Постанова № 72000693, 24.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8311/17 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Качак Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

30.04.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання відповідача повернути позивачу безпідставно сплачений судовий збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості у розмірі 6820,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив повернути кошти, помилково сплачені як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6820,00 грн. при придбанні нерухомого майна, оскільки придбавала житло вперше.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 р. позов задоволено частково: зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 (АДРЕСА_4), збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6 820,00 (шість тисяч вісімсот двадцять)гривень, сплаченого згідно квитанції № NONX239917 від 25.11.2013 року під час укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 25.11.2013 року за наступними реквізитами: рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «ПриватБанк», МФО 305299, код в ЄДРПУ 14360570, отримувач ОСОБА_2, номер картки НОМЕР_3. Призначення платежу: повернення помилково сплачених коштів ОСОБА_2; стягнуто витрати на правову допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень з Центрального об'єднаного пенсійного фонду в м. Києві на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 (АДРЕСА_4), за наступними реквізитами: рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «ПриватБанк», МФО 305299, код в ЄДРПУ 14360570, отримувач ОСОБА_2, номер картки НОМЕР_3. Призначення платежу: повернення витрат на правову допомогу; присуджено на користь ОСОБА_2 здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів придбання позивачем житла не вперше.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Управлінням ПФУ правомірно відмовлено позивачу у поверненні коштів, оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують придбавання ним нерухомого майна вперше.

З 15.12.2017 набрав законної сили Кодекс адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Відповідно до п.10 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2013 року №2722, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандиба Л.І., придбав квартиру за адресою АДРЕСА_1.(а.с.10)

Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.11.2013 року; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 221297180000.(а.с.11)

Згідно вимог п. 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 «Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» позивачем сплачено 6820,00 грн. збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, про що свідчить квитанція № NONX239917 від 25.11.13 на суму 6820,00 грн. про сплату позивачем на рахунок УДКСУ у Печерському районі м. Києва збір з операції нерухомого майна. (а.с.12)

У квітні 2017 року позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про повернення помилково сплачених коштів.

Відповідач листом від 17.05.2017 № 28877/16 відмовив у задоволені заяви позивачу, посилаючись на відсутність законних підстав для повернення сплаченого збору у зв'язку із ненаданням доказів придбання житла вперше.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (Далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно п.15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

З матеріалів справи, а саме з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що єдиним зареєстрованим за позивачем на праві власності об'єктом нерухомості є квартира за адресою: АДРЕСА_1, придбана за договором від 25.11.2013 року №2722, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандиба Л.І

За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не надано суду доказів придбання позивачем житла не вперше.

Крім того, з огляду на положення ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.

Відповідно ст.3 Закону № 400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Згідно п.п. 7 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011, Казначейство України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно додатку до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 року № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладений на Пенсійний фонд України.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поверненні позивачу безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 6820,00 грн. є необґрунтованими та неправомірними, оскільки ненадання позивачем документів, що підтверджують придбання нерухомого майна вперше не є підставою для відмови у поверненні такого збору.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн. з огляду на наступне.

В силу положень ст. 87 КАС України (в редакції на час прийняття рішення судом першої інстанції) передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 90 КАС України (в редакції на час прийняття рішення судом першої інстанції) витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам - наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати. Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 по справі № 30/63.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (в редакції на час прийняття рішення судом першої інстанції) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Водночас, слід звернути увагу, що компенсація витрат на правову допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - в межах судового розгляду справи.

Разом з тим, надання правової допомоги у вигляді правових консультацій, вивчення, складання та подача процесуальних документів не підлягають компенсації (відшкодуванню) як правова допомога відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції на час прийняття рішення судом першої інстанції).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 18.04.2017, акт виконаних робіт від 15.06.2017 та копію квитанції від 26.06.2017 № 3082156 на суму 4 000,00 грн.

Згідно Акту виконаних робіт, позивачу була надана правова допомога шляхом: вивчення, аналізу, оцінки документів, пов'язаних зі спором (1 год), підготовки процесуальних документів (позовної заяви) (7 год), всього 8 годин при вартості 500 грн. за одну годину, тобто всього на суму 4000 грн.

З огляду на викладене, ОСОБА_6 має бути компенсовано витрати на участь представника в судовому засіданні. Проте, справу судом першої інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, без участі представника позивача. (а.с. 36-41).

Отже, з урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача щодо стягнення судових витрат на правову допомогу є безпідставними та не підлягають задоволенню, тому постанова суду першої інстанції в даній частині підлягає скасуванню.

Водночас, в апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 640,00 грн., з мотивів порушення судом норм процесуального права.

Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України (згідно із Законом №1774-VIII від 06.12.2016р.)

Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011р. «Про судовий збір», якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується.

Враховуючи, що на час вирішення справи пенсійні органи були звільнені від сплати судового збору, суд необґрунтовано стягнув з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішивши справу по суті, але допустив помилкове застосування норм матеріального права, стягнувши на користь позивача судовий збір з відповідача, хоча такий повинен бути стягнений з державного бюджету, оскільки управління пенсійного фонду звільнені від сплати судового збору, а тому в цій частині постанова суду підлягає зміні.

Повний текст постанови виготовлено 05.02.2018 року.

Керуючись статтями 310, 315, 317, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 р. - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень з Центрального об'єднаного пенсійного фонду в м. Києві на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 (АДРЕСА_4), за наступними реквізитами: рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «ПриватБанк», МФО 305299, код в ЄДРПУ 14360570, отримувач ОСОБА_2, номер картки НОМЕР_3. Призначення платежу: повернення витрат на правову допомогу - скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Абзац четвертий постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 р. змінити, виклавши його у такій редакції: «Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640,00 (шістсот сорок) грн.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 р. - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль