Постанова № 72001045, 01.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/2137/15-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

апелянта - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2;

представника відповідача - Бойчевої Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області про визнання дій протиправними та скасування висновку службового розслідування, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до прокуратури Херсонської області, в якому просить визнати протиправними дії по складанню висновку службового розслідування від 02 червня 2015 року за фактом отримання 23 травня 2015 року неправомірної вигоди та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновок службового розслідування є необґрунтованим та таким, що суперечить Конституції України, а також діючому законодавству.

Так, на думку позивача, висновок службового розслідування свідчить про те, що прокуратурою Херсонської області, під час його проведення, не здійснено самостійних заходів, направлених на встановлення наявності або відсутності в його діях проступку, що йому інкримінується.

Позивач вважає, що спірний висновок заснований виключно на повідомленні його про підозру та на матеріалах кримінального провадження за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для проведення службового розслідування може бути, зокрема скоєння працівниками прокуратури корупційного правопорушення, і це розслідування може проводитися незалежно від проведення стосовно вказаного працівника досудового розслідування в кримінальній справі.

На думку суду першої інстанції, наявність кримінального провадження щодо позивача, вилучення коштів з його автомобіля, повідомлення про підозру у скоєнні посадового злочину, були достатніми підставами для прийняття розпорядження про проведення службового розслідування за фактом вчинення корупційного правопорушення прокурором ОСОБА_1

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.

У своїх доводах апелянт посилається на правову невизначеність рішення суду першої інстанції, що виразилось у невстановленні судом в яких саме його діях виразилось порушення Присяги працівника прокуратури, приписів Кодексу професійної етики та поведінки працівника прокуратури.

Понад те, як на недолік судового рішення, апелянт зазначає, неврахування судом першої інстанції обставин того, що в основу висновку службового розслідування покладені матеріали кримінального провадження, що є порушенням принципу презумпції невинуватості.

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Херсонської області зазначає про те, що доводи апелянта не засновані на нормах законодавства, рішення суду першої інстанції відповідає критеріям законності та обґрунтованості, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Апелянт та його представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи викладені в апеляції та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, додержання норм матеріального та процесуального права, провівши аналіз доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для її задоволення, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що з 1998 року ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України.

04 лютого 2011 року прийняв Присягу працівника прокуратури, а 29 грудня 2012 року ознайомлений з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Наказом Генерального прокурора України №1675к від 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 призначено прокурором Генічеського району Херсонської області.

25 травня 2015 року розпорядженням виконуючого обов'язки прокурора Херсонської області за №83 було призначено проведення службового розслідування за фактом отримання 23 травня 2015 року прокурором Генічеського району Херсонської області ОСОБА_1 неправомірної винагороди.

Приводом для проведення службової перевірки стали обставини, відповідно до яких, ОСОБА_1 вступив у позаслужбові стосунки з адвокатом ОСОБА_4 для отримання незаконної вигоди від підозрюваних ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12015230140000211.

Під час проведення службового розслідування, на підставі матеріалів кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_1 23 травня 2015 року у салоні автомобіля, яким він керував, у м. Херсоні, діючи умисно, з корисливих мотивів одержав від адвоката ОСОБА_4, яка є захисником підозрюваного ОСОБА_6, неправомірну вигоду у розмірі 3 тис. дол. США, які були вилучені відповідно до протоколу обшуку з салону його автомобіля.

За ці кошти позивач повинен був передати кримінальне провадження за підслідністю до м. Києва та сприяти у поверненні вилученого автомобіля.

ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), яку далі перекваліфіковано на ч.2 ст. 190 (шахрайство) та ч.1 ст. 364 цього кодексу (зловживання владою або службовим становищем).

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вчинено проступок, що порочить працівника прокуратури, висновком службового розслідування рекомендовано виконуючому обов'язки прокурора Херсонської області направити подання Генеральному прокурору України про його звільнення з займаної посади та органів прокуратури з позбавленням класного чину «радник юстиції».

02 червня 2015 року даною посадовою особою затверджено висновок службового розслідування, яким встановлено порушення ОСОБА_1 Присяги працівника прокуратури України, вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та оцінивши їх з точки зору норм матеріального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок проведення службового розслідування (перевірки) стосовно прокурорсько-слідчих працівників, зазначених у статтях 17, 56 Закону України «Про прокуратуру», оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, посадових та інших осіб органів прокуратури при його проведенні визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України», затвердженої наказом Генерального прокурора України від 06 березня 2012 року №20 (далі - Інструкція №20).

Згідно з п.1.1 цієї Інструкції службові розслідування проводяться у всіх випадках скоєння прокурорсько-слідчими працівниками корупційних кримінальних правопорушень, інших ганебних вчинків, вчинення ними або за їх участі дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками, порушення вимог щодо інформаційної безпеки, втрати службових документів, зброї та її застосування, за фактами здійснення неправомірного втручання у службову діяльність, посягань на життя, здоров'я прокурорів і слідчих, а також у випадках їх загибелі.

Відповідно до п.2.1 Інструкції №20 службові розслідування та службові перевірки проводяться незалежно від проведення стосовно прокурорсько-слідчих працівників адміністративних чи кримінальних проваджень.

Отже, основною метою службового розслідування є з'ясування фактів, зокрема порушень вимог Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх та шкодять авторитету органів прокуратури.

Саме з цією метою був проведений комплекс заходів, направлених на встановлення наявності або відсутності в діях ОСОБА_1 проступку.

Посилання апелянта на те, що в основу висновку службового розслідування покладені матеріали кримінального провадження, підозри у вчиненні злочину, протокол обшуку та іншого, що є порушенням принципу презумпції невинуватості є безпідставними, з огляду на те, що комісія, яка проводить службове розслідування має право отримувати і давати оцінку будь-яким доказам та фактам, зокрема, що встановлені безпосередньо особами, що проводили службове розслідування, а також тим, що наявні в матеріалах кримінального провадження. Таке право надано п.11 Інструкцією №20.

Згідно статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

Висновки службового розслідування свідчать про те, що своїми діями ОСОБА_1 порушив Присягу працівника прокуратури, приписи Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, оскільки вступив у позаслужбові стосунки з адвокатом з метою отримання неправомірної вигоди.

Крім того, зазначена подія набула негативного суспільного резонансу та завдала шкоди авторитету органів прокуратури.

Це підтверджується тим, що обшук і затримання ОСОБА_1 відбувалось на одній з вулиць у центрі м. Херсона. Фото із затриманням позивача опубліковано на настінному календарі, який друкувався на замовлення відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Херсонській області.

Викладене, спростовує доводи апелянта на відсутність доказів, які б підтверджували, що вказана подія дійсно набула негативного суспільного резонансу та завдала шкоди авторитету органів прокуратури є безпідставними.

Є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в ході службового розслідування не допущено порушень прав ОСОБА_1, оскільки, ним було реалізовано право на участь в проведенні розслідування, ознайомленні з його результатами та висловлення своєї думки, щодо встановлених обставин.

Далі, суд апеляційної інстанції бажає зазначити, що відповідно до п.19.1 Інструкції №20 у разі незгоди з висновком службового розслідування чи службової перевірки та викладеними у них пропозиціями керівник, який призначив розслідування чи перевірку, приймає інше рішення за їх наслідками або призначає додаткове службове розслідування чи службову перевірку.

Згідно п.21 Інструкції №20 рішення за результатами службового розслідування чи службової перевірки стосовно працівника прокуратури може бути ним оскаржене в установленому законом порядку.

Частиною 2 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру» надано право керівнику органу прокуратури звільняти з органів прокуратури прокурорів, зокрема, у випадку порушення Присяги працівника прокуратури.

Отже, з викладеного вбачається, що акт службового розслідування не створює для особи, щодо якої проведено це розслідування, безпосередніх правових наслідків, викладені у ньому висновки є суб'єктивною думкою уповноважених членів комісії, які його проводили, і особа не позбавлена права спростувати ці висновки під час оскарження прийнятого за результатами службового розслідування рішення.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, на підставі ст. 316 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області про визнання дій протиправними та скасування висновку службового розслідування - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, в порядку статті 328 КАС України, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст судового рішення складено 02 лютого 2018 року.