Постанова № 72001301, 24.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1924/16Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Оніпченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2017, (суддя С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.11.17) по справі № 816/1924/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.17р. позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області "Про анулювання ліцензії" від 22 вересня 2016 року № 428/16-31-40-01-12.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 552,00 грн (п'ятсот п'ятдесят дві гривні 00 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Полтавській області прийнято рішенням від 22 вересня 2016 року №428/16-31-40-01-12 відповідно до статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" про анулювання ліцензії серії НОМЕР_2 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами ФОП ОСОБА_3 /а.с. 11/.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 15-3 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до ч.4 ст. 15-3 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється ( ч.5 ст. 15-3 Закону №481/95-ВР ).

Поняття "алкогольні напої" визначене у підпункті 14.1.5 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та абзаці сьомому ст. 1 Закону №481/95-ВР, згідно з яким алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, законом запроваджено в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.

Ця вимога спонукає суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію.

Згідно ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.

Отже, згідно із вказаною нормою підставою для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі є встановлення факту продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення "Про анулювання ліцензії" від 22 вересня 2016 року № 428/16-31-40-01-12 стали матеріали правоохоронного органу - Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ПО №002376 від 14 червня 2016 року, складений інспектором Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 відносно громадянки ОСОБА_5, в якому зазначено, що продавець ОСОБА_5 14 червня 2016 року близько 12 год. 20 хв. в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого в АДРЕСА_1, продала пачку цигарок "BOND" особі, що не досягла 18-річного віку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення /а.с. 13/.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що вищевказаний протокол було оскаржено в судовому порядку.

Так, постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 05 липня 2017 року у справі № 527/1599/16-а адміністративний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 - співробітника Глобинського відділу поліції про визнання дій неправомірними та незаконними задоволено частково.

Визнано всі дії співробітника Глобинського відділу Національної поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4, пов'язані із залученням неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до перевірки закладів торгівлі щодо дотримання в них правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними та слабоалкогольними напоями та тютюновими виробами, його вимогу про видачу йому особисто платіжного чеку фіскального касового апарату, вчинення тиску на ОСОБА_5 під час написання пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення - неправомірними та незаконними.

Визнано протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статі 156 Кодексу України про адміністративне правопорушення, від 14 червня 2016 року, серії ПО №002376, складений інспектором Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4, відносно громадянки ОСОБА_5 неправомірним та незаконним /а.с. 126-129/.

З викладеного слідує, що судом спростовано факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, через відсутність події і складу такого правопорушення.

Вказане судове рішення набрало законної сили 18 липня 2017 року /а.с. 129/.

Частиною 5 ст.124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016року №1402-VIII (зі змінами та доповненнями) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Враховуючи, що рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області "Про анулювання ліцензії" від 22 вересня 2016 року № 428/16-31-40-01-12. ґрунтувалося на матеріалах про адміністративне правопорушення, які скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили, колегія суддів дійшла висновку про незаконність рішення про анулювання ліцензії та вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 по справі № 816/1924/16 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 по справі № 816/1924/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.А. СпаскінСудді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко Л.В. Любчич Повний текст постанови складено та підписано 02.02.2018 р.