Постанова № 72000699, 24.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9466/15 Суддя (судді) першої інстанції: Данилишин В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Качак Х.Б., за участі позивача, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Яременка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

21.05.2015 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в ході слухання справи уточнювався, до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про: визнання протиправним та нечинним рішення відповідача про визнання правочину за договором банківського вкладу №45084 між ПАТ "КБ "УФС" та позивачем і операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання договору, нікчемними правочинами; зобов'язання відповідача включити дані позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором; зобов'язання відповідача надати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок позивача, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, посилаючись на положення ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», листом від 05.12.2014р. визнав нікчемним договір банківського вкладу від 08.07.2014 № 45084, укладений між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», та повідомив позивача про те, що він не включений до Загального реєстру вкладників, внаслідок чого, порушено його право щодо відшкодування коштів за договором вкладом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2015 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" №45084, укладеного 08 липня 2014 року між позивачем та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (код ЄДРПОУ 26444836), оформлене наказом від 18 листопада 2014 року №6, зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок позивача, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (код ЄДРПОУ 26444836) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відповідачем не доведено правомірність рішення про визнання договору банківського вкладу нікчемним, внаслідок чого, дійшов висновку про безпідставне не включення позивача до переліку вкладників банку.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2015 р., в якій просить скасувати постанову, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову якою повністю відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та спосіб визначений законом.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і наполягав, що договір банківського вкладу позивача з банком є нікчемним, оскільки підпис позивача у договорі відрізняється від підпису позивача у позовній заяві.

Позивач та представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08.07.2014 року між позивачем та ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» був укладений договір № 45084 банківського вкладу (депозиту) «Аланер» (а.с.12).

Згідно із п. 1.1. вказаного договору ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» приймає від позивача на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 16500 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 13.08.2014 р. та зобов`язується сплачувати проценти за його користування у розмірі 8% річних.

Крім того, згідно умов договору Банк зобов'язується відкрити вкладний (депозитний) рахунок та прийняти вклад.

Згідно квитанції від 08.07.2014 р. позивачем на вказаний вкладний (депозитний) рахунок перераховано кошти в розмірі 193252 грн. (а.с.11).

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами, в суді апеляційної інстанції дослідженні оригінали договору банківського вкладу та квитанції.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі Закон № 4452) встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати цим Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між цим Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно ч. 2 ст.1 Закону № 4452 метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 17 ч.1 ст.2 Закону № 4452 встановлено поняття уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Пунктами 3 та 4 вказаної частини визначені поняття: вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений ст.27 Закону №4452.

Згідно частин 1, 2, 3 ст. 34 Закону № 4452 Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України". Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Статтею 37 Закону № 4452 визначені повноваження уповноваженої особи Фонду, яка діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду визначається Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду №14 від 09.08.2012 р. (надалі - Положення №14).

Стаття 36 Закону № 4452 визначає наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Статтею 37 Закону № 4452 передбачені повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, згідно п.4 та п.6 ч.2 ст.37 Закону №4452, уповноважена особа Фонду має право, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Стаття 38 Закону № 4452 встановлює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.

Частиною 1 цієї статті уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Згідно частини 2 цієї ж статті протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини 4 ст.38 Закону № 4452 уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не був включений до переліку вкладників у зв'язку із визнанням відповідачем нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 08.07.2014 року, укладений між позивачем та ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» № 45084 «Аланер» (а.с.12).

Як вважає відповідач позивачем вказаний правочин вчинено виключено з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів та спрямований на незаконне заволодіння державними коштами, що підтверджено листом відповідача № 001/592 від 05.12.2014 року (а.с.19).

Проте, суд першої інстанції вірно вважає, що відповідач не надав суду доказів того, що вказаний договір банківського вкладу, укладений між позивачем та ПАТ " Комерційний банк «Український фінансовий світ» є нікчемним у розумінні вимог цивільного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно квитанції від 08.07.2014 р. (а.с.11) банк прийняв від позивача на рахунок позивача грошові кошти в сумі 193252грн. на вкладний (депозитний) рахунок, який був відкритий відповідно до умов вищевказаного договору.

Вказана квитанції була складена ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» і відповідає вимогам п.2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, яка затверджена постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011р. № 174, оскільки має підпис уповноваженої особи банку, відтиск штампу з прізвищем особи банку, витиск штампу самої банківської установи - Київська обласна дирекція банку.

Крім того, вищезазначені документи, договір банківського вкладу від 08.07.2014р. та квитанція від 08.07.2014 р. складені в один і той же день.

Згідно Довідки про рух коштів по рахункам клієнтів ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», яка надана відповідачем, кошти дійсно надійшли до каси відділення за депозитною угодою від 08.07.2014р. у розмірі 193252грн.

Таким чином, в матеріалах справи у наявності належні та допустимі докази щодо підтвердження внесення позивачем 08.07.2014р. коштів готівкою у сумі 193252 грн.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що п.3.2 та п.3.3 договору банківського вкладу визначено, що внесення коштів відбувається шляхом безготівкового перерахування, а у разі не згоди банк має право відмовитися від прийняття вкладу та повернути грошові кошти, якщо банк не використав право повернення, вважається що він згоден з фактично внесеною сумою вкладу строком її внесення.

Апелянтом не надано доказів того, що банк скористався правом визначеним у п.3.3 договору банківського вкладу, а саме повернув грошові кошти, як такі що надійшли не від вкладника за банківським договором від 08.07.2014 р. № 45084 «Аланер».

З урахуванням вищенаведених норм закону та встановлених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним рішення відповідача щодо визнання договору банківського вкладу нікчемним та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Всі наведені доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Довід апелянта, що правочин - договір банківського вкладу укладений між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", відповідно до ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 ЦК України є нікчемним не заслуговує уваги, оскільки відповідач не надав суду доказів наявності підстав, передбачених ст.38 вказаного Закону, для визнання нікчемним правочини, чи доказів, які б свідчили, що вчинений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держава.

Щодо обґрунтованості решти позовних вимог колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції з цього приводу також є вірними, оскільки, їх задоволення необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача.

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано позиція Верховного Суду України при розгляді 03.05.2017р. справи № 826/15596/15, Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015р. при розгляді справи № К/800/16057/15 та від 16.06.2015р. при розгляді справи № К/800/19140/15.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Повний текст постанови виготовлено 05.02.2018 року.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель