Постанова № 72001200, 24.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1069/17

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Осіпова Ю.В., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Осавуляк О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (третя особа - Музиківська сільська рада Білозерського району Херсонської області) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області), в якому з урахуванням зміни позивних вимог просив:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі-відповіді від 22.06.2017р. за № П-6608/0-2126/6-17;

- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,69 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 (а. с. 29-31).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 червня 2017 року представник позивача отримав лист-відповідь ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за № П-6608/0-2126/6-17, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області, з огляду на те, що названа вище ділянка не увійшла до переліку передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413, а тому у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, ГУ Держгеокадастр в Херсонській області відмовляє в задоволенні клопотання. Позивач вважає зазначену відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідачем порушено норми Земельного кодексу України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастр в Херсонській області позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі-відповіді за № П--6608/0-2126/6-17 від 22 червня 2017 року.

Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1.

У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що зміст листа відповідача про відмову у надані позивачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не відповідає вимогам законодавства України. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) окружний суд дійшов висновку про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву позивача про надання останньому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині зобов'язальних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд наділений повноваженням щодо зобов'язання державного органу приймати відповідні рішення, а тому на думку апелянта, вибраний спосіб захисту, а саме шляхом зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення наведеної вище земельної ділянки, є ефективним засобом правового захисту.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на ст..19 Конституції України, ст.. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства», ст.. ст.. 3, 6, 105, 162 КАС України, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ГУ Держгеокадастру у Херсонській області вказує, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Зокрема, відповідач наголошує, що земельна ділянка на яку претендує позивач не входить у територію, на яку Головне управління, на момент розгляду заяви ОСОБА_1, має компетенцію по розпорядженню в рамках Постанови КМУ від 07.06.2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними». Крім того, на думку відповідача, законодавством не передбачено такого способу поновлення прав позивача, як повторний розгляд заяви останнього.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 червня 2017 року представником позивача отримано лист-відповідь ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за № П-6608/0-2126/6-17, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області.

Зі змісту названого вище листа вбачається, що відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації, повинні формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яку можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Враховуючи зазначене, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, керуючись п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідачем відмовлено у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що лист-відмова відповідача не містить визначених ч. 3 ст. 123 ЗК України підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні. Крім того, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1 та 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Підпунктом 12 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 14 від 03 лютого 2015 року, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 2 та 3 ст. 123 цього кодексу визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено матеріалами справи, в листі від 22.06.2017 року № П--6608/0-2126/6-17, як на підставу про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га розташованої на території Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області для введення особистого селянського господарства, відповідач посилається на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою КМУ від 07 червня 2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".

У названому вище листі-відмові відповідачем зазначено, що на виконання вказаної постанови КМУ від 07 червня 2017 року № 413, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації, повинні формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яку можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу.

У зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема постанови КМУ № 413, на підставі п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастром відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1.

В ході розгляду справи апеляційним судом, в судовому засіданні представник відповідача пояснила, що відповідний перелік земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам в рамках приватизації, про який йдеться в листі-відмові, ГУ Держгеокадастром відображено на офіційному сайті Головного управління.

Проте, жодних доказів щодо наявності названого вище переліку земельних ділянок, як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції, представником ГУ Держгеокадастру не надано, що виключає можливість встановити, що саме ця земельна ділянка на яку претендує позивач не увійшла до відповідного переліку, якщо навіть такий перелік існує.

Крім того, відповідач також в листі вказує на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Однак, будь-які конкретні норми Закону в оскарженому листі-відмові Головним управлінням не наведено, а лише зроблено посилання на постанову КМУ № 413, що не є доречним, оскільки названа постанова є лише нормативно-правовим актом.

На спростування наведеної вище обставини, представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що лист-відповідь, який оскаржує позивач, готували працівники ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, які не мають юридичної освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, аналізуючи зміст листа відповідача від 22.06.2017 року № П--6608/0-2126/6-17 випливає, що фактична відмова ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, не містить підстав передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України. Посилання ГУ Держгеокадастра на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" не є достатнім для того, щоб вважати таку відмову мотивованою та обґрунтованою, що позбавляє останню ознак правомірності.

Постановою пленуму Верховного Суду України від 16.04.2007 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" зазначено, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Отже, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційні скарги мають бути залишені без задоволення, а оскаржена постанова без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВА:

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Музиківська сільська рада Білозерського району Херсонської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови суду складено 2 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: О.В. Єщенко