Постанова № 72003194, 30.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/579/18 Справа № 179/1239/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

за участю секретаря – Попазової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Кредитної спілки «Союз-Дніпро»

на заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2017 року

у справі за позовом Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року позивач КС «Союз-Дніпро» звернувся до суду з указаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 3245/13 від 24.12.2013 року у сумі 33261,49 грн., яка складається із залишку по кредиту – 11948,69 грн. та відсотків за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів – 21312,80 грн. /а.с. 2, 28/.

Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15.05.2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КС «Союз-Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 3245/13 від 24.12.2013 року, а саме неустойку (процент, плату) у сумі 47,85 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

З таким заочним рішенням не погодився позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі /а.с.43-44/.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2013 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 3245/13, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 18870 грн. з кінцевим терміном повернення до 23.06.2016 року /а.с. 4-7/.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між кредитною спілкою та ОСОБА_3 24.12.2013 року укладено договір поруки № 3245/13, за умовами якого поручитель зобов’язалась перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо повернення грошових коштів /а.с.6/.

Однак, своїх зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконувала, а тому станом на 10.08.2015 року утворилась заборгованість у сумі 46711,49 грн., яка складається із залишку по кредиту – 11948,69 грн. та нарахованих відсотків за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів у сумі 34762,80 грн./а.с.3/.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 були внесені платежі на загальну суму 13450 грн., а тому позивач в уточненій позовній заяві просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 33261, 49 грн., з яких 11948,69 грн. – залишок по кредиту, 21312,80 грн. - відсотки, нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочених платежів /а.с.28/.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсотки, які нараховується за порушення боржником зобов’язання є неустойкою у розумінні ч.1 ст.549 ЦК України, а тому, виходячи із засад розумності та справедливості, а також з огляду на норми ч.3 ст.551 ЦК України, дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів такої неустойки (проценту, плати) у сумі 47,85 грн.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає умовам кредитного договору. Вказаного висновку суд дійшов, допустивши неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За положеннями статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши кредитний договір, ОСОБА_2 погодилась з його умовами, про що поставила свій підпис.

Як вбачається з пункту 4.2 кредитного договору, сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється з 20 по 30 число кожного місяця згідно графіка.

Нарахування процентів за договором здійснюється на строк користування кредитом. Проценти нараховуються щомісяця, із розрахунку 1,95 % за залишок заборгованості за кредитом. Тип процентної ставки є фіксованим, при цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня від дати його надання до повного погашення заборгованості за кредитом (п 4.1 Договору).

Пунктом 4.4 сторони кредитного договору сторони дійшли згоди, що при порушенні позичальником строків сплати кредиту, вказаних у п.4.2 цього Договору більше ніж на 15 календарних днів з 16-го дня, кредитодавець нараховує процент (плату) за користування кредитом із розрахунку 0,5 % на день від суми залишку за кредитом за кожний день простроченої заборгованості за кредитом до повного її погашення.

Вказаний договір на день розгляду справи є чинним, позичальником не оскаржувався, зокрема, з підстав несправедливості його умов. Наданий КС «Союз–Дніпро» розрахунок заборгованості позичальником не спростований.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на вказані обставини та умови кредитного договору уваги не звернув, дійшовши помилкового висновку, що нараховані за користування кредитом відсотки, з урахуванням прострочених платежів, у сумі 21312,80 грн. є у повному обсязі неустойкою, а тому норми ч.3 ст.551 ЦК України місцевим судом застосовані неправильно.

З розрахунку заборгованості вбачається, що залишок по тілу кредиту становить 11948,69 грн., а сплачені ОСОБА_2 13450 грн., відповідно до умов кредитного договору, були перераховані позивачем на погашення відсотків за кредитним договором. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог кредитної спілки про стягнення залишку по кредиту у сумі 11948,69 грн.

Оскільки у позичальника перед КС «Союз-Дніпро» існує заборгованість за кредитним договором № 3245/13 від 24.12.2013 року у сумі 33261,49 грн., яка нею добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, колегія суддів приходить до висновку про її стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як з поручителя, в силу норм ст.554 ЦК України та умов договору поруки від 24.12.2013 року. При цьому вказана заборгованість складається із залишку по кредиту у розмірі 11948,69 грн. та відсотків за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів у сумі 21312,80 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції від 15.05.2017 року, відповідно до норм п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.

В силу норм ч.2 ст.141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС «Союз-Дніпро» сплачені та документально підтверджені позивачем судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 349,25 грн. з кожного /а.с.1, 42/.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Союз-Дніпро» – задовольнити.

Заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2017 року – скасувати.

Позовні вимоги Кредитної спілки «Союз-Дніпро» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 3245/13 від 24 грудня 2013 року у сумі 33261,49 грн., яка складається із залишку по кредиту – 11948,69 грн. та відсотків за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 21312,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» судовий збір у розмірі 349,25 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_4