Постанова № 72000866, 05.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року справа №414/2522/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 14 грудня 2017 року у справі № 414/2522/177 (суддя І інстанції - Ковальов В.М.), складену в повному обсязі 14 грудня 2017 року в м. Кремінна Луганської області за позовом ОСОБА_1 до Кремінської міської ради про визнання рішення незаконним, його скасування та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

12 грудня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кремінської міської ради про:

- визнання незаконним та скасування рішення Кремінської міської ради від 17 травня 2017 року № 22/4;

- стягнення з відповідача на користь позивача вартість зроблених невід'ємних поліпшень орендованого майна в сумі 36 290,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 21 931,00 грн., три відсотки річних в сумі 2 699,00 грн., всього до стягнення 60 920,00 грн. (а.с. 1-4).

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 14 грудня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі положень ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України. При прийнятті спірного рішення суд першої інстанції виходив з того, що даний спір має розглядатись у порядку господарського судочинства (а.с. 8).

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для відкриття провадження у справі. В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначив, що даний спірні є публічно-правовим, оскільки відповідачем у ньому є суб'єкт владних повноважень, відтак висновок суду є протиправним (а.с. 48-49).

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

02 лютого 2018 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду із позовом до Кремінської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Кремінської міської ради від 17 травня 2017 року № 22/4 та стягнення з відповідача на користь позивача вартість зроблених невід'ємних поліпщень орендованого майна в сумі 36 290,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 21 931,00 грн., три відсотки річних в сумі 2 699,00 грн., всього до стягнення 60 920,00 грн.

Спірним рішенням ради (№ 22/4 від 17 травня 2017 року) відмовлено позивачу у виплаті компенсації вартості невід'ємних покращень окремої будівлі комунальної власності у зв'язку з відсутністю відповідно до вимог чинного законодавства всіх документів, що підтверджують проведення невід'ємних покращень окремої будівлв комунальної власності розташованою за адресою м.Кремінна, вул. Чайковського (а.с. 19).

Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі виходячи з того, що даний спір не має ознак публічно-правового та має розглядатись у порядку господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції на момент прийняття спірної ухвали) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є взаємовідносини у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.

Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Тобто, специфіку публічно - правового спору визначають: суб'єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов'язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.

Що стосується кола суб'єктів публічно - правового спору, то обов'язковим його учасником є суб'єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об'єктів управління.

Специфіка публічно - правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.

Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно - правовий характер, пов'язаний із сферою реалізації публічної влади.

Тобто, суттєвою ознакою публічно - правового спору є участь у справі суб'єкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб'єктів і його рішення є обов'язковими для виконання.

Спірним питанням даної справи є правомірність прийнятого відповідачем (суб'єктом владних повноважень) рішення, яким відмовлено позивачу у виплаті компенсації вартості невід'ємних покращень окремої будівлі комунальної власності.

Суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартість зроблених невід'ємних покращень орендованого майна в сумі 36 290,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 21 931,00 грн., три відсотки річних в сумі 2 699,00 грн., всього до стягнення 60 920,00 грн. є похідними від вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, предмет даного спору, а саме скасування рішення суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій та похідних від них (про стягнення компенсаційних виплат), тобто зазначений спір є публічно-правовим спором у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовивши у відкритті провадження у справі позбавило позивача доступу до суду та встановлення його порушеного права, що, в свою чергу, є підставою для скасування спірної ухвали, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому, суд вважає що розгляд даної справи підсудний Луганському окружному адміністративному суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції яка діє з 15 грудня 2017 року) місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою-четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Частиною 2 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 20, 318, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 14 грудня 2017 року у справі № 414/2522/177 - задовольнити.

Ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 14 грудня 2017 року у справі № 414/2522/177 скасувати, а справу направити до Луганського окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2018 року.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова