Постанова № 72000992, 30.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11017/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Гавдик З.В.,

час ухвалення рішення - 09:36:26,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 30.10.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2017 року ПАТ «Львівобленерго» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, у якому з врахуванням заяви про зміну предмету позову просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.01.2017 року № 0000231400 та від 12.06.2017 року № 0004982200.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі протиправних висновків викладених в акті перевірки, в якому безпідставно зазначено, що до перевірки не надано жодних звітів чи інших документів, які б засвідчували факти надання ТОВ «Львівенергоком» звітності за допомогою програмного забезпечення Teltonika (у режимі on-line). Позивач зазначає, що між ним (замовник) і ТОВ «Львівенергоком» (виконавець) було укладено договір № 112/153/15-20 від 30.01.2015 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати послуги із подання звітності про рух транспортних засобів замовника у режимі on-line. Зокрема, виконавець зобов'язаний: надавати послуги цілодобово засобами мережі Інтернет. в програмах Windows та/або за допомогою програмного забезпечення Teltonika; проводити архівацію та збереження отриманих даних на технічних засобах Виконавця послуг впродовж 1 року; здійснювати усунення виявлених помилок і неточностей в роботі за власний рахунок; надавати технічні та інформаційні консультації; провести навчання персоналу Замовника тощо. Звітність надається за допомогою програмного забезпечення дистанційно, шляхом передавання в електронному вигляді, зокрема і засобами мережі Інтернет. Позивач стверджує, що при проведенні перевірки інспекторам було продемонстровано отримання відповідної звітності по транспортних засобах ПАТ «Львівобленерго» в режимі on-line засобами мережі Інтернет, що підтверджує отримання відповідної послуги. Також позивач наголошує, що за вказаним договором надавалися інші послуги, однак відповідач вдався до звуження обсягу послуг і обмежив такі виключно наданням звіту. Крім того, на думку позивача, надаючи оцінку вказаним послугам, відповідач не дослідив механізму та порядку їх надання, особливості, відмінності від інших подібних послуг. Також позивач наголошує, що не є стороною ліцензійного договору № 19-14 від 19.12.2014 року на використання програмного забезпечення Teltonika, стороною даного договору є ТОВ «Львівенергоком», а відтак позивач не міг самостійно відстежувати рух належного автотранспорту, а така послуга йому надавалася саме ТОВ «Львівенергоком».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 18.01.2017 року № 0000231400 та від 12.06.2017 року № 0004982200.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що при перевірці відповідачу було продемонстровано отримання відповідної звітності по транспортних засобах належних ПАТ «Львівобленерго» в режимі on-line засобами мережі Інтернет, що підтверджує отримання відповідної послуги. Послуги із подання звітності про рух транспортних засобів у режимі on-line надавались на підставі договору № 112/153/15-20 від 30.01.2015 року який укладений за результатами процедури закупівлі (тендеру), оголошення про проведення якої було розміщено на Офіційному загальнодержавному веб-порталі «Державні закупівлі». Крім цього, договором № 112/153/15-20 від 30.01.2015 року надавалися інші послуги, які передбачені п.5.2 які надавались в комплексі. Наявність у позивача лише одних лише GPS-трекерів не дає можливості здійснювати моніторинг використання власного транспорту, для цього необхідне відповідне серверне обладнання та програмне забезпечення. Також листом ПП «Телтоніка» від 29.09.2017 року підтверджено, що послуги з супутникового моніторингу транспорту є окремими послугами від придбання трекерів та надаються за оплату. Також суд вказав, що господарська мета позивача полягала у використанні придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку. В свою чергу, відповідач належними та допустимими доказами не спростував мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності. Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору в цій частині суду також не надано.

Не погодившись з прийнятою постановою, Офіс великих платників податків ДФС подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що згідно з наданими для перевірки регістрами бухгалтерського обліку встановлено, що зазначені у вказаних актах виконаних робіт послуги ПАТ "Львівобленерго" списано на витрати виробництва та відображено у бухгалтерському обліку наступними проведеннями: списано на вартість послуг без ПДВ в сумі 195500,00 грн., відображено ПДВ в сумі 39100,00 грн. за період з 01.05.2015 року по 30.09.2016 року. Факти надання ТзОВ «Львівенергоком» послуг з подання звітності про рух транспортних засобів за допомогою програмного забезпечення (у режимі on-line) Teltonika по договорах від 01 лютого 2015 року №3/02-НП та від 30 січня 2015 року та № 12/153/15-20 не підтверджені, оскільки крім актів виконання робіт (наданих послуг) позивач не надав для перевірки жодних звітів чи інших документів, які б засвідчували факти надання ТОВ «Львівенергоком» послуг по вищевказаному договору, а також для перевірки не надано жодних матеріалів щодо підтвердження фактів надання консультативних та інформаційних послуг і у даних актах не конкретизовано зміст наданих послуг. Таким чином, на думку контролюючого органу, позивачем неправомірно сформовано витрати, які враховано при визначенні фінансового результату за 2015 рік, на суму 195500,00 грн., яку включено до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), і податковий кредит по ПДВ на загальну суму 39100,00 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що ПАТ "Львівобленерго" при перевірці було надано усі, передбачені законодавством та укладеним договором, первинні документи, а також належним чином оформлені податкові накладні. Також зазначає про те, що відповідачем належним чином не спростовано мету та реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Львівенергоком», а також факту використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, інспектори Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС) провели документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Львівобленерго» з питань господарський відносин з ТзОВ «Львівенергоком» за травень, липень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначеного контрагента, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт від 04 січня 2017 року №1/28-06-14-00/00131587. В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог; пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.1., 198.3., 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 39310,00 грн.; пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України, п. 6, п.7, п. 10-15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказам Міністерства фінансів України 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, внаслідок чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 52541,50 грн. (а.с.17-29).

На підставі вказаного акту перевірки Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС 18 січня 2017 року прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000231400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58965,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 39310,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 19655,00 грн., та № 0000241400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74779,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 49853,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 24926,50 грн. (а.с. 13, 15).

За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2017 року № 0000241400 (рішення про результати розгляду скарги від 01 червня 2017 року №11864/6/99-99-11-01-2512) 12 червня 2017 року Офіс великих платників податків ДФС прийняв податкове повідомлення-рішення № 0004982200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 52541,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 49853,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 2688,50 грн. (а.с.41).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 даного Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена, зокрема, ст. ст. 1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що для підтвердження правомірності формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг). При цьому, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, а необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування витрати платника щодо сплати вартості придбаних товарів (робіт, послуг) мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю такого платника. Також відповідно до змісту вказаних норм для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарів (робіт, послуг).

Як встановив суд, 30.01.2015 року ПАТ «Львіволенерго» (Замовник) та ТОВ «Львівенергоком» (Виконавець) уклали договір № 112/153/15-20, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надавати послуги з подання звітності руху транспортних засобів Замовника, консультаційні та інформаційні послуги, а Замовник зобов'язуються в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити послуги. Зокрема, Виконавець зобов'язаний: надавати послуги цілодобово засобами мережі Інтернет в програмах Windows та/або за допомогою програмного забезпечення Teltonika; проводити архівацію та збереження отриманих даних на технічних засобах Виконавця послуг впродовж 1 року; здійснювати усунення виявлених помилок і неточностей в роботі за власний рахунок; надавати технічні та інформаційні консультації; провести навчання персоналу Замовника тощо. Звітність надається за допомогою програмного забезпечення дистанційно, шляхом передавання в електронному вигляді, зокрема і засобами мережі Інтернет. Виконавець зобов'язується надавати послуги із подання звітності про рух транспортних засобів Замовника у режимі on-line Teltonika.

Фактичне виконання ТОВ «Львівенергоком» своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджується відповідними актами виконаних робіт, підписаними сторонами договору, які були досліджені інспекторами контролюючого органу під час проведення перевірки. Також під час перевірки посадові особи позивача продемонстрували отримання відповідної звітності по транспортних засобах належних ПАТ «Львівобленерго» в режимі on-line засобами мережі Інтернет. Наведених обставин відповідач не заперечує.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про те, що крім актів виконання робіт (наданих послуг) позивач не надав для перевірки жодних звітів чи інших документів, які б засвідчували факти надання ТОВ «Львівенергоком» вказаних послуг, а також, що у даних актах не конкретизовано зміст наданих послуг, оскільки законодавством не встановлено конкретної форми акта виконаних робіт для даної категорії послуг, надані позивачем під час перевірки акти в достатній мірі розкривають зміст господарських операцій, детальний перелік яких визначений зазначеним вище договором та додатках до нього, а також безпосереднє надання послуг із подання звітів про рух транспортних засобів Замовника здійснюється засобами мережі Інтернет в режимі реального часу, що, як зазначено вище, було продемонстровано перевіряючим.

