Постанова № 72001168, 23.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/991/17

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участю представника апелянта - Дідух С.П.

третьої особи - ОСОБА_3

представника третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року по справі за позовом Міністерства оборони України до Генічеської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, треті особи - Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2017 року Міністерство оборони України (далі - МОУ, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Генічеської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі - Генічеської міжрайонної МСЕК), Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - Центральної ВЛК Міністерства оборони України), треті особи - Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_3 в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Генічеської міжрайонної МСЕК, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності громадянина ОСОБА_3, яка зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико - соціальної експертної комісії серія 12ААА №023231 "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії";

- визнати незаконним та скасувати рішення Центральної ВЛК Міністерства оборони України, яким встановлено причинний зв'язок поранення у ОСОБА_3 - протокол №950 від 19 березня 2015 року, згідно з яким - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії".

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду МОУ звернулося до суду з апеляційною скаргою у якій зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги МОУ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Третя особа - ОСОБА_3, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого Генічеським РВК 12 березня 2008 року, є колишнім військовослужбовцем, учасником бойових дій.

01 жовтня 2015 року рішенням МСЕК встановлено ОСОБА_3 ІІІ групу інвалідності та визначено її причину як "поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", про що складено акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 01 жовтня 2015 року № 776/7 та видано виписку з акту огляду і довідку до акту серії 12ААА № 023231.

Вказане рішення, виходячи зі змісту акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 01 жовтня 2015 року № 776/7, прийняте на підставі, зокрема: витягу з протоколу № 950 від 19 березня 2015 року засідання Центральної ВЛК Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв; висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 12 березня 2015 року № 435/Ж; посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1, виданого Генічеським районним військовим комісаріатом 12 березня 2008 року.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду щодо скасування рішення Генічеської міжрайонної МСЕК в частині встановлення ОСОБА_3 такої причини інвалідності, як "поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", посилаючись на те, що його прийнято необґрунтовано, тобто без наявності необхідних і належних документів, які б підтверджували факт отримання третьою особою поранення (контузії) та її причинний зв'язок з виконанням обов'язків військової служби, а також на порушення відповідачем-1 установленої нормативно-правовими актами процедуру проведення медико-соціальної експертизи.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення Центральної ВЛК Міністерства оборони України та Генічеської міжрайонної МСЕК прийняті правомірно без порушення вимог діючого законодавства, таким чином скасуванню не підлягають.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції не правильним та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317.

В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити. Окрім того, апелянт зазначає, що Генічеської міжрайонної МСЕК, при огляді громадянина ОСОБА_3 не було досліджено, проаналізовано та зроблено певні висновки по документам, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання), саме під час перебуванням на фронті або з виконанням ним інших обов'язків військової служби.

Колегія суддів погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Пунктом 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 встановлено, що при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Згідно п.21.18 вказаного Положення якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).

Відповідно до п.21.19 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 ВЛК може приймати постанову про зв'язок наслідків черепно-мозкової травми (контузії) з перебуванням на фронті, виконанням обов'язків військової служби на підставі записів у військових медичних документах, у яких є згадки про поранення голови, шиї або про одночасно одержані множинні осколкові поранення (двома і більше осколками) будь-якої локалізації.

Згідно п.12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

З урахуванням вказаних норм законодавства, а саме п.12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, вбачається, що встановлення причинного зв'язку інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби повинно здійснюватися виключно на підставі документів, які підтверджують достовірність факту отримання поранення (захворювання) та які зазначені в пунктах 21.8, 21.18, 21.19 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

Дослідивши матеріали справи, а саме Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12 березня 2015 року №435/ж колегією суддів встановлено, що він оформлений належним чином, відповідає вимогам діючого законодавства, однак з його тексту вбачається, що вказані в описовій частині даного документу поранення, а саме рубці, є наслідком загоєння ран, які могли бути спричиненні внаслідок розривної дії снаряду отриманих у 1986 році. Тобто даний висновок містить лише припущення про строк виникнення рубців та підтверджує наявність тілесних ушкоджень, однак не містить обставин (де, коли, при яких обставинах) спричинення вказаних ушкоджень, не досліджений причинний зв'язок між спричиненням та отримання ушкоджень.

Окрім того, даний висновок не спростовує можливість спричинення ушкоджень за інших обставин (побутових, по халатності, по необхідності, в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння), що не може бути підставою для визнання їх отриманими при виконанні службових обов'язків.

З урахуванням викладеного, вказаний висновок, на думку колегії суддів, прийнятий в порушення вимог пунктів 21.8, 21.18, 21.19 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», тобто без дослідження первинних документів, які б могли підтвердити факт отримання поранення громадянином ОСОБА_3 саме при виконанні службових обов'язків.

Документи, які вивчалися Генічеською міжрайонною МСЕК підтверджують лише факт наявності у ОСОБА_3 відповідних захворювань та факт проходження ним військової служби в певний період, що є достатнім для встановлення причини інвалідності з переліку наведеного в п.26 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», однак не є причиною зазначеної Генічеською міжрайонною МСЕК, в графі 9 Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА№023231 - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії».

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що вказана Генічеською міжрайонною МСЕК причина інвалідності «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії» у п.26 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» взагалі відсутня.

Тобто, дослідження причинного зв'язку інвалідності ОСОБА_3 з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби на підставі документів, які підтверджують достовірність факту отримання поранення при прийнятті Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12 березня 2015 року №435/ж зовсім не здійснювалося.

Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що вищевказаний висновок прийнятий на підставі припущень та зі слів ОСОБА_3, на думку колегії суддів, є правильними.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що документи, які підтверджують достовірність факту отримання поранення (захворювання) та які зазначені в пунктах 21.8, 21.18, 21.19 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» в матеріалах справи також відсутні, що унеможливлює їх дослідження під час розгляду справи.

Вищевказані обставини протиправно не були взяті до уваги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення від 26 вересня 2017 року, що привело до помилкової відмови у задоволенні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування Рішення прийнятого Генічеською міжрайонною МСЕК, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_3, яка зазначена в графі 9 Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА№023231 «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії».

В свою чергу, оскаржуваний позивачем Витяг з протоколу №950 від 19 березня 2015 року засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленні причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця прийнятий на підставі висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12 березня 2015 року №435/ж, та відповідно до військово-облікових документів, тобто без встановлення причинного зв'язку отримання вказаних захворювань та поранень під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, чи при інших обставинах.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Центральної ВЛК Міністерства оборони України, оформлене протоколом №950 від 19 березня 2015 року, яким встановлено причинний зв'язок поранень (контузії) та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії» є помилковим.

Окрім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав Міністерства оборони України внаслідок прийняття Генічеською міжрайонною МСЕК та Центральною ВЛК Міністерства оборони України оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671, було затверджено «Положення про Міністерство оборони України».

Статтею 1 «Положення про Міністерство оборони України» встановлено, що -Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Тобто, ні Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», ні «Положенням про Міністерство оборони України», Міністерство оборони України не наділено жодними владними чи управлінськими функціями стосовно органів, які здійснюють медико-соціальну експертизу, але враховуючи публічний характер рішень органів МСЕК, вони породжують певні права у одних осіб та обов'язки у необмеженого кола інших осіб, в тому числі і у Міністерства оборони України, тому у разі протиправності дій МСЕК (прийняття незаконних рішень) має місце порушення прав, в даному випадку, саме Міністерства оборони України.

При цьому, жодної можливості якимось чином вплинути на прийняття рішення органами МСЕК у Міністерства оборони України не має.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. А з урахуванням пункту 15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", рішення медико-соціальних експертних комісій мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч. 2 ер. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно із п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (п.п. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Відповідно п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу, два документи: Перший документ - Заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (з додатками, зокрема - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання); Другий документ - Довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

Таким чином, враховуючи приписи ст.ст. 16 - 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.п. З та 11 Порядку №975, лише після видачі МСЕК та ЦВЛК конкретній особі, постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва, захворювання) та довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності у ОСОБА_3 виникло право вимоги до Міністерства оборони України коштів розмірі в 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

А враховуючи, що Генічеською міжрайонною МСЕК при складанні оскаржуваної довідки було порушено приписи чинного законодавства (наведені в позовній заяві), очевидним є порушення прав Міністерства оборони України, яке повинно нарахувати та виплатити ОСОБА_3 коштів у розмірі в 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на підставі документа, який виданий в порушення чинного законодавства - оскаржуваної Довідки серія 12 ААА№023231.

В свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що 28 вересня 2017, піля винесення оскаржуваної постанови від 26 вересня 2017 року, до суду першої інстанції було заявлено клопотання представника Центральної ВЛК Гурняка О.Г. щодо залишення без розгляду адміністративного позову у звязку із пропуском строку звернення до суду передбаченого ст.ст. 99, 100 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

Вказане клопотання судом першої інстанції розглянуто не було.

При цьому, Центральна ВЛК Міністерства оборони України, відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.26) була своєчасно сповіщена про дату та час слухання справи, однак, 23 січня 2018 року, під час розгляду справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не була присутня, будь-яких клопотань від Центральної ВЛК Міністерства оборони України чи від інших учасників справи не заявлялося.

З системного аналізу вказаних норм законодавства та обставин справи колегія суддів вважає, що судом попередньої інстанції при винесенні вказаної постанови порушені норми матеріального права та висновки суду попередньої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, таким чином керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Міністерства оборони України.

Керуючись ст.ст. 308, 309, 317, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року по справі за позовом Міністерства оборони України до Генічеської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, треті особи - Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень,- скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов Міністерства оборони України задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Генічеської міжрайонної медико - соціальної експертної комісії, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності громадянина ОСОБА_3, яка зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико - соціальної експертної комісії серія 12ААА №023231 "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії".

Визнати незаконним та скасувати рішення Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України, яким встановлено причинний зв'язок поранення у ОСОБА_3 - протокол №950 від 19 березня 2015 року, згідно з яким - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії".

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 30 січня 2018 року.

Суддя доповідач: Потапчук В.О.

Суддя: Шляхтицький О.І.

Суддя: Семенюк Г.В.