Вирок № 72001717, 05.02.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/10888/15-к

Провадження № 1-кп/200/58/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого: судді Леонова А.А.,

за участю секретаря: Сокол І.С.,

сторін кримінального провадження:

прокурора: Нескородяного А.М., Манукяна Г.Г.,

представника потерпілої: ОСОБА_1,

потерпілого: ОСОБА_2

захисника: Биваліна О.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро судове провадження № 1кп/200/58/18 (кримінальне провадження №12015040000000317) за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого заступником директора ТОВ «М'ясна Традиція», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Стороною обвинувачення обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що:

21.03.2015 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ТОВ «Порше лізинг Україна», рухався з перевищенням швидкості по вул. Карла Лібкнехта в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська зі сторони вул. Чкалова в сторону пр. Ілліча.

Під час руху, в районі електроопори №95 по вул. Карла Лібкнехта в м. Дніпропетровську, водій автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, виявивши пішохода ОСОБА_6, яка рухалася зліва на право відносно напрямку руху вказаного автомобіля, будучи об'єктивно спроможним вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу з метою недопущення настання події дорожньо-транспортної пригоди, не зменшив швидкості руху автомобіля та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме:

п.1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3 б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

Відповідно до висновку експерта №70/27-19 від 06.04.2015, порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України привело до даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пішоходу ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла - рвано-забита рана на голові у лівій скроневій ділянці, синець на нижній повіці лівого ока, перелом основи та склепіння черепу з утворенням багатоуламкового перелому у лівій половині, крововиливи під м'якими мозковими оболонками, численні крапкові та дрібно вогнищеві крововиливи у товщі Варолієвого моста; синці на внутрішній поверхні лівого плеча у нижній третині з садном на його тлі, на внутрішній поверхні у нижній третині правого плеча; садна на зовнішній поверхні у верхній третині лівого стегна розташоване на 69 см. Вище підошвенної поверхні стопи, на верхній губі ліворуч з переходом на нижню губу та підборіддя, на передній черевній стінці ліворуч у верхній її третині з переходом на нижній край реберної дуги ліворуч та нижню поверхню лівої молочної залози, на передній поверхні лівого стегна від нижньої третини до лівої пахової складки, на передній поверхні в проекції лівого колінного суглобу в нижній частині; підшкірний кишенеподібний крововилив в ділянці правого колінного суглоба по зовнішній його поверхні; підшкірний кишенеподібний крововилив на зовнішньо-задній поверхні лівого стегна у верхній та середній третинах з розм'яттям підшкірно-жирової клітковини, нижній край якого розташований на 61 см. вище підошвенної поверхні стопи; багатоуламковий перелом ліктьового відростку лівої кістки; повний розрив лівого крижово-здухвинного з'єднання, переломи 2-7 ребер ліворуч по-середньо-ключичній та лопатковій лініям з ушкодженням пристінкової плеври; поперечний перелом лівої лобкової кістки.

Дані ушкодження виникли прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії тупого твердого предмета, або при ударі об такий, за умов дорожньо-транспортної події - при контактуванні потерпілої з рухаючимся транспортним засобом з послідуючим відкиданням і травмуванням об дорожнє покриття.

Виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті, яка настала 21 березня 2015 року приблизно о 20 годині 00 хвилин в районі електроопори №95 по вул. Карла Лібкнехта в м. Дніпропетровську.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні фактично не визнав. Пояснив, що 21.03.2015 року близько 20:00 години він керував автомобілем «Фольцваген Пасат», рухався по вул. К.Лібкнехта з боку пр. К. Маркса в напрямку пр. Ілліча. В автомобілі разом із ним знаходився його знайомий ОСОБА_8, який сидів на передньому пасажирському сидінні. Рухався він в крайній лівій полосі руху, приблизно в 20 см. від трамвайної колії. Рухався він зі швидкістю приблизно 55-60 км/год. В той день він алкогольних напоїв чи наркотичних речовин не вживав. На вулиці вже були сутінки, погода була сухою. Він побачив, як по ходу його руху зліва направо переходила дорогу жінка, яка була в темній одежі. Обличчя жінки було закрито чи то капюшоном, чи то воротом верхнього одягу. Оскільки жінка майже покинула його полосу руху, він продовжив рух далі. В момент коли його автомобіль знаходився за декілька метрів від жінки, вона раптово повернулася та почала бігти в зворотному для її руху напрямку, з права наліво по ходу руху його автомобіля. Аби уникнути зіткнення він різко зробив маневр ліворуч виїхавши на трамвайну колію, проте зіткнення із жінкою уникнути не вдалося. Зіткнення відбулося правою передньою частиною його автомобіля. Від удару жінку підкинуло і вона впала на асфальт. Він злякався та різко натиснув на педаль газу і зі збільшенням швидкості поїхав з місця ДТП в напрямку пр. Ілліча. Після цього він на даному автомобілі поїхав на ж/м Лівобережний, де залишив автомобіль в гаражі. Сам він поїхав до знайомого, де залишився на ніч. Наступного дня він дізнався, що в результаті ДТП за його участі жінка загинула. Він самостійно з'явився до міліції та зізнався, що ДТП відбулося за його участі. Разом із тим винним себе не вважає, оскільки ДТП відбулося тому, що жінка безпосередньо перед його автомобілем розвернулася та побігла в протилежну сторону від її попереднього руху, прямо під колеса його автомобіля. Зупинитися він не мав технічної можливості. Він намагався об'їхати жінку, яка бігла йому під колеса, зробивши маневр ліворуч, виїхав на трамвайну колію. Це був нещасний випадок. Оскільки в результаті даного нещасного випадку за його участі загинула людина, він добровільно виплатив доньці загиблої грошову компенсацію, оскільки вона втратила близьку людину. Йому дуже шкода, що так трапилося, але ця подія трапилася не з його вини. Просив виправдати його.

Допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_2 показав, що безпосереднім свідком дорожньо-транспортної пригоди він не був. Про дорожньо-транспортну пригоду, в якій загинула його сестра ОСОБА_6, йому повідомила його двоюрідна сестра. Події відбувалися у вересні 2015 року. Його сестра ОСОБА_6 спиртні напої не вживала. В неї були хворі ноги. Вимагав суворого покарання для обвинуваченого з позбавленням його волі.

Допитаний під час судового розгляду представник потерпілої ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_23. пояснив, що ОСОБА_5 свідком ДТП не була. Зі слів ОСОБА_5, вона отримала від ОСОБА_4 240 000 гривень в рахунок компенсації за загибель її матері ОСОБА_6. Також з її слів, вона 20 000 гривень відвезла та віддала ОСОБА_2. Просив визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за вчинений злочин. Проте просив призначити покарання з іспитовим строком.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_11 показав, що він працює адміністратором в магазині «Корзинка», розташованому на вул. К. Лібкнехта в м. Дніпропетровську. Наприкінці вересня 2015 року, точну дату він не пам'ятає, увечері, близько 19 години 30 хвилин в магазин зайшла ОСОБА_6, яку він знав візуально. Вона купила в магазині портвейн, вийшла та пішла. Потім водій трамвая сказав, що ОСОБА_6 в той вечір збив автомобіль. Коли вона була в магазині, на вигляд вона в стані алкогольного сп'яніння не була. Проте він чув, що хтось зі свідків казав, що вона знаходилася в стані алкогольного сп'яніння. Момент ДТП він не бачив, пояснити з цього приводу нічого не може.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_12 показала, що вона є дружиною ОСОБА_4 та відмовилася від свідчень на підставі ст. 63 Конституції України.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_13 показала, що свідком ДТП, яке відбулося 21.03.2015 року вона не була. ОСОБА_6 була її подругою, проживала поруч. В той день вона її бачила. ОСОБА_6 збиралася їхати в м. Нікополь. Спиртні напої ОСОБА_6 не вживала, тільки на свята, ходила нормально. Коли треба було пробігти якусь ділянку, вона це робила.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_14 показав, що свідком ДТП, яке відбулося 21.03.2015 року на вул. К.Лібкнехта він не був. ОСОБА_6 знав. Про те, що її збив автомобіль дізнався від своєї дружини. Спиртні напої ОСОБА_6 не вживала. В компанії могла випити бокал шампанського або вина за вечір. ОСОБА_6 є тіткою його дружини. Бачив її в той день близько восьмої години. Увечері на своєму автомобілі поїхав в гараж. Коли повертався пішки додому, був на місці ДТП, бачив тіло та речі потерпілої.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_15 пояснила, що свідком ДТП вона не була. 21.03.2015 року близько 20:00 години вони із чоловіком приїхали додому. Чоловік поїхав ставити машину в гараж. Коли повернувся, сказав, що на вул. К.Лібкнехта сталася ДТП. Наступного дня до них прийшов ОСОБА_16 та попросив ліки для дружини. Він сказав, що ОСОБА_6 потрапила в ДТП. В стані алкогольного сп'яніння вона ОСОБА_6 раніше не бачила.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_17 показав, що він працює в Бабушкінському РВ ДМУ. 21.03.2015 року близько 20:00 години він разом із колегою ОСОБА_18 перебували на вул. Тельмана в м. Дніпрі біля магазину «Корзинка». Повз них в сторону вул. Димитрова пройшла потерпіла за 2-3 хвилини до того моменту, як на неї здійснив наїзд автомобіль. Зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння він у неї не бачив. Сам момент ДТП він не бачив. Він стояв із ОСОБА_18, пив каву та розмовляв. Потім почув удар і обернувся на звук. Бачив, як тіло потерпілої злетіло в повітря. Місце ДТП від них було на відстані близько 150 метрів. Автомобіль, який збив жінку, перед ДТП рухався зі швидкістю 70-75 км/год, а потім значно прискорив швидкість, як йому здалося до понад 100 км/год та втік з місця ДТП в сторону пр. Ілліча. В автомобілі було двоє чоловіків. Він з колегою запам'ятали номер та марку автомобіля і повідомили їх в чергову частину за номером 102. Вони підійшли до потерпілої, попробували її пульс. В цей час повз них проїжджав автомобіль швидкої. Вони зупинили той автомобіль. Лікарі констатували смерть потерпілої. В момент ДТП потік транспортних засобів був незначним. Освітлення було нормальним, світили ліхтарі.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_18 показав, що він є працівником Бабушкінського РВ ДМУ. Точну дату подій він не пам'ятає, як йому здається події були в квітні 2015 року близько 20:00 години. Він знаходився на вул. Тельмана в м. Дніпрі на перехресті із вул. К. Лібкнехта разом із ОСОБА_17, пили каву, розмовляли. Повз них пройшла потерпіла. На зовнішній вигляд вона була тверезою. Потім він побачив, як автомобіль «Фольцваген Пассат» виїхав на трамвайні шляхи та збив жінку правою фарою. Після цього автомобіль значно збільшив швидкість та втік в бік пр. Ілліча. Вони підійшли до місця ДТП, побачили потерпілу та кров. Від місця ДТП в момент ДТП вони із ОСОБА_17 знаходилися метрів за 50-60. Як потерпіла почала переходити дорогу він не бачив. Дії потерпілої на дорозі він не бачив, пояснити не може. Як йому здається, ДТП сталося на трамвайних коліях, бо саме там вони потім знайшли потерпілу. В момент, коли автомобіль «Фольцваген Пассат» зробив маневр ліворуч по ходу свого руху, він потерпілу не бачив. На його думку той автомобіль здійснював обгін інших автомобілів. Як йому здалося, автомобіль рухався зі швидкістю близько 80 км/год до моменту ДТП і збільшив швидкість після ДТП до 100-120 км/год. Жінку він впізнав в момент, коли із ОСОБА_17 підійшли до місця ДТП. Вона не подавала ознак життя. Він зателефонував 102 та повідомив марку та державний номер автомобіля, який збив жінку.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_8 показав, що 21.03.2015 року близько 19-20 годин він їхав в автомобілі ОСОБА_4. За кермом був ОСОБА_4. Вони їхали по вул. К. Лібкнехта в сторону пр. Ілліча.. Він побачив жінку, яка переходила дорогу зліва направо. Вона знаходилася метрах в 10-15 від автомобіля. Коли вони під'їхали ближче, вона розвернулася та побігла назад, прямо під автомобіль. Удар прийшовся на праву фару та лобове скло. ОСОБА_4 намагався її об'їхати, повернув на трамвайні колії, проте жінка бігла і все одно потрапила під колеса автомобіля. ОСОБА_4 поїхав з місця ДТП. Автомобіль під керування ОСОБА_4 рухався не швидко, але визначити швидкість він не може. ОСОБА_4 в той момент був тверезий, а він (ОСОБА_8.) до того, як сів в авто ОСОБА_4 пив пиво. Автомобіль перед ДТП рухався в лівій смузі руху, потім намагаючись уникнути зіткнення виїхав на трамвайну колію.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_19 показав, що з 2012 року він працює водієм таксі. 21.03.2015 року приблизно о 21:00 годині йому зателефонував ОСОБА_4 та попросив забрати його з Донецького шосе та відвезти його на вул. Чичерина. Він приїхав за вказаною ОСОБА_4 адресою, де побачив ОСОБА_4 та якогось хлопця. ОСОБА_4 попросив відвезти його на вул. Чичернина, а хлопця на пр. Ілліча. Він відвіз хлопців за вказаними адресами. ОСОБА_4 був тверезий, але в пригніченому стані. Коли він їх відвозив, вони не розмовляли.

Допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_20 пояснив, що він проводив судово-медичну експертизу потерпілої ОСОБА_6. Під час експертизи у потерпілої були виявлені тілесні ушкодження: тупа травма тіла, численні синці, садна, перелом своду черепа, перелам ребер. В крові потерпілої був виявлений етиловий спирт. Кількість спирту в крові свідчила про середній ступень алкогольного сп'яніння у потерпілої в момент ДТП та настання смерті.

Дослідженням письмових доказів, судом встановлено, що:

21.03.2015 року слідчим відділу ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_21 за участі понятих з 21:00 по 22:00 годин проведено огляд ділянки місцевості (проїзної частини дороги) біля електроопори №95 по вул. К. Лібкнехта в м. Дніпропетровську. Знайдено фрагменти скла та пластмаси. Оглянуто труп ОСОБА_6, який знаходився на трамвайній колії на відстані 4,9 метрів голови потерпілої від лівого краю дороги. До протоколу огляду долучена схема місця ДТП та фототаблиця місця ДТП (т.1 а.с. 7-23);

22.03.2015 року слідчий відділу ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_21 з 11 години 40 хвилин до 13:00 години в присутності понятих, за участі ОСОБА_4 на території гаражного кооперативу «Лівобережний-2», який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченка, 17, оглянув автомобіль «Фольцваген Пассат» р.н. НОМЕР_1. Встановлені пошкодження автомобіля у вигляді розбитого лобового скла, розбитої правої передньої фари (т.1 а.с. 25-28);

