Постанова № 72000565, 31.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року справа №805/2110/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Чернявської К.Г., за участю представника позивача Булгакова В.О., представника відповідача Єременко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 805/2110/17-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б., складену в повному обсязі 11 жовтня 2017 року об 12 год. 30 хв. в м. Слов'янську Донецької област) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з бюджету надмірно сплаченої суми з податку на прибуток у сумі 632982,23 гривень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка" (далі - ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка") 01.06.2017 року звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - відповідач 2 або Управління) про стягнення з бюджету надміру сплаченої суми з податку на прибуток у сумі 632982,23 грн., з урахуванням наданих уточнень (а.с. 4-10, 82-83).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував порушенням фіскальним органом вимог статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині неповернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Зазначав, що є платником податку на прибуток на загальних умовах. Зауважував на тому, що між ним та відповідачем 1 щоквартально проводиться звірення розрахунків платника з бюджетом, про що складаються відповідні акти звірки, оформлені відповідно до пункту 15 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів. Митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 05.12.2013, з яких вбачається позитивне сальдо (переплата) з податку на прибуток в сумі 632982,23 грн. При цьому сума вказаної переплати з податку на прибуток виникла в результаті сплати авансових внесків, які були обумовлені дією Податкового кодексу України на той період, а саме:

- платіжне доручення № 253 від 28.01.2014 на суму 122695,00 грн. (авансовий внесок за січень 2014 року);

- платіжне доручення № 520 від 28.02.2014 на суму 122695,00 грн. (авансовий внесок за лютий 2014 року);

- платіжне доручення № 827 від 28.03.2014 на суму 198777,00 грн. (авансовий внесок за березень 2014 року);

- платіжне доручення № 598 від 07.03.2014 на суму 500600,00 грн. (податок на прибуток за 2013 рік);

- платіжне доручення № 11218 від 23.04.2014 на суму 198777,00 грн. (авансовий внесок за квітень 2014 року).

Позивач зауважує, що результати діяльності підприємства на протязі 2014 року є збитковими, а декларація з податку на прибуток за 2014 рік має від'ємне значення рядка 07 "Об'єкт оподаткування усіх видів діяльності" у сумі - 27707226,00 грн.

Таким чином, переплата на бюджетному рахунку 11021000 складає 632982,23 грн.

27 березня 2017 року позивач на підставі пункту 5 статті 43 ПК України звернувся до відповідача 1 із заявою № 06-11/30 про повернення надмірно сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 632982,23 грн. на поточний рахунок платника податків.

Однак, листом від 28 квітня 2017 року № 24094/10/28-10-47-02-19 відповідач 1 відмовив у поверненні надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток, посилаючись на те, що в інтегрованій картці позивача, як платника єдиного соціального внеску обліковується нібито податковий борг в сумі 3550481,64 грн. При цьому, зазначає, що вказаний внесок є страховим внеском і не входить до системи оподаткування, оскільки регулюється спеціальним законом, а не Податковим кодексом України.

З зазначених підстав позивач вважає відмову відповідача 1 у поверненні надмірно сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та ненадання відповідного висновку відповідачу 2 неправомірною та такою, що порушує його законні права.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 805/2110/17-а адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано відповідача 1 підготувати та надати висновок Управлінню про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченої ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка" суми податку на прибуток у розмірі 397554,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України надміру сплачену суми з податку на прибуток у сумі 632982,23 грн. на користь ТОВ "Донецькшахтопроходка".

Стягнуто з відповідача 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Донецькшахтопроходка" судові витрати з судового збору у розмірі 4747, 36 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року виправлено допущену описку в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року щодо невірно зазначеної суми стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченої суми з податку на прибуток на користь ТОВ "Донецькшахтопроходка".

Не погодившись з таким рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI). Крім того, апелянт зауважує, що наявність у позивача Сертифікату не є підставою для несплати податкових зобов'язань, та не є обставинами, що звільняють платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов'язань, а лише засвідчує факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов'язань (у разі прийняття відповідного рішення) через обставину непереробної сили.

24 січня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.

26 січня 2018 року до суду надійшли додаткові пояснення від апелянта, в яких останній звертає увагу на те, що згідно рішення суду першої інстанції буде виконано подвійне повернення надмірно сплаченої суми з податку на прибуток у сумі 397554, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача 1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача. Інші особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка" є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 35711134, що підтверджується безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 97-99).

Позивач перебуває на податковому обліку у Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується сторонами і не є спірною обставиною.

Позивач зареєстрований платником податку на прибуток, про що свідчать надані до фіскального органу декларації з податку на прибуток підприємства за 2014-2015 роки, що також не є спірною обставиною у справі (а.с. 11-33).

28 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем 1 було проведену звірення розрахунків з бюджетом, про що складено акт звірки № 1208-07 (а.с. 38).