Доводи відповідача про те, що навігаційні датчики (GPS-трекери) типу Teltonika були придбані позивачем і є його власністю, а відповідальний працівник підприємства за допомогою відповідної системи, вхід до якої здійснюється з допомогою мережі Інтернет з використанням логіна і пароля здійснює моніторинг руху автомобілів підприємства, тобто, на думку відповідача, ПАТ «Львівобленерго» мало самостійний доступ до інформації, передбаченої вказаним договором, укладеним з ТОВ «Львівенергоком», колегія суддів також вважає безпідставними і не бере до уваги з таких підстав.

Відповідно до договору поставки від 26.07.2011 року № 12/11-470, укладеного між ТОВ «Західавтотрек» (Постачальник) і ПАТ «Львівобленерго» (Покупець), останнє придбало навігаційні системи марки Teltonika FM3200 в кількості 650 штук, які постачальник також встановив на транспортні засоби покупця.

З довідки від 28.09.2017 року № 1 ПП «Телтоніка», яке є дилером литовської компанії «Teltonika» - виробника систем спостереження та мережевого обладнання, слідує, що придбання одних лише GPS-трекерів і підключення їх до транспортних засобів не дає можливості здійснювати моніторинг використання транспорту, оскільки для цього необхідне також відповідне серверне обладнання та програмне забезпечення. ПАТ «Львівобленерго» не здійснювало придбання такого обладнання та програмних продуктів. Водночас продовж 2015 року у ПП «Телтоніка» були договірні відносини з ТОВ «Львівенергоком» щодо забезпечення останнього серверним обладнанням з програмним забезпеченням і технічною підтримкою.

Таким чином, ПАТ «Львівобленерго» лише придбало GPS-трекери і встановило їх на свої транспортні засоби, однак не мало відповідного серверного обладнання і програмного забезпечення для відстеження руху цих транспортних засобів.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені роз'яснення ПП «Телтоніка», колегія суддів зазначає, що відстеження працівником ПАТ «Львівобленерго» руху транспортних засобів підприємства з допомогою мережі Інтернет з використанням логіна і пароля здійснювалось виключно в результаті отримання доступу до відповідної системи, який був наданий саме ТОВ «Львівенергоком» згідно з договором від 30.01.2015 року № 112/153/15-20, а не отриманий самостійно позивачем. При цьому, у зазначеному договорі та додатку № 1 до нього, було передбачено обов'язки ТОВ «Львівенергоком» як виконавця надавати замовнику інформацію про рух його транспортних засобів, обладнаних GPS-трекерами, саме в режимі реального часу, а також провести навчання персоналу замовника.

При цьому, колегія суддів також враховує, що договір від 30.01.2015 року № 112/153/15-20 ТОВ «Львівенергоком» був укладений за результатами процедури закупівлі (тендеру), оголошення про проведення якої було розміщено на Офіційному загальнодержавному веб-порталі «Державні закупівлі», що підтверджується наданими позивачем копією протоколу розгляду пропозиції допорогової закупівлі № 17-11/РПУ-1 від 31.05.2017 року та роздруківкою з Офіційного загальнодержавного веб-порталу «Державні закупівлі».

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарська мета ПАТ «Львівобленерго» при укладенні зазначеного договору полягала у використанні придбаних послуг у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку. Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, придбання навігаційних датчиків та моніторинг руху транспортних засобів підприємства здійснюється з метою оптимізації витрат і виробничого процесу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,що позивач належними та допустимими доказами довів господарську мету та реальність здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Львівенергоком», а також факту використання отриманих послуг у власній господарській діяльності.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі № 813/2205/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда Д. М. Старунський Повний текст судового рішення виготовлено 05 лютого 2018 року.