Постанова № 72001008, 31.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 523/11286/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Шепітко І.Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Кравця О.О.судді -Домусчі С. Д.судді - Коваля М.П. розглянувши у письмовому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12.10.2017р., прийнятої суддею Шепітко І.Г. у порядку скороченого провадження, по справі №522/11286/17 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.08.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та просив суд визнати неправомірними бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату в частині не включення у довідку додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед місяцем звільнення з військової служби, а саме: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат скласти та подати до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області відповідну довідку про зазначені додаткові види грошового забезпечення, визнати протиправними бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо здійснення контролю за призначенням і виплатою йому пенсії, зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України Одеській області провести перерахунок пенсії позивачеві на підставі довідки Одеського обласного військового комісаріату з визначенням розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсії ОСОБА_4 з включенням додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед місяцем звільнення з військової служби, а саме: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, а також зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області за результатами перерахунку пенсії здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.12.2010 року.

Ухвалою суду від 11.08.2017 року в частині вимог позивача в період з 01.12.2010 року по 07.02.2016 року позов було залишено без розгляду відповідно до вимог ст.ст.99, 100 КАС України, в іншій частині, ухвалою суду від 11.08.2017 року було відкрито скорочене провадження.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.10.2017 р. позов було задоволено частково : адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області та Одеського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволений частково: визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_4 та виплати донарахованої її частини, шляхом включення до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, грошової допомоги для оздоровлення в загальному розмірі 7768,14 гривень, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в загальному розмірі 5651,26 гривень, індексації грошового забезпечення в загальному розмірі 5992,59 гривень та грошової допомоги при звільненні в загальному розмірі 36742,56 гривень; Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов'язане вчинити дії щодо перерахунку та підвищення пенсії ОСОБА_4, починаючи з 29.03.2016 року, виходячи з основного розміру пенсії 65% грошового забезпечення та з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, грошової допомоги для оздоровлення в загальному розмірі 7768,14 гривень, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в загальному розмірі 5651,26 гривень, індексації грошового забезпечення в загальному розмірі 5992,59 гривень та грошової допомоги при звільненні в загальному розмірі 36742,56 гривень; Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов'язане провести виплату ОСОБА_4 донарахованих сум пенсії після її перерахунку, в тому числі донарахованих сум за минулий час, починаючи з 29.03.2016 року, виходячи з основного розміру пенсії 65% грошового забезпечення та з включенням (врахуванням) до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, грошової допомоги для оздоровлення в загальному розмірі 7768,14 гривень, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в загальному розмірі 5651,26 гривень, індексації грошового забезпечення в загальному розмірі 5992,59 гривень та грошової допомоги при звільненні в загальному розмірі 36742,56 гривень, у задоволенні іншої частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаною постановою, представник Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права , та просив її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив вимоги с.183-2 КАС України , та не направив копію рішення у встановлений строк, не звернув уваги на ч.3 ст. 43 КАС України, проігнорував ст..7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення, нараховується на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, не врахував ,що індексація не є постійною виплатою та не включається до складу грошового забезпечення при звільненні з військової служби, що одноразова грошова допомога при звільненні не є об'єктом сплати єдиного внеску та не входять до грошового забезпечення для призначення пенсії позивачу.

ОСОБА_5 надав відзив на апеляційну скаргу та вважає ,що відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб " (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А позиція апелянта ґрунтується на наявності у позивача права для проведення перерахунку у порядку ст.63 Закону з огляду на перелік нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення , який включає надбавки ,доплати, підвищення, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення , а постанову без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що позивач є військовим пенсіонером, пенсія нарахована у зв'язку зі звільненням за станом здоров'я у розмірі 65% грошового забезпечення з 01.12.2010 року згідно Наказу першого заступника начальника Генерального Штабу Головнокомандувача Збройних Сил України №419 від 14.10.2010 року.

29.03.2017 року позивач звернувся до Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області з приводу перерахування розміру призначеної йому пенсії з включенням додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед місяцем звільнення з військової служби, а саме: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні.

10.04.2017 року від Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області позивачеві була надана відповідь про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії.

З наданої позивачем архівних довідок, виданих Одеським територіальним архівним відділом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 16.01.2017 року №111/п, вбачається, що за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням ним фактично отримані у складі грошового забезпечення наступні суми, які не були враховані на момент призначення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення та дають право на подальше підвищення пенсії: грошова допомога для оздоровлення в загальному розмірі 7768,14 гривень; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в загальному розмірі 5651,26 гривень; індексація грошового забезпечення в загальному розмірі 5992,59 гривень; грошова допомога при звільненні в загальному розмірі 36742,56 гривень. Такі виплати не були включенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

Вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про зобов'язання здійснення перерахунку пенсії позивачу із всіх вказаних виплат.

Апеляційний суд не може повністю погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб " (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.

Згідно із ч.1 ст. 9 Закону " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ пенсія військовослужбовців обчислюється з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

За змістом пункту 17 статті 11 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування " військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону № 1058-ІV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених, зокрема, у пункті 17 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховується страхові внески.

Тобто, військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Вищезазначеними нормативними актами, окрім іншого, регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань встановлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи із наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Згідно до положень п.п. 2 п. 2.1.1.2. наказу Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012 року "Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету " заохочення за бюджетною класифікацією також відноситься до грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення", згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Таким чином, вищевказані види допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " входять до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

У зв'язку з викладеним апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до грошового забезпечення для перерахунку пенсії повинні бути включені суми індексації грошового забезпечення у загальному розмірі, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової премії (святкової), компенсації за невикористану відпустку й сум щомісячної додаткової грошової винагороди, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області по неврахуванню для перерахунку пенсії грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової премії (заохочення), з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - є безпідставними.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до ст..15 Закону № 2011-ХІІ, а також статтею № 2262-ХІІ, військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як вже було зазначено, згідно до положень частини 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсія військовослужбовців обчислюється з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

При цьому, вищевказана норма не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-ХІІ, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.

Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватись при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року.

«Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи та вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI та п.63-65 рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року,).

Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).

ЄСПЛ вже дав широке тлумачення вимогам статті 13 Конвенції ( 995_004 ) щодо скарг про невиконання рішень національних судів у нещодавньому рішенні у справі Бурдова (N 2) (див. згадане вище рішення у справі Бурдова, п. 98-100), у відповідних пунктах якого зазначено: "98. Якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (N 1) (Scordino v. Italy) (no. 1) [GC], N 36813/97, п. 183, ECHR 2006-...). Так само й у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. згадане вище рішення у справі "Метаксас проти Греції", п. 19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) (див. згадане вище рішення у справі Акашева, пп. 21-22).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, інші доводи апеляційної скарги висновків суду 1-ої інстанції не спростовують, а ґрунтуються на невірному розумінні апелянтом норм матеріального та процесуального права та обставин справи .

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України ,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Апеляційний суд вважає , що одноразова грошова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, а пов'язана саме з фактом звільнення зі служби, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція була викладена Верховним Судом України у Постанові від 12.09.2017 року у справі № 21-115а16.

Таким чином, апеляційний суд ,враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, доходить до висновку про необхідність змінити постанову суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини судового рішення положення щодо включення при перерахунку та підвищення пенсії ОСОБА_4 до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія - грошової допомоги при звільненні в загальному розмірі 36742,56 гривень.

Згідно ч.4 ст.243 КАС України ,судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.8,22 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,6,7,242,308,309,310,311,п.2ч.1 ст.315, 317,321,322,325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково, постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2017 року - змінити , виключивши з мотивувальної та резолютивної частини судового рішення положення щодо включення при перерахунку та підвищення пенсії ОСОБА_4 до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія - грошової допомоги при звільненні в загальному розмірі 36742,56 гривень.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне судове рішення складене 31.01.2018 року

Головуючий суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.