Постанова № 72001196, 31.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва

31 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1601/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача - Онищенко А.Ю.

представника відповідача - Курила В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2017, повний текст складено 31.10.17 по справі № 816/1601/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.09.2017 №0008831401 в частині збільшення ТОВ "Спецмехсервіс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями в розмірі 682002 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170500,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач отримав у грудні 2016 року дохід згідно Акту виконання робіт від 13.12.2016 по етапу №7 «Спуск та кріплення проміжної колони 245 мм в інтервалі 0-3800 м», але до складу витратної частини включив витрати, понесені у зв'язку з придбанням за період з 15.12.2016 по 29.12.2016 у ТОВ «Нафтосервіс» труб обсадних, на суму 4 277 347,50 грн. та до складу витрат відніс отримані послуги від ТОВ «Укрнафтагазсервіс» на суму 2 456 617,25 грн. згідно акту №1 від 31.12.2016 передачі-приймання наданих послуг в період з 14 грудня по 31 грудня 2016 року, а тому витрати, понесені по взаємовідносинах з ТОВ «Нафтосервіс» та ТОВ «Урнафтагазсервіс» не відносяться до зазначеного етапу виконання робіт, внаслідок чого позивач занизив податок на прибуток за 2016 рік на суму 682002 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 18.07.2017 по 14.08.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Спецмехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 по 31.03.2017, валютного - за період з 01.07.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт №1121/16-31-14-01-10/33660476 від 19.08.2017, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 6-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 719 292 грн., в тому числі за 2015 рік - 37 290 грн., за 2016 рік в сумі 682 002 грн.

На підставі акту перевірки від 19.08.2017 №1121/16-31-14-01-10/33660476 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2017 №0008831401, яким ТОВ "Спецмехсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 889 792,50 грн., з яких за податковими зобов'язаннями в розмірі 719 292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170500,50 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням в частині збільшення ТОВ "Спецмехсервіс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями в розмірі 682002 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170500,50 грн., позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та не гуртуються на вимогах закону, а тому спірне податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Спецмехсервіс» уклало з ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» договір №П/16-72 від 22.07.2016, згідно якого ТОВ «Спецмехсервіс» своїми силами, з використанням своїх матеріалів та обладнання зобов'язується виконати роботи по спорудженню пошукової свердловини №40 Сахалинського нафтогазоконденсатного родовища» (НГКР), що є власністю замовника.

Пунктом 3.7 Договору №П/16-72 від 22.07.2016 передбачено, що за результатами виконаних робіт по кожному етапу, сторони підписують акти приймання передачі виконаних робіт, що підтверджують фактичний обсяг виконаних робіт та їх вартість.

По закінченню етапу №7 ТОВ «Спецмехсервіс» складено акт виконаних робіт від 13.12.2016 №7 по спуску та кріпленню проміжної колони 245 мм в інтервалі 0-3800 м.

В бухгалтерському обліку ТОВ «Спецмехсервіс» дохідна частина відображена наступним чином: грудень 2016: по пошуковій свердловині №40 Сахалінського НГКР, Дт 361 ... Кт 703 - 15 849 771,95 грн. (без врахування ПДВ (бух.рах.64) Дт 703 ... Кт 791 - 15 849 771,95 грн. (без врахування ПДВ (бух.рах.64).

В бухгалтерському обліку витратна частина підприємства відображена наступнім чином: грудень 2016: по пошуковій свердловині №40 Сахалінського НГКР, Дт 903 ... Кт 231 - 26 861 500,45 грн. Дт 791... Кт 903 - 26 861 500,45 грн.

Окрім того, до складу витратної частини включені витрати, понесені у зв'язку з придбанням за період з 15.12.2016 по 29.12.2016 у ТОВ «Нафтосервіс» труб обсадних, на суму 4 277 347,50 грн. та до складу витрат віднесено отримані послуги від ТОВ «Укрнафтагазсервіс» на суму 2 456 617,25 грн. згідно акту №1 від 31.12.2016 передачі-приймання наданих послуг в період з 14 грудня по 31 грудня 2016 року.

Як вбачається з акту перевірки, позивач отримав у грудні 2016 року дохід згідно Акту виконання робіт від 13.12.2016 по етапу №7 «Спуск та кріплення проміжної колони 245 мм в інтервалі 0-3800 м», але відповідач вважає, що витрати понесені по взаємовідносинах з ТОВ «Нафтосервіс» та ТОВ «Урнафтагазсервіс» не відносяться до зазначеного етапу виконання робіт, а тому позивач занизив податок на прибуток за 2016 рік на суму 682002 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов'язань. А витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Як підтверджено матеріалами справи, витрати, зазначені у деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік, позивачем формувались на підставі первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Посилання апелянта на не підтвердження понесення позивачем у грудні 2016 року витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Нафтосервіс" та ТОВ "Урнафтагазсервіс" по етапу виконання робіт №7 "Спуск та кріплення проміжної колони 245 мм в інтервалі 0-3800 м", та як результат не визнання витратами отриманого доходу по свердловині №40 Сахалинського НГКР за відповідний період, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки будівництво свердловини полягає у безперервному виконанні робіт, безперервному понесенні витрат, що підтверджується даними добових рапортів по бурінню за грудень 2016 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати позивача є документально підтвердженими і правомірно враховані платником податків під час обчислення податку на прибуток.

Посилання апелянта, що суд необґрунтовано стягнув на користь позивача понесенні позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 1280 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач просив стягнути зазначені витрати у сумі 5760 грн., а суд, посилаючись на відповідні закони, надав оцінку доводам позивача щодо понесених витрат на правову допомогу та обґрунтовано стягнув такі витрати лише за участь адвоката у судових засіданнях в розмірі 1280 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Заява позивача про стягнення судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 46 080 грн., задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч.3 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, питання про судові витрати вирішується судом за умови надання стороною відповідних доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Спецмехсервіс» не понесло витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Адвокат - представник ТОВ «Спецмехсервіс» також підтвердив суду, що на час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції ТОВ «Спецмехсервіс» не сплачувало йому витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 46 080 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заява позивача про стягнення судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 46 080 грн., задоволенню не підлягає, оскільки позивач не поніс зазначені витрати.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 143, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення .

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 по справі № 816/1601/17 залишити без змін.

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" судових витрат з правничої допомоги адвоката у розмірі 46080 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення - з 05.02.2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.І. СтаросудСудді(підпис) (підпис) М.М. Яковенко О.П. Лях