22.03.2015 року слідчий відділу ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_22 своєю постановою визнав речовими доказами паперовий конверт із мікрооб'єктами водійського сидіння автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1; паперовий конверт із мікрооб'єктами з поверхні переднього пасажирського сидіння автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1; паперовий конверт із мікрооб'єктами з поверхні лобового скла автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1; паперовий конверт із мікрооб'єктами з поверхні правої передньої розбитої фари автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1; паперовий конверт із мікрооб'єктами схожими на волокна зовнішньої сторони переднього лобового скла зі сторони пасажирського сидіння автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1; паперовий конверт із мікрооб'єктами з правої передньої стійки кузова автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1; паперовий конверт зі змивами фізрозчином на марлевий тампон рукоятки коробки передач автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1; паперовий конверт зі змивами фізрозчином на марлевий тампон з поверхні рулевого колеса автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1; паперовий конверт із липкою стрічкою зі слідами (т.1 а.с. 29-30);

22.03.2015 року слідчий відділу ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_22 своєю постановою визнав речовим доказом автомобіль «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1 та помістив його на зберігання на територію Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Ілліча, 1-А (т.1 а.с. 32);

22.03.2015 року слідчий відділу ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_22 своєю постановою визнав речовими доказами чотири фрагменти скла фари та фрагмент пластику фари, чорного кольору (т.1 а.с. 33);

19.05.2015 року слідчий відділу ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_22 своєю постановою визнав речовим доказом праву передню блок-фару автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с. 34);

24.03.2015 року слідчий відділу ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_22 звернувся до слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про надання тимчасового доступу до автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с. 35-36);

25.03.2015 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Шевцова Т.В. надала дозвіл на тимчасовий доступ до автомобіля «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с. 37);

25.03.2015 року слідчий відділу ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_22 за участі ОСОБА_4 на території Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області оглянув автомобіль «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с. 38);

Згідно висновку експерта №723/140-Е від 30.03.2015 року, на підставі даних судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_6, у неї виявлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла - рвано-забита рана на голові у лівій скроневій ділянці, синець на нижній повіці лівого ока, перелом основи та склепіння черепу з утворенням багатоуламкового перелому у лівій половині, крововиливи під м'якими мозковими оболонками, численні крапкові та дрібно вогнищеві крововиливи у товщі Варолієвого моста; синці на внутрішній поверхні лівого плеча у нижній третині з садном на його тлі, на внутрішній поверхні у нижній третині правого плеча; садна на зовнішній поверхні у верхній третині лівого стегна розташоване на 69 см. Вище підошвенної поверхні стопи, на верхній губі ліворуч з переходом на нижню губу та підборіддя, на передній черевній стінці ліворуч у верхній її третині з переходом на нижній край реберної дуги ліворуч та нижню поверхню лівої молочної залози, на передній поверхні лівого стегна від нижньої третини до лівої пахової складки, на передній поверхні в проекції лівого колінного суглобу в нижній частині; підшкірний кишенеподібний крововилив в ділянці правого колінного суглоба по зовнішній його поверхні; підшкірний кишенеподібний крововилив на зовнішньо-задній поверхні лівого стегна у верхній та середній третинах з розм'яттям підшкірно-жирової клітковини, нижній край якого розташований на 61 см. вище підошвенної поверхні стопи; багатоуламковий перелом ліктьового відростку лівої кістки; повний розрив лівого крижово-здухвинного з'єднання, переломи 2-7 ребер ліворуч по-середньо-ключичній та лопатковій лініям з ушкодженням пристінкової плеври; поперечний перелом лівої лобкової кістки.

Смерть потерпілої настала від сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток черепу, тулуба та лівої верхньої кінцівки і ускладнилися шоком, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа.

Виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа.

При судово-цитологічному дослідженні крові з трупа, виявлений етиловий спирт у концентрації 2,48%, що по відношенню до живих осіб може відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння.

В момент первинного контакту потерпіла, вірогідно, була звернена до автомобіля лівою бічною поверхнею, що підтверджується характером та локалізацією тілесних ушкоджень ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла - рвано-забита рана на голові у лівій скроневій ділянці, синець на нижній повіці лівого ока, перелом основи та склепіння черепу з утворенням багатоуламкового перелому у лівій половині, крововиливи під м'якими мозковими оболонками, численні крапкові та дрібно вогнищеві крововиливи у товщі Варолієвого моста; синці на внутрішній поверхні лівого плеча у нижній третині з садном на його тлі, на внутрішній поверхні у нижній третині правого плеча; садна на зовнішній поверхні у верхній третині лівого стегна розташоване на 69 см. Вище підошвенної поверхні стопи, на верхній губі ліворуч з переходом на нижню губу та підборіддя, на передній черевній стінці ліворуч у верхній її третині з переходом на нижній край реберної дуги ліворуч та нижню поверхню лівої молочної залози, на передній поверхні лівого стегна від нижньої третини до лівої пахової складки, на передній поверхні в проекції лівого колінного суглобу в нижній частині; підшкірний кишенеподібний крововилив в ділянці правого колінного суглоба по зовнішній його поверхні; підшкірний кишенеподібний крововилив на зовнішньо-задній поверхні лівого стегна у верхній та середній третинах з розм'яттям підшкірно-жирової клітковини, нижній край якого розташований на 61 см. вище підошвенної поверхні стопи; багатоуламковий перелом ліктьового відростку лівої кістки; повний розрив лівого крижово-здухвинного з'єднання, переломи 2-7 ребер ліворуч по-середньо-ключичній та лопатковій лініям з ушкодженням пристінкової плеври; поперечний перелом лівої лобкової кістки.

Дані ушкодження виникли прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії тупого твердого предмета, або при ударі об такий, за умов дорожньо-транспортної події - при контактуванні потерпілої з рухаючимся транспортним засобом з послідуючим відкиданням і травмуванням об дорожнє покриття (т.1 а.с. 50-51);

згідно висновку експерта №70/29-180 від 21.05.2015 року, місце наїзду на пішохода в повздовжньому напрямку було до розташування речей потерпілої, а саме перед розташуванням гаманця потерпілої. Але визначити експертним шляхом на якій відстані до даних речей було місце наїзду - не надається можливим. В поперечному ж напрямку встановити розташування місця наїзду на пішохода експертним шляхом не надається можливим.

Визначити швидкість руху автомобіля «Фольцваген Пассат» реєстраційний номер НОМЕР_1 в момент наїзду на пішохода не надається можливим з-за відсутності слідів переміщення транспортного засобу на дорожному покритті (т.1 а.с. 125-127);

згідно висновку експерта №70/02-224 від 19.05.2015 року, надані на дослідження чотири фрагменти захисного скла фари, вилучені при огляді місця ДТП 21.03.2015 року по вул. Карла Лібкнехта в районі е/о №95 м. Дніпропетровська, не складають одне ціле з фрагментом захисного скла, що встановлений на правій блок-фарі автомобіля «Фольцваген Пассат», д.н. НОМЕР_1.

Надані на дослідження два фрагменти чорної пластмаси (частина накладки корпусу фари), вилучені в ході огляду місця події при вказаних вище обставинах, до розлому складали одне ціле з корпусом правої блок-фари автомобіля «Фольцваген Пассат», д.н.НОМЕР_1.

Чотири фрагменти захисного скла фари, вилучені при огляді місця події при вказаних вище обставинах, такого ж типу і виду, мають таку ж ступінь зношеності, як і фрагмент захисного скла, що встановлений на правій блок-фарі автомобіля «Фольцваген Пассат», д.н.НОМЕР_1 і могли бути частинами захисного скла як вказаної блок-фари, так і блок-фари такого ж типу та виду.

Два фрагменти чорної пластмаси (частина накладки корпусу фари), вилучені в ході огляду місця події при вказаних вище обставинах, являлися частиною корпусу правої блок-фари автомобіля «Фольцваген Пассат», д.н.НОМЕР_1 (т.1 а.с. 134-141);

згідно висновку експертів №113 від 20.01.2015 року, комісія експертів дійшла висновків:

згідно даних первинної судово-медичної документації, у гр. ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження. Характер тілесних ушкоджень (садна, синці, забита рана, переломи, кишене подібні крововиливи з розчавленням підшкірно-жирової клітковини, крововиливи під м'якими мозковими оболонками, в речовину та шлуночки головного мозку) свідчать про те, що всі вони виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), діючих з великою силою, а також при ударі о подібний (подібні), могли виникнути при дорожньо-транспортній події, яка мала місце 21.03.2015 року.

Локалізація та характер тілесних ушкоджень дозволяє судово-медичній експертній комісії визначити можливі наступні етапи травмування:

-Удар частинами транспортного засобу, який рухався, в область лівої заднє-бічної поверхні тіла, в момент коли потерпіла знаходилася у вертикальному або в близькому до нього положенні, в результаті чого виникли пошкодження в області лівої верхньої кінцівки, лівої нижньої кінцівки та в області тазу, пошкодження у вигляді синця в області лівого плеча з садном на тілі, багатоуламкового перелому лівої ліктьової кістки, саден та кишене-подібних відшарувань з розчавленням підшкірно-жирової клітковини в області лівого колінного суглобу та колінного стегна, розрив лівого крижово-здухвинного з'єднання та поперечного перелому лівої лобкової кістки;

-закидання тіла потерпілої на транспортний засіб, що супроводжувалося ударами, більш ймовірно областю обличчя та задньою поверхнею тіла о частини автомобіля, в результаті чого виникли пошкодження у вигляді саден обличчя, переломів ребер по лівій лопатковій лінії з пошкодженням пристінкової плеври;

-відкидання тіла від транспортного засобу з подальшим ударом (більш вірогідно) лівою половиною голови, передньою поверхнею тулубу о частини транспортного засобу, в результаті чого виникли пошкодження у вигляді великої забитої рани лівої скроневої ділянки, багатоуламкових переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливів під м'якими мозковими оболонками, в речовин та шлуночки головного мозку, саден тулубу, а також переломи ребер по середньо-ключичній лінії з пошкодженням пристінкової плеври. Якихось судово-медичних даних, які б дозволили визначити, стояла, чи знаходилась в русі потерпіла ОСОБА_6 в момент травмування, експертною комісією не встановлено. Смерть ОСОБА_6 настала на місті події, в дуже короткий проміжок часу після травмування, визначити конкретно який, не представляється можливим. Вищевказані пошкодження є несумісними із життям, тому навіть при своєчасному наданні спеціалізованої, кваліфікованої медичної допомоги, врятувати її життя було не можливо (т.1 а.с. 181-194);

згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 22.03.2015 року, у ОСОБА_4 ознак сп'яніння не виявлено (т.1 а.с. 208);

згідно висновку судової автотехнічної експертизи №1573-16 від 28.03.2016 року, з урахуванням зон контакту пішохода з кузовом легкового автомобіля залежно від швидкості наїзду, а також відсутності пошкоджень та деформації в межах конструкційного проєму переднього вітрового скла та даху автомобіля «Фольксваген Пассат Б-7», д.р.н. НОМЕР_1, слід дійти висновку, що величина швидкості на момент контакту з пішоходом знаходилась в межах 60 км/год.

В експертній практиці використовуються табличні дані швидкостей руху пішоходів, згідно яких швидкість руху пішоходів-жінок у віці 60-70 років, при переміщенні в темпі «бігу» знаходиться в межах від 6,2 -7,5 км/год (спокійний біг), або 8,5 - 11,5 км/год (швидкий біг).

Визначений під час проведення слідчих експериментів 22.03.2015 року за участі свідка ОСОБА_8 на відстані між точками «1» та «2» (при Vп1 = 6,17…7,2…6,17 км/год) відповідає темпу «спокійного бігу» жінки віком 61 рік.

Визначений під час проведення слідчих експериментів 22.03.2015 року за участі водія ОСОБА_4, не відповідає темпу бігу жінки віком 61 рік (т.2 а.с. 244-252);

Згідно протоколу слідчого експерименту від 05.07.2017 року обвинувачений ОСОБА_4, за участі захисника та понятих, експерта-автотехніка та статиста, розказав та показав на місці про обставини дорожньо-транспортної пригоди за його участі 21.03.2015 року. Шляхом слідчого експерименту встановлена швидкість руху автомобіля до моменту ДТП, яка складала 55 км/год. До протоколу долучена фототаблиця та схема до протоколу слідчого експерименту (т.3 а.с. 158-165);

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №4006-17 від 27.10.2017 року, підтвердити або спростувати покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_18 експертним шляхом не надається можливим з причини зазначеної в дослідницькій частині даного висновку;

відповідно до методики експертного дослідження моменту виникнення небезпеки, при заданих ухвалою про призначення експертизи вихідних даних, які характеризують механізм розвитку ДТП, моментом виникнення небезпеки для руху водія автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_4 є момент зміни напрямку руху пішохода ОСОБА_6;

в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_4 з моменту виникнення небезпеки для руху, повинен був негайно вжити заходів до зниження швидкості аж до зупинки, що регламентовано вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України. Крім того, здійснюючи рух в межах населеного пункту він повинен був рухатись зі швидкістю не більше 60 км/год, що регламентовано вимогами п. 12.4, п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України;

в даній дорожній обстановці, при заданих вихідних даних, водій автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_4 не мав технічної можливості шляхом своєчасного гальмування зупинити керований ним автомобіль до місця наїзду;

в даній дорожній обстановці, при заданих вихідних даних, в діях водія автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_4 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б перебували в причинному зв'язку з настанням ДТП, не вбачається;

відповідно до табличних даних Ленінградської НДЛСЕ 1966 р., переміщенню пішоходів жінок вікової категорії 60-70 років відповідає швидкість, яка дорівнює: спокійний крок 3,5-4,4 км/год; швидкий крок 4,5-5,6 км/год; спокійний біг 6,2-7,5 км/год; швидкий біг 8,5-11,5 км/год;

швидкість руху пішохода ОСОБА_6 (5,8-4,8 км/год), яка була встановлена під час проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_4, згідно довідкових табличних даних темпів руху жінок вікової категорії 60-70 років Ленінградської НДЛСЕ 1966 р., відповідає темпу, що знаходиться в діапазоні між темпом швидкого кроку (4,5-5,6 км/год) та спокійного бігу (6,2-7,5 км/год) (т.3 а.с. 188-197);

Ухвалою суду від 30.01.2017 року визнані очевидно недопустимими доказами висновок судової авто-технічної експертизи №70/27-179 від 06.04.2015 року; слідчий експеримент за участі підозрюваного ОСОБА_4 від 18.05.2015 року; висновок судової авто-технічної експертизи №70/27-309 від 26.05.2015 року, тому відповідно до ч.2 ст. 86 КПК України та ч.2 ст. 89 КПК України, під час ухвалення вироку, суд не досліджував зазначені докази.

Оцінюючи досліджені письмові докази, суд приходить до висновку про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів з наступних підстав.

Згідно показів обвинуваченого ОСОБА_4, допитаного під час судового розгляду даного кримінального провадження, швидкість руху автомобіля під його керуванням в момент ДТП 21.03.2105 року складала 55-60 км/год.

