Просить суд відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх вимог, та, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору №VІН0АЕ0000 від 22.01.2007 року третя особа по даній справі- Пінчуков І.Є. отримав кредит в сумі 15480,06 доларів США зі сплатою відсотків за корисування кредитом у розмірі 10.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.01.2012 року.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3.(третя особа) 22.01.2007 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким ОСОБА_3 надав в заставу автомобіль «Sckoda», модель: Осtavіа 1.6 GLХ, рік випуску: 2005, тип ТЗ Легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (колишній номер НОМЕР_1), що належав на праві власності ОСОБА_3 (21000, АДРЕСА_2,ІПН НОМЕР_3).

З'ясовано також, що у порушення умов договору ОСОБА_3 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхіді кошти для погашення заборгованості за кредитом.

У зв'язку з зазначеними порушеннями своїх зобов'язань перед банком, як вбачається з позовної заяви, станом на 10.08.2016 року заборгованість ОСОБА_3 становить 30055,17 дол.США, яка складається з наступного: - 9307,34 дол США - заборгованість за кредитом; -6682,75 дол.США - заборгованість по процентах за користування кредитом; -644,86 дол.США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; -13420,22 дол.США- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором:

Разом з тим, позивач просить звернути стягнення на автомобіль марки «Sckoda», модель: Осtavіа 1.6 GLХ, рік випуску: 2005, тип ТЗ Легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (колишній номер НОМЕР_1), який на даний час належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 (78400, АДРЕСА_1).

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне:

Як вбачається із позовної заяви, даний автомобіль з державним номерним знаком 8359 АК дійсно був переданий 22.01.2007 року у заставу ОСОБА_3, в забезпечення повернення кредиту. Копія іпотечного договору долучена до матеріалів справи.

Однак, як достовірно встановлено в судовому засіданні, всупереч вимогам договору застави, вказаний автомобіль позивачем - ПАТ КБ «ПриватБанк» не був внесений у Єдиний державний реєстр заборон.

Дана обставина не спростована в судовому засіданні представником позивача - ПАТ КБ «ПриватБанк».

Тому спірний автомобіль марки «Sckoda», модель: Осtavіа 1.6 GLХ, рік випуску: 2005, тип ТЗ Легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (колишній номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 відчужив - ОСОБА_5

У ОСОБА_5, якій автомобіль належав на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 від 04.10.2008 року, згідно торгової угоди купівлі продажу транспортного засобу №1987 від 14.10.2009 року зазначений автомобіль купив ОСОБА_6, житель ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п. 5 Біржової угоди Продавець гарантувала, що на момент підписання транспортний засіб нікому не проданий, іншим способом не відчужений, у суперечці та під арештом не перебуває, а також гарантувала, що претензій щодо нього у третіх осіб немає.

Крім того, при укладенні біржової угоди 10.10.2009 року ОСОБА_6 звернувся із заявою до Надвірнянського МРЕВ для надання йому консультаційної допомоги, і, відповідно до даної заяви, було певірено транспортний засіб марки «Sckoda», модель: Осtavіа 1.6 GLХ, рік випуску: 2005, тип ТЗ Легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (колишній номер НОМЕР_1) та встановлено, що в угоні та під арештом даний автомобіль не перебуває.

Тому, на день укладення біржової угоди ОСОБА_6 не знав і не міг знати про те, що даний транспортний засіб був переданий ОСОБА_3 у заставу ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки на день придбання ним вказаного автомобіля жодних заборон на відчудження майна у власника (продавця) ОСОБА_5 не було.

Таким чином, він оплатно придбав вказаний автомобіль на підставах, передбачених чинним законодавством, і згідно норм ЦК України він був законним власником автомобіля марки «Sckoda», модель: Осtavіа 1.6 GLХ, рік випуску: 2005, тип ТЗ Легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (колишній номер НОМЕР_1) і на момент відчуження ОСОБА_6 вказаного автомобіля у нього, як власника автомобіля жодних обмежень чи заборон на відчуження у державних реєстрах не було.

Наведене також не спростовано в судовому засіданні представником позивача.

Також судом перевірено, що позивач вніс автомобіль у Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

А із долученого позивачем витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №49772638 від 14.06.2016р. вбачається, що позивач вніс у реєстр обтяжень 12.01.2012 року спірний автомобіль «Sckoda», модель: Осtavіа, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, власником якого є ОСОБА_3, хоча станом на 12.01.2012 рік банку було достовірно відомо про те, що власником автомобіля являється ОСОБА_6, оскільки 26.09.2011р. ПАТ КБ «Приватбанк» уже було подано позовну заяву до ОСОБА_6 Копія вказаної заяви долучено до матеріалів справи.

Також, згідно вимог ст.5 З-ну України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке з законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності, чи на праві господарського відання.

Оскільки на час внесення автомобіля в реєстр власником автомобіля був ОСОБА_6, і автомобіль був зареєстрований з державним номерним знаком АТ 4211 АХ, а тому правових підстав для внесення в реєстр обтяжень у позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» не було.

Згідно п.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

П.1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.

Як зазначив в своєму висновку ВС України в справі № 6-277цс16, згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Крім того, втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, у своєму рішенні у справі за № 6-3104цс16 Верховний Суд України констатує, що відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила, власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Беручи до уваги зібрані в судовому засіданні всі докази в їх сукупності та судову практику, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2 являється добросовісним набувачем майна, а саме - автомобіля «Sckoda», модель: Осtavіа 1.6 GLХ, рік випуску: 2005, тип ТЗ Легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_5 (колишній номер НОМЕР_1 і таким чином позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього є безпідставними.

На підставі наведеного, ст.ст.316, 317, 321, 330 ЦК України та керуючись ст. 258, ч.6 ст. 259, ст. 263, ст. 265, ч.1 ст. 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення виготовлено 05.02.2018 року.