Рішення № 72003851, 25.01.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1271/17

Провадження № 2-а/345/4/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Якиміва Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, стверджуючи, що постановою Калуського міськрайонного суду від 29.07.2014 року по справі №345/2323/14-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року, зобов'язано УПФУ в м.Калуші та Калуському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 року по 29.07.2014 року, виходячи з первинних документів, поданим для призначення пенсії, а також зобов'язано припинити стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 01.12.2003 року по 01.03.2010 року та повернути стягнуті суми за період з 01.07.2011 року по 01.06.2014 року.

На виконання даної постанови ВПВР ГУЮ в Івано-Франківській області відкрито ВП № 54017087. 02.12.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківські області Сапіжаком І.І. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. З вказаною постановою він незгідний та вважає її незаконною, такою, що підлягає скасуванню, оскільки, боржник не виконав повністю судове рішення.

В судове засідання позивач не з'явився, однак подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені в позовній заяві вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих для суду причин, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Представник Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить в задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у запереченні.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Постановою Калуського міськрайонного суду від 29.07.2014 року по справі №345/2323/14-а позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано УПФУ в м.Калуші та Калуському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 року по 29.07.2014 року, виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії, а також зобов'язано припинити стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 01.12.2003 року по 01.03.2010 року та повернути стягнуті суми за період з 01.07.2011 року по 01.06.2014 року (а.с. 5-7).

Дана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року (а.с. 8-9).

З матеріалів справи вбачається, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.12.2015 року, винесеною в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, визнано дії управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі щодо невиконання в повній мірі судового рішення від 29.07.2014 року по справі № 345/2323/14-а неправомірними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі повернути ОСОБА_1 утримані кошти за період з 01.06.2014 року по 31.12.2014 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі повести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 29.07.2014 року по 24.12.2015 року, виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії (а.с. 97-98). При цьому судом було встановлено, що при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії згідно постанови Калуського міськрайонного суду від 29.07.2014 року безпідставно не взяло до уваги довідку № 68 від 01.11.2005 року, видану філією ЗАТ фірми «Західхімпроммонтаж» спеціалізованого управління «Хіммонтаж» № 37, так як її недостовірність не встановлена. Дана постанова була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 року (а.с.99-100).

На виконання даної постанови Калуським міськрайонним судом 26.04.2016 року було видано виконавчий лист № 345/2323/14-а, який був пред'явлений до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с. 28).

05.05.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжаком І.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 345/2323/14-а від 26.04.2016 року (а.с. 30).

Проте 02.12.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжаком І.І. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 345/2323/14-а від 26.04.2016 року (а.с.47). Оскаржувана постанова мотивована тим, що згідно повідомлення Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області від 01.06.2016 року за №4090/06 та розпорядження № 125151 від 30.05.2016 року ОСОБА_1 повернуто утримані кошти за період з 01.06.2014 року по 31.12.2014 року та проведено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 29.07.2017 року по 24.12.2015 року, виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії.

Водночас Калуське об'єднане УПФУ Івано-Франківської області зазначило в запереченні, що провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно довідки про заробітну плату №68 від 01.11.2005 року в управління немає законних підстав, оскільки вказана довідка не підтверджена первинними документами, не відповідає даним архівної довідки та особових рахунків та згідно висновку експерта № 1307 від 02.12.2010 року в довідці №68 від 01.11.2005 року, виданої ОСОБА_1 філією ЗАТ фірми «Західхімпроммонтаж» Калуського СУ «Хіммонтаж» №37, зроблено виправлення, а отже вказана довідка є недостовірною (а.с. 44-45).

Проте, на думку суду, покликання Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо неврахування довідки №68 від 01.11.2005 року з підстав її недостовірності не заслуговують на увагу, так як факт підробки документа та використання підробленого документа повинен бути підтверджений лише вироком суду у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Перерахунок пенсії позивачу на виконання постанови Калуського міськрайонного суду проведено не в повному обсязі, а саме не враховано в якості первинного документу довідку №68 від 01.11.2005 року, видану ОСОБА_1 філією ЗАТ фірми «Західхімпроммонтаж» Калуського СУ «Хіммонтаж» №37.

Крім того ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року, якою скасовано ухвалу Калуського міськрайонного суду від 06.02.2015 року про роз'яснення постанови суду від 29.07.2014 року, встановлено, що довідка №68 від 01.11.2005 року, видана філією ЗАТ фірми «Західхімпроммонтаж» СУ «Хіммонтаж» №37 є одним із первинних документів, які позивач подав для призначення пенсії. При цьому колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що роз'яснення рішення суду таким чином, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 слід здійснити з врахуванням довідки №68 від 01.11.2005 року, обмежує перелік первинних документів, які визначив суд при постановленні рішення. Подання позивачем довідки №68 від 01.11.2005 року для призначення пенсії є підставою для перерахунку цієї пенсії з врахуванням такої довідки згідно з постановою Калуського міськрайсуду від 29.07.2004 року, яка з цього приводу є зрозумілою і роз'ясненню не підлягає (а.с. 10-12).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Ч. 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець при виконанні судового рішення керується Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Кодексом адміністративного судочинства, іншими законами в тій частині, в якій вони регулюють деякі питання з приводу виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 287 КАС України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1-3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Сам факт здійснення перерахунку боржником на виконання зобов'язання, покладеного на нього судом у рішенні, не означає належного виконання судового рішення і є недостатнім для висновку про його повне, належне і остаточне виконання.

Підставою для закінчення виконавчого провадження є лише повне і належне виконання рішення боржником, з приводу чого не має бути сумнівів, оскільки закінченням виконавчого провадження закінчується судовий процес і припиняється процедура захисту порушеного права особи, і таке право надалі вважається відновленим. Тому всі сумніви, що виникають при виконанні судового рішення, мають бути усунуті до закінчення виконавчого провадження, і такі сумніви є перешкодою для закінчення виконавчого провадження (з даної підстави), принаймні до їх усунення.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що слід визнати протиправними дії старшого державного виконавця Сапіжака І.І. по закінченню виконавчого провадження ВП № 51017087, а постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.12.2016 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 345/2323/14-а від 26.04.2016 року - скасувати.

Тому суд вважає, що слід зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 345/2323/14-а від 26.04.2016 року.

На підставі викладеного, ст.ст. 18, 39, 41 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), керуючись ст.ст. 242-246, 255, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжака І.І. по закінченню виконавчого провадження ВП № 51017087 протиправними.

Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжака І.І. про закінчення виконавчого провадження ВП № 51017087 від 02.12.2016 року по виконавчому листу № 345/2323/14-а від 26.04.2016 року - скасувати.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 345/2323/14-а, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області 26.04.2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний термін з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Суддя