Постанова № 72000909, 01.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11226/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду, ухвалену суддею Шульгач М.П. 18 жовтня 2017 року в м. Тернополі у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування рішення та визнання бездіяльності протиправною,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та з уточненням позовних вимог просила визнати протиправним та скасувати рішення в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Мартинюка В.А. від 07.07.2017 року І-5864/0-2122/6-17 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Возилів Бучацького району Тернопільської області; визнати протиправною бездіяльність службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року у справі №819/737/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в частині 7 статті 118 Земельного кодексу України, така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки як невідповідність Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення та розпорядження ними. Крім того, вказана Стратегія затверджена постановою Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає нормам Земельного кодексу України. Також позивач посилається на бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року у справі №819/737/17 з аналогічного питання.

В запереченні на позов представник відповідача зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення та розпорядження ними, якою визначено порядок передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної передачі.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в справі №819/1430/17 адміністративний позов було задоволено. Постанова суду мотивована тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно невиконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року у справі №819/737/17 та вважає, що Стратегія немає будь-яких прямих заборон, які обмежують право на отримання громадянами земельної ділянки в межах безоплатної норми для ведення особистого селянського господарства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в справі №819/1430/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і неправильне встановлення фактичних обставин справи і виходить з аналогічних мотивів, які наведені в запереченні на позов.

27.12.2017 року ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, де просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін з мотивів, які були наведені в позовній заяві та змінах до неї.

Сторони по справі в судове засідання не з'явились, а тому згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с.Возилів, Бучацького району Тернопільської області.

03.05.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області прийнято рішення, яке оформлено листом № І-3301/0-1083/6-17, щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Позивач не погодившись з цим рішенням щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскаржила його до суду.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №819/737/17 від 13 червня 2017 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 03.05.2017 р. № І-3301/0-1083/6-17 та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Рішення набрало законної сили 10 липня 2017 року.

ОСОБА_1, повторно 12 червня 2017 року звернулася із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Возилів, Бучацького району Тернопільської області.

07 липня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області було прийнято рішення № І-5864/0-2122/6-17 про відмову в задоволенні клопотання, посилаючись на те, що відповідно до «Стратегії удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, Головне управління оприлюднює на офіційному веб-сайті перелік земельних ділянок, які пропонуються до передачі безоплатно у власність і дана земельна ділянка не входить до переліку цих земельних ділянок.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Мартинюка В.А. від 07.07.2017 року І-5864/0-2122/6-17 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Возилів Бучацького району Тернопільської області суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Порядку взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час реалізації повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб затвердженого наказом Держгеокадастру від 04 червня 2015 року №95, рішення територіальних органів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою чи про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність або користування приймається у вигляді наказу (п.1.2 Порядку).

За наявності підстав, передбачених чинним законодавством України, територіальний орган інформує заявника про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою із зазначенням конкретних причин відмови (п.2.9. Порядку).

З цих положень слідує, що надання дозволу оформлюється рішенням у вигляді наказу, а відмова листом-відмовою.

Враховуючи те, що оскаржуваний лист-відмова відповідача від 07.07.2017 року І-5864/0-2122/6-17 щодо розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція у наданні дозволу не містить визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування цього рішення.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року у справі №819/737/17, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справа здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, якщо судове рішення не виконано добровільного, держава надала можливості для примусового виконання судового рішення шляхом створення органів державної виконавчої служби, які покликані виконувати судове рішення, яке набрало законної сили в примусовому порядку.

Отже, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року у справі №819/737/17, так як не суд виконує функції щодо виконання судових рішень.

З огляду на наведене, апеляційні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись ч.4 ст.229, ст.243, ст.308, ст.310, п.2.ч.1 ст.315, ст.317, ст.321, ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в справі №819/1430/17 в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року у справі №819/737/17 - скасувати та відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги.

В решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в справі №819/1430/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий суддя І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 05.02.2018 року