Постанова № 72000951, 30.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/134/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Волинської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Крупінська С.С.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2017 року Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося в суд з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Волинської області, в якому просило: визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Волинської області Грицені Г.Г. щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30 червня 2017 року ВП № 53446657 неправомірними; скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30 червня 2017 року ВП № 53446657.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Луцького міськрайонного суду по справі № 2а-9503/11/0308 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено. На виконання рішення суду, в добровільному порядку було проведено нарахування підвищення до пенсії, що підтверджується відповідним розпорядженням № 129620 від 11 червня 2015 року, нарахована доплата в розмірі 665,52 грн. Дані обставини свідчать про те, що рішення суду виконано в добровільному порядку. Вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 53446657 від 30 червня 2017 року, якою постановлено стягнути витрати на проведення виконавчих дій у сумі 120,00 грн.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем було дотримано вимоги ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень та наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» і правомірно винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Не погодившись з прийнятою постановою, Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що у зв'язку з добровільним виконанням рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 лютого 2017 року відпала потреба у його примусовому виконанні, об'єднане управління втратило статус боржника. Вказує, що понесені відповідачем фінансові витрати у рамках виконавчого провадження № 53446657 в сумі 120,00 грн є витратами виконавчого провадження, а відповідач не здійснював і не міг здійснювати виконавчі дії саме щодо примусового виконання рішення.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Луцького міськрайонного суду по справі № 2а-9503/11/0308 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області виплатити на користь ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за період з 01 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно.

30 червня 2017 року на стадії розподілу стягнутих з боржника коштів старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Гриценя Г.Г. відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 120,00 грн (а.с. 5-6).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог. Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судом першої інстанції) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною третьою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судом першої інстанції) відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

Оскільки вказаний перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Волинській області не може відповідати за заявленим Луцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області позовом.

Суд першої інстанції, встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача, повинен був здійснити заміну первинного відповідача на належного, а у разі наявності заперечень позивача - залучити відповідний орган державної виконавчої служби як співвідповідача.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на вказані особливості та помилково розглянув справу за участю відповідача - відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Волинській області.

Заміна відповідача або залучення до участі в справі другого відповідача на стадії апеляційного провадження не допускається, оскільки згідно з статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України заміна відповідача, а також залучення за клопотанням позивача співвідповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року у справі № 161/12485/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда Д. М. Старунський

Повний текст судового рішення виготовлено 05 лютого 2018 року.