Згідно показів свідка ОСОБА_8, допитаного під час судового розгляду, 21.03.2105 року він знаходився в автомобілі під керуванням ОСОБА_4 в момент ДТП. Визначити швидкість автомобіля він не може, проте автомобіль рухався не швидко.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №1573-16 від 28.03.2016 року, з урахуванням зон контакту пішохода з кузовом легкового автомобіля залежно від швидкості наїзду, а також відсутності пошкоджень та деформації в межах конструкційного проєму переднього вітрового скла та даху автомобіля «Фольксваген Пассат Б-7», д.р.н. НОМЕР_1, слід дійти висновку, що величина швидкості на момент контакту з пішоходом знаходилась в межах 60 км/год (т.2 а.с. 244-252);

Згідно протоколу слідчого експерименту від 05.07.2017 року обвинувачений ОСОБА_4, за участі захисника та понятих, експерта-автотехніка та статиста, розказав та показав на місці про обставини дорожньо-транспортної пригоди за його участі 21.03.2015 року. Шляхом слідчого експерименту встановлена швидкість руху автомобіля до моменту ДТП, яка складала 55 км/год (т.3 а.с. 158-165);

Таким чином, з врахуванням зазначених доказів, суд приходить до висновку, що швидкість автомобіля «Фольксваген Пассат Б-7», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 21.03.2015 року в момент зіткнення з потерпілою ОСОБА_6 складала 55 км/год.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в частині визначення ними швидкості автомобіля «Фольксваген Пассат Б-7», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 21.03.2015 року в момент ДТП з наступних підстав.

Так, допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_17 показав, що сам момент ДТП він не бачив. Він стояв із ОСОБА_18, пив каву та розмовляв. Потім почув удар і обернувся на звук. Бачив, як тіло потерпілої злетіло в повітря. Місце ДТП від них було на відстані близько 150 метрів. Автомобіль, який збив жінку, перед ДТП рухався зі швидкістю 70-75 км/год, а потім значно прискорив швидкість, як йому здалося до понад 100 км/год та втік з місця ДТП в сторону пр. Ілліча.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_18 показав, що він знаходився на вул. Тельмана в м. Дніпрі на перехресті із вул. К. Лібкнехта разом із ОСОБА_17. Вони пили каву та розмовляли. Він побачив, як автомобіль «Фольцваген Пассат» виїхав на трамвайні шляхи та збив жінку правою фарою. Після цього автомобіль значно збільшив швидкість та втік в бік пр. Ілліча. Від місця ДТП в момент ДТП вони із ОСОБА_17 знаходилися метрів за 50-60. Як потерпіла почала переходити дорогу він не бачив. Дії потерпілої на дорозі він не бачив, пояснити не може. Як йому здалося, автомобіль рухався зі швидкістю близько 80 км/год до моменту ДТП і збільшив швидкість після ДТП до 100-120 км/год.

Як зазначили свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18, близько 20:00 години вони стояли на вул. Тельмана, пили каву та розмовляли між собою. Свідок ОСОБА_17 пояснив, що сам момент ДТП він не бачив, обернувся на звук удару. Свідок ОСОБА_18 також не зміг пояснити дії потерпілої на проїжджій частині до моменту удару, що також свідчить про те, що він не спостерігав за подіями на проїжджій частині дороги і сам момент удару автомобілем потерпілої він не бачив, бачив лише тіло, що від удару підлетіло вгору.

Обидва свідки пояснили, що знаходилися на значній відстані від місця ДТП. ОСОБА_18 пояснив, що від місця ДТП він із ОСОБА_17 знаходився на відстані 50-60 метрів. Свідок ОСОБА_17, навпаки пояснив суду, що разом із ОСОБА_18 знаходився на відстані близько 150 метрів від місця ДТП.

Крім того і обвинувачений і всі свідки дорожньо-транспортної пригоди зазначали, що ДТП відбулося в темну пору доби, за сухої погоди, за штучного освітлення вуличними ліхтарями.

Покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 спростовуються показами безпосередніх учасників дорожньо-транспортної пригоди: обвинуваченого ОСОБА_4, який показав, що в момент ДТП його автомобіль рухався зі швидкістю 55-60 км/год; показами свідка ОСОБА_8, який пояснив, що автомобіль під керуванням ОСОБА_4 в момент ДТП рухався не швидко. Також свідчення ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в частині швидкості автомобіля під керуванням ОСОБА_4 спростовуються протоколом слідчого експерименту від 05.07.2017 року в ході якого шляхом слідчого експерименту встановлена швидкість руху автомобіля до моменту ДТП, яка складала 55 км/год та висновком судової автотехнічної експертизи №1573-16 від 28.03.2016 року, якою встановлено, що величина швидкості автомобілю під керуванням ОСОБА_4 на момент контакту з пішоходом знаходилась в межах 60 км/год. Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №4006-17 від 27.10.2017 року, підтвердити або спростувати покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_18 експертним шляхом не надається можливим.

Таким чином, покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в частині швидкості руху автомобіля в момент ДТП, суд вважає їх суб'єктивним сприйняттям подій, які відбувалися на значній відстані від їх місця знаходження та добросовісною помилкою стосовно визначення швидкості руху автомобіля під керуванням ОСОБА_4 в момент ДТП, в зв'язку із чим оцінює дані покази критично. Таким чином суд не може брати до уваги покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, для визначення швидкості руху автомобіля під керуванням ОСОБА_4 в момент ДТП.

Щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди в частині різкої зміни напрямку руху потерпілою ОСОБА_6, суд вважає дані обставини такими, що встановлені в ході судового розгляду та підтверджуються: показами обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8, допитаних під час судового розгляду, в ході якого обидва стверджували, що потерпіла ОСОБА_6 переходила дорогу зліва направо напрямку руху їх автомобіля, а потім на невеликій відстані від автомобіля різко обернулася та побігла в протилежному напрямку з права наліво по ходу руху їх автомобіля.

Суд вважає дані покази правдивими, оскільки такі ж покази давали ОСОБА_4 та ОСОБА_8 і під час досудового слідства.

Дані покази ОСОБА_4 та ОСОБА_8 підтверджуються і показами свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які пояснили в суді, що потерпіла пройшла повз них, а потім почала переходити дорогу.

Також покази ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в частині механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 підтверджуються і висновками експерта №723/140-Е від 30.03.2015 року, згідно якого в момент первинного контакту потерпіла, вірогідно, була звернена до автомобіля лівою бічною поверхнею, що підтверджується характером та локалізацією тілесних ушкоджень ОСОБА_6. Також дані покази обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8 підтверджуються комісійним висновком експертів №113 від 20.01.2015 року, згідно якого комісія експертів дійшла висновків, що локалізація та характер тілесних ушкоджень дозволяє судово-медичній експертній комісії визначити можливі наступні етапи травмування: удар частинами транспортного засобу, який рухався, в область лівої заднє-бічної поверхні тіла, в момент коли потерпіла знаходилася у вертикальному або в близькому до нього положенні; закидання тіла потерпілої на транспортний засіб, що супроводжувалося ударами; відкидання тіла від транспортного засобу з подальшим ударом (більш вірогідно) лівою половиною голови, передньою поверхнею тулубу о частини транспортного засобу.

Таким чином покази обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8 в частині твердження того, що наїзд на потерпілу ОСОБА_6 відбувся в ліву частину її тіла підтверджується висновками двох судово-медичних експертиз, (одна із яких проводилася комісійно) і не спростовуються жодними іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та досліджених судом.

З врахуванням досліджених доказів суд приходить до висновку про правдивість показів обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8 як в частині подій на проїжджій частині дороги перед моментом ДТП та під час ДТП, так і в частині дій потерпілої ОСОБА_6 в момент ДТП.

Також суд звертає увагу і на ту обставину, що згідно висновку експерта №723/140-Е від 30.03.2015 року, на підставі даних судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_6, при судово-цитологічному дослідженні крові з трупа, виявлений етиловий спирт у концентрації 2,48%, що по відношенню до живих осіб може відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

Прокурор Манукян Г.Г. дійшов висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і 24.01.2018 року прийняв рішення про відмову від підтримання публічного обвинувачення в даному кримінальному провадженні, про що повідомив суду в судовому засіданні 30.01.2018 року та вручив суду та потерпілим відповідну постанову.

Вказана постанова прокурора погоджена заступником прокурора області Ю.Черкашиним, що свідчить про згоду керівництва прокуратури області з висновками прокурора Манукяна Г.Г..

Разом із тим, потерпілий ОСОБА_2 та представник потерпілої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_1 підтримали обвинувачення в даному кримінальному провадженні в первісній редакції.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, до повноважень суду входить лише оцінка наданих доказів і не є функцією суду збирання доказів у справі.

ОСОБА_4 обвинувачується потерпілим ОСОБА_2 та представником потерпілої ОСОБА_1 у вчиненні дій, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, які спричинили смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Разом із тим, під час судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено наявність складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Із суб'єктивної сторони злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, характеризується необережною формою вини, яка складається з наявності у винної особи прямого умислу або злочинної недбалості до порушень правил дорожнього руху та необережності до наслідків порушення цих правил. Для наявності суб'єктивної сторони в діях ОСОБА_4 необхідно встановити факт порушення ним Правил дорожнього руху України.

В Постанові Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» вказано, що при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено ст. ст. 286-288, 415 КК України, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. В зв'язку із цим суди повинні ретельно з'ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порущення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, включає сукупність таких обов'язкових ознак, як: а) порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту; б) суспільно небезпечні наслідки; в) причинний зв'язок між порушенням і суспільно небезпечними наслідками.

Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху України або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. При цьому необхідно встановити причинний зв'язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали.

Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху та наслідками, що настали. Якщо такого зв'язку немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №4006-17 від 27.10.2017 року, в даній дорожній обстановці, при заданих вихідних даних, водій автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_4 не мав технічної можливості шляхом своєчасного гальмування зупинити керований ним автомобіль до місця наїзду;

в даній дорожній обстановці, при заданих вихідних даних, в діях водія автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_4 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б перебували в причинному зв'язку з настанням ДТП, не вбачається.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні трактуватися на користь обвинуваченого.

Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів наявності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в якому він обвинувачується стороною обвинувачення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відтак, ОСОБА_4 у відповідності до п. 3 ч. 1 ст.373 КПК України необхідно визнати невинуватим та виправдати.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4, судом встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем роботи характеризується позитивно.

Таким чином обвинуваченого ОСОБА_4, в зв'язку із недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне визнати невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та виправдати.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та виправдати у зв'язку із недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Речові докази:

автомобіль «Фольцваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_4 за належністю;

інші речові докази - зберігати при матеріалах справи.

В задоволенні заявлених цивільних позовів потерпілих - відмовити.

Протоколи допитів свідків, та інші документи про зафіксовані процесуальні дії - зберігати в кримінальній справі.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: А.А.Леонов