Постанова № 72000981, 01.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10265/17 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Бугайова А.О.,

представника відповідача - Норця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2016: № 0002084702/13288 на суму 943 143,09 грн.; № 0002074702/13290 на суму 666 424,68 грн.; № 0002064702/13291 на суму 775 642,55 грн.; № 0002094702/13294 на суму 411 458,10 грн.; № 0002104702/13293 на суму 4 877 009,57 грн.; № 0002114702/13292 на суму 1 041 628,44 грн.

Свої доводи мотивував тим, що висновки контролюючого органу про заниження акцизного податку не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, оскільки невідповідність обсягу реалізації по РРО та КОРО сумі обсягу постачання, відображених в податкових деклараціях, обумовлено тим, що TOB «Вог Рітейл» здійснювало повернення нафтопродуктів згідно із договором зберігання, що не є об'єктом оподаткування. Також позивач вказав на порушення відповідачем порядку проведення перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність наведених апелянтом доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

У судовому засіданні01лютого 2017 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступником якої є Офіс великих платників податків ДФС) проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB "ВОГ Рітейл" з питань повноти та достовірності декларування акцизного податку у деклараціях з акцизного податку, поданих до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за період січень-березень 2016 року, ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області за період січень-березень 2016 року, Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за період квітень 2016 року, Сихівського відділення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за період квітень 2016 року, Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за період квітень 2016 року, Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області за період квітень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 314/28-06-14-00/37821544 від 07.10.2016, у якому встановлено порушення: п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213, п.п.215.3.4, п.п.215.3.10 п.215.3 ст.215, п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено акцизний податок всього у сумі 5 810 204,27 грн.

На обґрунтування таких висновків зазначено, що TOB "ВОГ Рітейл" за місцем провадження діяльності, а саме на АЗС, перелік яких наведено в акті, було подано до податкових органів декларації з акцизного податку за січень, лютий, березень та квітень 2016 року, де податкове зобов'язання з реалізації пального задекларовано всього в сумі 3 986 437 грн., водночас, згідно з матеріалами фактичних перевірок на вищевказаних АЗС позивачем за січень, лютий, березень та квітень 2016 року мало бути задекларовано 9 765 287,28 грн. акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивачем занижене податкове зобов'язання з акцизного податку за вказаний період у сумі 5 810 204,27 грн.

На підставі названого акту фіскальним органом винесено податкові повідомлення-рішення від 25.10.2016: № 0002084702/13288 на суму 943 143,09 грн., № 0002074702/13290 на суму 666 424,68 грн., № 0002064702/13291 на суму 775 642,55 грн., № 0002094702/13294 на суму 411 458,10 грн., № 0002104702/13293 на суму 4 877 009,57 грн., № 0002114702/13292 на суму 1 041 628,44 грн.

Вважаючи ці рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, суперечать нормам податкового законодавства, що регулюють порядок нарахування та сплати акцизного податку, обставини заниження позивачем акцизного податку не знайшло свого підтвердження під час вирішення справи. Також місцевий адміністративний суд погодився з доводами позивача у частині порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки.

Апелянт, порушуючи питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилається виключно на ті обставини, які зазначено у акті перевірки, яким, на думку скаржника, судом надано неправильну оцінку.

За правилами частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Згідно з пп. 212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України платниками акцизного податку є, зокрема, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України об'єктом оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

За правилами пп. 214.1.4 п.214.1 ст.214 цього ж Кодексу у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до п.215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з п.216.9 ст.216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.

За визначенням пп. 14.1.212 п. 14.1 ст.14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Отже у позивача, як суб'єкта господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, обов'язок зі сплати акцизного податку обумовлюється вчиненням операції з реалізації таких підакцизних товарів - наразі пального.

При цьому, з огляду на положення абзацу 2 пп. 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

З матеріалів справи судом правильно встановлено, що в січні 2016 року позивачем повернуто зі зберігання в місцях реалізації на вищевказаних АЗС нафтопродукти (пальне) в загальній кількості 1 094 720 літрів: TOB "ПРОМ-ГАЗ-ІНВЕСТ" згідно договору поставки № ШК228 від 12.05.2014р. та договору купівлі-продажу №С456 від 12.05.2014р.; TOB "Клевер ПМ" згідно договору поставки № ШК245 від 21.07.2014р. та договору купівлі-продажу №С578 від 21.07.2014р.; TOB "Донриво" згідно договору поставки № ШК368 від 04.08.2014р. та договору купівлі-продажу №С621 від 04.08.2014р.; TOB "Кіойл" згідно договору поставки №ШК239 від 16.06.2014р. та договору купівлі-продажу №С520 від 16.06.2014р.., а відповідно такий відпуск не був задекларований позивачем в деклараціях з акцизного податку за січень 2016 року.

Відпуск пального відбувався на підставі типових договорів купівлі-продажу пального, копії яких містяться у матеріалах, відповідно до умов яких, додатково до основного зобов'язання постачальник (TOB «Вог Рітейл») зобов'язується зберігати проданий Товар до дати його відпуску на АЗС згідно умов Договору. До ціни Товару входить також вартість зберігання Товару Постачальником в резервуарах АЗС (зазначених в Додатку до Договору). Умовами даних договорів також було передбачено, що про повернення зі зберігання Постачальником Товару Покупцю також свідчить чек касового апарату (РРО), надрукований після пред'являння оператору АЗС карток на пальне.

Також встановлено, що в лютому, березні та квітні 2016 року різниця в об'єкті оподаткування виникла у зв'язку із відпуском позивачем пального, отриманого завчасно на зберігання від TOB "НАФТОТРЕЙД РЕСУРС" згідно з договором зберігання №25/1-2 від 25.01.2016 (т. 1, а.с. 53-65).

Відповідно до п.1.2 цього договору майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. При цьому, право власності на майно до зберігача не переходить. Асортимент та кількість майна, що передається на зберігання, погоджується сторонами в актах приймання-передачі на кожну окрему товарну партію майна (п.2.1 Договору). Адреси місць зберігання Майна визначені в Додатку №1 до договору зберігання №25/1-2 від 25.01.2016р., а саме є АЗС мережі "WOG".

Згідно з пп.4.1.4 договору зберігання №25/1-2 від 25.01.2016р. зберігач зобов'язується відпускати зі зберігання Майно уповноваженим представникам поклажодавця (в тому числі безготівковим клієнтам поклажодавця) при пред'явленні ними смарт-карти, картки на пальне, паливних карток, відомості, тощо, шляхом заправки вказаних ними транспортних засобів, з одночасними проведенням такого відпуску через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

У відповідності до п.6.1 договору зберігач забезпечує повернення майна зі зберігання по терміналах зберігання негайно на вимогу уповноважених представників поклажодавця (в тому числі на вимогу безготівкових клієнтів поклажодавця), в порядку, визначеному даним договором, при пред'явленні уповноваженими представниками поклажодавця смарт-картки, картки на пальне, паливних карток, тощо. Зберігай здійснює повернення лише того майна, яке передане на зберігання поклажодавцем, і в тих об'ємах, що визначені у вимогах поклажодавця (уповноважених представників поклажодавця).

Також за умовами зазначеного договору повернення майна зі зберігання здійснюється шляхом заправки транспортних засобів уповноважених представників поклажодавця, з одночасним проведенням такого відпуску через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Згідно з п.6.3 договору зберігання №25/1-2 від 25.01.2016 повернення майна зі зберігання підтверджується чеком РРО, а також чеком POS-терміналу зберігача (при передачі майна за смарт-картами та картками на пальне). За наслідками звітного місячного періоду, на підставі чеків РРО, POS-терміналу, сторонами складається зведений акт приймання-передачі майна зі зберігання у двох оригінальних примірниках - для зберігача та поклажодавця, який містить дані про кількість та асортимент майна.

Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі майна зі зберігання за лютий та березень 2016 року до договору зберігання №25/1-2 від 25.01.2016, підтверджується, що TOB "ВОГ Рітейл", як зберігачем, повернуто в лютому, березні та квітні 2016року TOB "НАФТОТРЕЙД РЕСУРС", як поклажедавцеві, зі зберігання пального через вищевказані АЗС в кількості 4 113 185,36 літрів.

З урахуванням зазначених доказів, судом під час вирішення спору встановлено, що ті відхилення між показниками загального обсягу відпуску пального, визначеного на підставі даних фактичних перевірок, які відображено в акті перевірки, та показниками реалізації пального, які були задекларовані позивачем на підставі декларацій з акцизного податку в розглядуваному періоді, виникли у зв'язку із відпуском TOB "ВОГ Рітейл" пального суб'єктам господарської діяльності на умовах зберігання.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено будь-яких доводів на спростування цих обставин.

Враховуючи, що в силу положень абзацу 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст.14 ПК України вказані операції не вважаються реалізацією пального і відповідно не є об'єктом оподаткування акцизним податком, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем акцизного податку, не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

За таких обставин, висновки суду про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень та наявність правових підстав для їх скасування, на думку колегії суддів, є правильними.

Окрім того, суд попередньої інстанції звернув увагу на те, що податковим органом в даному випадку порушено порядок проведення документальної виїзної позапланової перевірки.

Імперативними приписами пункту 78.4 ст.78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 8 п.81.1 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Зі змісту акта перевірки випливає, що перевірка проводилася з 19.09.2016 по 30.09.2016, при цьому, наказ про її проведення поштоюнаправлений 27.09.2016 та отриманий позивачем 28.09.2016.

Початок проведення перевірки до вручення позивачеві наказу є грубим порушенням порядку її проведення.

В контексті наведеного, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду України, наведений у постанові від 9 лютого 2016 року у справі 826/5689/13-а, за яким, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку і невиконання відповідних вимог ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія судців не вбачає.

В апеляційній скарзі відповідачем відображено виключно ті обставини, які зазначено у акті перевірки.

Проте, будь-яких обґрунтувань із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, апеляційна скарга не містить, що безумовно свідчить про необґрунтованість останньої.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги згідно з ч. 2 ст. 308 КАС.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 05.02.2018