Постанова № 72003491, 05.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/2810/15-ц 22-ц/774/643/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 215/2810/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони:

позивач – Харківський національний університет внутрішніх справ,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 жовтня 2017 року, яке ухвалене суддею Демиденко Ю.Ю. у м. Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Харківський національний університет внутрішніх справ (далі – ХНУВС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 16 серпня 2013 року по 17 червня 2014 року відповідач ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом по університету № 179 о/с від 10 серпня 2013 року відповідача зараховано курсантом ХНУВС з 16 серпня 2013 року і прийнято на службу в органи внутрішніх справ України з присвоєнням звання «рядовий міліції».

Наказом по університету №127 о/с від 17 червня 2014 року відповідача відраховано з числа курсантів ХНУВС та звільнено з органів внутрішніх справ (за власним бажанням).

Посилаючись на те, що хоча й відповідач відмовився від укладення тристороннього договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, який запропоновано йому укласти на виконання вимог Закону України «Про міліцію» та наказу МВС України №150 від 14 травня 2007 року «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України», однак в період свого навчання він знаходився на забезпеченні позивача, на яке було витрачено грошові кошти в розмірі 11213,52 грн. та які відповідач відмовляється відшкодувати в добровільному порядку, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов’язані з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 11213,52 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 жовтня 2017 рокув задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням у вищому навчальному закладівідмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ХНУВС ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказав, що не зважаючи на відмову відповідача від укладення письмового договору ним вчинено конклюдентні дії, які засвідчують його волю до настання відповідних правових наслідків, які виникають в результаті укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, а тому подавши заяву на відрахування з навчального закладу за власним бажанням, він повинен відшкодувати витрати у зв’язку з його забезпеченням, а тому вважає, що висновок суду про відмову у позові є помилковим.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

За ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,за наказом ректора по університету № 179 о/с від 10 серпня 2013 року зараховано курсантом ХНУВС з 16 серпня 2013 року і прийнято на службу в органи внутрішніх справ України з присвоєнням звання «рядовий міліції» (а.с. 5).

Згідно акту від 04.09.2013 року ОСОБА_1 було ознайомлено та повідомлено про необхідність підписання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, але він відмовився від його підписання з підстави недосягнення повноліття (а.с. 10).

Наказом по університету №127 о/с від 17 червня 2014 року відповідача ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів ХНУВС та звільнено з органів внутрішніх справ (за власним бажанням) (а.с. 6).

Згідно довідок-розрахунків загальна сума витрат на продовольче забезпечення ОСОБА_1, витраченого позивачем, за період з 16.08.2013 року по 17.06.2014 року складає 4921,55 грн., сума грошового забезпечення складає 2019,55 грн., речове забезпечення 1221,40 грн., вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв складає 3051,02 грн., а всього 112013,52 грн. (а.с. 11-15).

Підставою для звернення позивача з даним позовом стало стягнення витрат на забезпечення відповідача, у відповідності до вимог Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з утриманням в вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01 березня 2007 року, у зв’язку із достроковим припиненням ним навчання.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позову, оскільки доказів того, що відповідач або його батьки зобов’язалися нести витрати пов’язані з харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг в період навчання, суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 18 Закону України «Про міліцію» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на

підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка

навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Частиною 6 цього Закону передбачено,що установлення правових відносин між курсантами вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, яким не

виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Форма типового договору затверджена Наказом від 14.05.2007 року № 150 « Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.2.2 зазначеного Наказу зобов’язано керівників вищих навчальних закладів МВС України на підставі Типового договору укласти відповідні договори про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України з кожною особою, яка навчається в цьому закладі за державним замовленням. У разі коли курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ не виповнилося 18 років, установлення правових відносин між ними і державою здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.7 ст. 18 «Про міліцію» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

З викладеного вбачається, що підставою для відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, є невиконання умов укладеного між сторонами тристороннього договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, зокрема його дострокове розірвання через небажання продовжувати навчання.

Як вбачається з акту від 04.09.2013 року та не заперечувалося позивачем, тристороннього договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, між сторонами та головним управлінням або управлінням МВС не укладено, оскільки відповідач відмовився від його укладення з підстави не досягнення повноліття.

Не містять матеріали справи й доказів на підтвердження укладення вказаного договору з позивачем батьками відповідача.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Встановивши, що договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВСУкраїни, між сторонами та головним управлінням або управлінням МВС відповідно до вимог ст. 208 ЦК України,не укладався, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач жодних зобов’язань нести витрати, пов’язані з харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг, не приймав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції й вважає доводи апеляційної скарги позивача про фактичне укладення договору та конклюдентність дій відповідача, які засвідчують його волю до настання відповідних правових наслідків, що передбачені типовим договором, безпідставними, оскільки діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством встановлена письмова форма укладення типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, яка й зумовлює його чинність, тоді як правила ст. 205 ЦК України застосовуються лише у разі коли письмова форма правочину не є обов’язковою.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ– залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 жовтня 2017 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: