Постанова № 72001002, 31.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/11920/17

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Дорошинська В.Е.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2017 року, ухвалену у відкритому судовому засіданні об 11:51 год. в м. Херсоні, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив зобов`язати Херсонське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області провести поновлення пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 року шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є громадянином України, якому 29.10.1992 року по досягненню пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу було призначено пенсію за віком, яка виплачувалась управлінням Пенсійного фонду України в м. Херсоні. 10.06.2002 року позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, у зв`язку з чим починаючи з 2004 року та станом на сьогоднішній день призначену по закону пенсію не отримує. 28.04.2017 року представник позивача за нотаріально засвідченою довіреністю звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії, однак, 02.06.2017 року було отримано відмову у поновленні пенсії. Вважає дії відповідача щодо незаконної відмови в поновленні виплати пенсії неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що 28 квітня 2017 року представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подала особисто безпосередньо до УПФУ особисту заяву позивача про поновлення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану. Заява позивача була прийнята відповідачем разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, які також подавалися разом з заявою, що підтверджується штампом УПФУ від 28.04.2017 року на супровідному листі, що підтверджено Додатком №4 до апеляції. Пенсія позивачу має бути поновлена з 07 жовтня 2009 року - з дати прийняття рішення Конституційного суду України №25рп/2009 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанціій встановлено, що ОСОБА_1 з 29.10.1992 року призначено пенсію за віком, яка виплачувалась управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні.

У зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до країни Ізраїль виплату пенсії за віком було припинено.

Представник позивача за нотаріально завіреною довіреністю звернулась до управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунку пенсії, яку було підписано ОСОБА_1 10 жовтня 2016 року (а.с. 67), в якій просили поновити ОСОБА_1 раніше призначену пенсію з 07.10.2009 року та виплатити нараховану раніше пенсію ОСОБА_1 у період з 01.01.2004 року по 02.2008 року. Вказану заяву отримано управлінням Пенсійного фонду 28.04.2017 року, що підтверджується штемпелем на а.с. 68.

Листом № 63/Б-25 від 26.05.2017 року Херсонським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України Херсонської області було повідомлено, що згідно п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами, далі Порядок) заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. як передбачено пунктом 2.9 Порядку. Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про поновлення виплати раніше призначеної пенсії при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються при наявності в особи всіх необхідних документів (п.4.1 Порядку). Гр. ОСОБА_1 недотримано вищезазначених вимог (а.с. 71).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову, позивач та його представник не звернулись до відповідача у встановленому законом порядку, не надали до управління Фонду документів для призначення пенсії, а саме: не надали заяви встановленого зразка та передбачених законодавством документів для призначення пенсії (документи про стаж, вік та заробітну плату, які додаються тільки в оригіналах (п.2.23 Порядку) та вважав цілком обґрунтованими посилання сторони відповідача на те, що поновлення нарахування пенсії повинно проводитися з моменту звернення з відповідною заявою, у відповідності до вимог ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.5, п. 2.8 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

В ст. 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

В ст. 24 Конституції України зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів зазначає, що невірним є висновок суду першої інстанції, що позивач та його представник не звернулись до відповідача у встановленому законом порядку .

Як вбачається з відповіді Херсонського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області від 15.08.2017 р. № 180/Б-25 ОСОБА_1 було призначено з 29.08.1992 р. пенсію за віком (Список № 1) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон до країни Ізраїль нарахування та виплату пенсії припинено з 01.02.2009 р. Нараховані у період з 01.01.2008 р. по 31.01.2009 р. пенсійні кошти ОСОБА_1 не отримувались (а.с. 263-264).

На а.с. 67 є заява, підписана особисто ОСОБА_1, відповідного зразку Додатку 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проханням виплатити нараховану пенсію за період 01/2004 по 02/2008 та поновити пенсію з 07/10/2009 р. До заяви були додані такі документи: копія довіреності, копія паспорту, копія трудової книжки, копія пенсійного посвідчення (а.с. 70).

Позивач у своїй позовній заяві просить поновити йому пенсію, оскільки проживаючи в Ізраїлі, як громадянинУкраїни, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Таким чином,ОСОБА_1, проживаючи в державі Ізраїль, являючись громадянином України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Що стосується дати, з якої позивач просить зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за віком, а саме: починаючи з 07.10.2009 р., то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності з ч. 3 ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

В ч. 3 ст. 22 Конституції України проголошено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Заробітна плата і пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Цей довід випливає з наступних положень законодавства.

Згідно з абзацом чотирнадцятим статті 1 Закону України № 2235-III «Про громадянство України» (в редакції Закону № 2663-IV) заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.

З Конвенції і судової практики Європейського Суду з прав людини випливає, що заробітна плата і пенсія відносяться до власності.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, практикою Європейського суду з прав людини, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України та ст. 122 КАС України (в редакції Закону № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Крім цього, рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" від 09.07. 2003 р. № 1058IV. Положення Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Вказане рішення Конституційного Суду України є безумовною підставою для поновлення позивачу виплати раніше призначеної йому пенсії.

Згідно ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Наявність Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року у справі № 1-32/2009 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07. 2003 р. № 1058IV є підставою для відновлення виплати пенсії.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 12 травня 2015 року по справі № 21-180а15.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Херсонського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області щодо не поновлення ОСОБА_1 виплату пенсії за віком.

Зобов`язати Херсонське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Херсонського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1344 (одна тисяча триста сорок чотири) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.02.2018 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик