Постанова № 72001234, 30.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зоріна Д.О.

30 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 537/2851/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П.

за участю:

секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.11.2017 (м. Кременчук; повний текст постанови складено - 20.11.2017) по справі № 537/2851/17

за позовом ОСОБА_2

до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2, звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд:

- визнати неправомірними дії відповідача при прийнятті рішення про відмову позивачу у перерахунку розміру пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року на підставі довідки Прокуратури Луганської області №18-553/вих. 16 від 09 вересня 2016 року та скасувати рішення відповідача від 28 квітня 2017 року № 126 щодо відмови у перерахунку розміру пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року на підставі довідки Прокуратури Луганської області №18-553/вих..16 від 09 вересня 2016 року;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок, призначити та виплачувати пенсію за вислугу років позивачу починаючи з 01 січня 2016 року, виходячи з 90% заробітної плати за відповідною посадою без обмеження її максимального розміру згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року на підставі довідки Прокуратури Луганської області №18-553/вих..16 від 09 вересня 2016 року, та виплатити різницю недоотриманої суми пенсії, виходячи з 90 % розміру заробітної плати за відповідною посадою без обмеження її максимального розміру згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, починаючи з 01 січня 2016 року по день винесення судового рішення;

- стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано дії Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у перерахунку розміру пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року на підставі довідки Прокуратури Луганської області №18-553/вих. 16 від 09 вересня 2016 року - неправомірними.

Скасовано рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 21 червня 2017 року №97/С-14 щодо відмови у перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2 за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року на підставі довідки Прокуратури Луганської області №18-553/вих.16 від 09 вересня 2016 року.

Зобов'язано Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести перерахунок, призначити та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 01 січня 2016 року, виходячи з 90% заробітної плати за відповідною посадою без обмеження її максимального розміру згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року на підставі довідки Прокуратури Луганської області №18-553/вих..16 від 09 вересня 2016 року, та виплатити різницю недоотриманої суми пенсії, виходячи з 90 % розміру заробітної плати за відповідною посадою без обмеження її максимального розміру згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, починаючи з 01 січня 2016 року по день винесення судового рішення.

Стягнуто з Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені ним на оплату судового збору при подачі позову до суду в розмірі 640 грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 листопада 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (27.04.2017 року) частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789, якою передбачався перерахунок пенсій, призначених за цим Законом, втратила чинність. Оскільки чинним законодавством скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку з підвищенням окладів з 15.07.2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок такого перерахунку, у відповідача відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_2.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до посвідчення серії АГ №444266, виданого 25 березня 2005 року, ОСОБА_2 з 06 січня 2005 року призначено пенсію за віком.

Згідно довідки за №18-553/вих.16, виданої 09 вересня 2016 року прокуратурою Луганської області, ОСОБА_2 працював в органах прокуратури Луганської області на посаді керівника підрозділу місцевої прокуратури, заробітна плата для нарахування пенсії станом на 15 грудня 2015 року складає 14 102 грн. 75 коп.

Позивач 12 червня 2017 року та 26 червня 2017 року звернувся до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про здійснення перерахунку, призначення та виплату пенсії за вислугу років, починаючи з 01 січня 2016 року у розмірі, виходячи з 90% заробітної плати за відповідною посадою без обмеження її максимального розміру згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року на підставі довідки прокуратури Луганської області №18-553/вих..16 від 09 вересня 2016 року, та здійснення виплати різниці недоотриманої суми пенсії.

Листом за вих. № 97/С-14 від 21 червня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено, що пунктом 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року було зобов'язано Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати до 01 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх спеціальних пенсій, в тому числі згідно Закону України «Про прокуратуру». У разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, з 01 червня 2015 року раніше призначені пенсії в порядку та на умовах визначеного вище закону не перераховуються. Таким чином, відсутні законні підстави для проведення перерахунку пенсії, про що 28 квітня 2017 року управлінням було прийнято рішення №126 від 28 квітня 2017 року.

Так, рішенням Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 126 від 28 квітня 2017 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку із тим, що з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються, посилаючись на Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ; норма Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року щодо перерахунку пенсій не діє.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача починаючи з 01 січня 2016 року права на отримання пенсії виходячи з 90% заробітної плати за відповідною посадою без обмеження її максимального розміру, що обчислений з нового розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Луганської області №18-553/вих..16 від 09 вересня 2016 року. При цьому, за висновком суду першої інстанції, з урахуванням положень ст.22 Конституції України, до спірних відносин підлягає застосуванню ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, які була чинна на час призначення позивачеві пенсії.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам були врегульовані частинами тринадцятою, вісімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Проте, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (27 квітня 2017 року) правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів, змінилося.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VІІI, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ викладена в наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Даний Закон згідно пункту 1 Прикінцевих положень набрав чинності 01 січня 2015 року.

При цьому, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII. Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини 5 статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Що стосується правового регулювання перерахунку пенсії за Законом № 1697-VII, то згідно з частиною тринадцятою статті 86 цього Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії за вислугу років положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (крім частин третьої, четвертої, шостої, одинадцятої) втратили чинність згідно Законом №1697-VII. Натомість визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за Законом №1697-VI віднесено до відання Кабінету Міністрів України, який повинен був врегулювати ці відносини.

За відсутності урядової постанови щодо умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це спершу було передбачено частиною вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а згодом - частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII), у відповідача немає правового механізму для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів зазначає, що за відсутності нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій (зокрема у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати) працівників прокуратури підстав для такого перерахунку немає. Тому відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з підстав, про які зазначено вище, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно доводів позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми законодавства, яке діяло станом на дату призначення пенсії (ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ), то такі доводи, на думку колегії суддів, ґрунтуються на помилковому і довільному трактуванні положень законодавства в сфері пенсійного забезпечення працівників прокуратури, оскільки положення частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ втратили чинність згідно із Законом № 1697-VII.

Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, висловлену, зокрема, у постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13), а також від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13) слід відзначити, що висновки, яких дійшов Верховний Суд України у цих справах зроблено за інших фактичних обставин і правового регулювання спірних відносин. З часу призначення позивачеві пенсії відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у сфері пенсійного забезпечення працівників прокуратури відбулися суттєві законодавчі зміни, зокрема в частині перерахунку вже призначених пенсій, яким суд першої інстанції при прийнятті своєї постанови не надав належної правової оцінки.

Крім того, за змістом наведених вище положень пункту 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону №213-VIII у зв'язку з неприйняттям до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх, в тому числі й спеціальних, пенсій, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсію/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, у тому числі відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 5 розділу ІІІ Закону №213-VIII, але тільки в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Оскільки щодо конституційності решти законодавчих положень пункту 5 розділу ІІІ Закону №213-VIII Конституційний Суд України рішення не приймав, останні залишаються чинними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з наявної у матеріалах справи копії розпорядження № 33154 від 27.08.2014 вбачається, що пенсію позивача обраховано виходячи із 80 % від суми його місячного заробітку. Водночас, зобов'язуючи відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки Прокуратури Луганської області № 18-553/вих.16 від 09 вересня 2016 року суд першої інстанції не обґрунтував з яких підстав він дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання пенсії виходячи з розрахунку 90% заробітної плати за відповідною посадою.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи допущені судом першої інстанції норм матеріального права, про які зазначено вище, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити .

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.11.2017 по справі № 537/2851/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)С.В. ДюкарєваСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 05.02.2018.