Даним актом встановлено, що станом на 01 січня 2016 року у позивача значиться позитивне сальдо з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 642982,23 грн. При цьому, як зазначає позивач, дана сума виникла в результаті переплати авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році, про що свідчать надані до матеріалів справи платіжні доручення № 253 від 28.01.2014 на суму 122695,00 грн., № 520 від 28.02.2014 на суму 122695,00 грн., № 827 від 28.03.2014 на суму 198777,00 грн., № 598 від 07.03.2014 на суму 500600,00 грн. та № 11218 від 23.04.2014 на суму 198777,00 гривень (а.с. 39-43). При цьому, надане платіжне доручення № 598 від 07.03.2014 на суму 500600,00 грн. не стосується предмету доказування, оскільки стосується сплати не авансових внесків, а податку на прибуток за 2013 рік (а.с. 41).

27 березня 2017 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою № 06-11/30 про повернення надмірно сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 632982,23 грн. на поточний рахунок платника податків, враховуючи дефіцит обігових грошових коштів на підприємстві, посилаючись на пункт 43.5 статті 43 ПК України (а.с. 34-35).

Проте, відповідач 1 листом від 28 квітня 2017 року № 24094/10/28-10-47-02-19 відмовив у поверненні надмірно сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток, посилаючись на пункт 43.2 статті 43 ПК України, відповідно до вимог якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку у банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу. Фіскальний орган повідомив, що в інтегрованій картці позивача станом на 27.04.2017 наявний податковий борг з єдиного соціального внеску в сумі 3550481,64 грн. (а.с. 36-37).

Станом на 04 липня 2017 року у позивача обліковується переплата з податку на прибуток у розмірі 632982,23 грн., яка утворилася протягом 2014 року, та що підтверджується витягом з робочого кабінету ТОВ "Донецькшахтопроходка" та наданими позивачем деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2014 рік з від'ємним значенням рядка 07 "Об'єкт оподаткування усіх видів діяльності" у сумі - 27707226,00 грн. та декларація з податку на прибуток підприємств за 2015 рік з від'ємним значенням рядка 04 "Об'єкт оподаткування" у сумі - 39875728,00 грн. (а.с. 11 зв. бік, 18, 85).

Отже, як встановлено судом, сплативши вказаними вище чотирма платіжними дорученнями суми авансового внеску з податку на прибуток за 2014 рік, сума переплати в особовому рахунку позивача складає 642982,23 грн., оскільки підприємство позивача мало збиткові показники роботи в 2014-2015 роках.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України , Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів № 787.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Абзацом 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За правилами пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбаченні статтею 43 ПК України.

Так, пунктом 43.1 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної норми права, переплата сум податкових зобов'язань платника податку в особовому рахунку означає помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язань такого платника.

Відповідно абзацу 3 пункту 57.1 статті 57 ПК України, у редакції, що діяла у спірному періоді 2014 року, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів грн.) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Як зазначено судом вище, дана норма ПК України була виконана з боку позивача, про що свідчать надані до матеріалів справи платіжні доручення та у зв'язку зі збитковими показниками в роботі ТОВ "Донецькшахтопроходка", про що свідчать декларації з податку на прибуток, у позивача утворилася переплата з вказаного податку в сумі 632982,23 грн.

Крім того, на збиткові показники роботи вплинув факт проведення антитерористичної операції на окупованих територіях, до яких відноситься місто Донецьк, де фізично знаходиться підприємство. Про факт настання обставин непереборної сили на ТОВ "Донецькшахтопроходка" свідчить сертифікат Торгово-промислової палати України № 1301 від 14 жовтня 2014 року (а.с. 84).

Стосовно відмови відповідача 1 повернути зайво сплачені суми через наявність у позивача податкового боргу з єдиного соціального внеску, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 9 ПК України визначено перелік загальнодержавних податків та зборів, серед яких є податок на прибуток підприємств, а статтею 10 - місцевих. Ані стаття 9, ані стаття 10 не містить такого податку чи збору, як єдиний соціальний внесок, оскільки він не відноситься до системи оподаткування і є страховим внеском та регулюється окремим законом.

Відповідач 1 у даній справі є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року.

Отже, безпосередньо справляння, нарахування та сплата ЄСВ регулюються Законом № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 8 цього закону єдиний внесок не входить до системи оподаткування, тому колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача 1 про наявність у позивача так званого податкового боргу саме з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, заборгованість позивача по страхових внесках не є предметом спору у даній справі.

Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, затверджений Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

Цей Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платіжами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 ПК України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за N 1650/24182), на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375, розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі Порядок № 787).

Згідно з пунктом 5 Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Вказаний пункт кореспондується з пунктом 43.3 статті 43 ПК України, згідно якого, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до вимог пункту 8 Порядку у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

два примірники реєстру висновків за платіжами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;

три примірники реєстру висновків за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновкiв органи ДФС, мiсцеві фiнансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства.

За платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за дев'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, для погодження вiдповiдному мiсцевому фiнансовому органу.

Відповідний мiсцевий фiнансовий орган протягом двох робочих днiв погоджує отримані висновки шляхом засвідчення пiдписом керiвника мiсцевого фiнансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, вiдповiдному органу ДФС.

У разі припинення діяльності відповідних місцевих фінансових органів адміністративно-територіальних одиниць Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, орган ДФС передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному органу, визначеному відповідно до частини першої статті 67-2 глави 11 розділу III Бюджетного кодексу України.

Відповідний орган, визначений відповідно до частини першої статті 67-2 глави 11 розділу III Бюджетного кодексу України, у строк протягом двох робочих днiв погоджує отримані висновки шляхом засвідчення пiдписом керiвника відповідного органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, вiдповiдному органу ДФС.

Орган ДФС не пізніше наступного робочого дня вiд дати отримання висновку, погодженого мiсцевим фiнансовим органом або відповідним органом, визначеним відповідно до частини першої статті 67-2 глави 11 розділу III Бюджетного кодексу України, передає його згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

В свою чергу, згідно з пунктом 13 Порядку повернення надмiру утриманої (сплаченої) суми податку на доходи фiзичних осiб на поточний рахунок платника податку здiйснюється органом Казначейства на пiдставi висновку, поданого органом ДФС до вiдповiдного органу Казначейства, не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення шiстдесятиденного строку вiд дня отримання органами ДФС податкової декларацiї.

Так, оскільки, позивач звернувся із заявою до фіскального органу, однак останній безпідставно відмовив позивачеві, як у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, посилаючись на наявність податкового боргу з єдиного соціального внеску, який не входить до системи оподаткування.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що статтею 102 ПК України визначено строки давності та їх застосування.

Пунктом 102.5 статті 102 встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Виходячи з вказаної норми, суми авансових внесків з податку на прибуток, сплачені платіжними дорученнями № 253 від 28.01.2014 на суму 122695,00 грн., № 520 від 28.02.2014 на суму 122695,00 грн. виходять за межі строку давності, оскільки заяву на повернення надміру сплачених сум позивачем було подано лише 27.03.2017, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неприйняття у якості належних доказів пояснення представника позивача стосовно того, що податковий орган просив зачекати та тимчасово не подавати заяву про повернення зайво сплачених сум.

Стосовно платіжних доручень № 827 від 28.03.2014 на суму 198777,00 грн. та 11218 від 23.04.2014 на суму 198777,00 грн., колегія суддів вважає за можливе погодитись із задоволенням позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не був пропущений строк звернення до контролюючого органу з заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.

Суд не бере до уваги посилання відповідача 1 на пункт 24.1 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині не погодження позивачем з Донецькою військово-цивільною адміністрацією сум зайво сплачених коштів, оскільки вказана норма регулює діяльність органів Державної казначейської служби при виконанні державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Зазначене вище доводить незаконні дії контролюючого органу в частині неповернення сум переплати з податку на прибуток в розмірі 397554,00 грн., як способу реалізації владних управлінських функцій, які прийняті з порушенням пунктів 1-3 частини 2 статті 2 КАС України (що діяв в редакції на час прийняття судового рішення 1-ю інстанцією), а також посилання відповідача 1 у відмові про повернення сум авансових внесків на наявність у позивача так званого податкового боргу з єдиного соціального внеску, який не віднесено законодавством до системи оподаткування.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення № 354 від 08.09.2017 про сплату боргу з єдиного внеску у сумі 3647980,01 грн. (а.с. 131).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що адміністративний позов належить частковому задоволенню про визнання стягнення з Державного бюджету надміру сплаченої суми з податку на прибуток у сумі 397554, 00 грн.

Але колегія суддів не підтримує те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, керуючись частиною 2 статті 11 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення місцевим судом оскаржуваного рішення) про стягнення з державного бюджету суми податку на прибуток у розмірі 397554,00 грн., оскільки такий спосіб відновлення порушеного права не узгоджувався з нормами ст.ст. 105, 162 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення місцевим судом оскаржуваного рішення), оскільки ПК України не передбачено стягнення надміру сплачених сум за судовим рішенням, а тільки зобов'язання відповідача 1 підготувати та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченої ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка" суми податку на прибуток у розмірі 397554,00 грн., є правильним і законнми способом вирішення даного спору.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, відповідно до вищезазначених правових норм, законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надміру сплачених до бюджету коштів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме:

1) звернення суб'єкта господарювання до територіального податкового органу із відповідною заявою;

2) встановлення податковим органом наявності факту переплати;

3) складання ним відповідного висновку та його надіслання органам ДКС України для повернення заявнику надміру сплачених коштів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Враховуючи норми ПК України та Порядок № № 787, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку задовольнивши позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченої суми з податку на прибуток у сумі 397554, 00 грн.

З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що всупереч вищевикладеним вимогам суд першої інстанції в резолютивній частині постанови та ухвали від 12.10.2017 року про виправлення описки у судовому рішенні стягнув з Державного бюджету України надміру сплаченої суми з податку на прибуток у сумі 397554, 00 грн. на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка", оскільки повернення переплати з державного бюджету України є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд першої інстанції не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Отже, вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 397554, 00 грн. не є правильним способом захисту прав позивача.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.11.2015.

Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції згідно статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, з виключенням абз. 3 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та абз. 6 резолютивної частини ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2017.

Керуючись статтями 195, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 805/2110/17-а - змінити.

Виключити абзац третій з резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та абзац шостий з резолютивної частини ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 805/2110/17-а.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року про виправлення описки у справі № 805/2110/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення буде складено 5 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко