Рішення № 72000033, 02.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2314/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1М.) 22.12.2017 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУПФ України в Чернігівській області) та просить:

- визнати дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії неправомірними;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок з 08.08.2017 та виплату пенсійного забезпечення з урахуванням розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, винагороди за тривалість безперервної військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, компенсації за невикористану відпустку, одноразових премій, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, згідно довідки про доходи від 20.11.2017 № 435.

Позов мотивовано тим, що його було звільнено з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту та з 08.08.2017 ГУПФ України в Чернігівській області призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Однак, відповідачем розрахунок пенсії був здійснений без врахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за тривалість безперервної військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, компенсації за невикористану відпустку, одноразових премій. Зазначив, що оскільки з вказаних сум ним було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, то вони відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Ухвалою судді від 04.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін.

Представник відповідача 25.01.2018 подав відзив на позов, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що у ГУПФ України в Чернігівській області відсутні законні підстави для включення до грошового забезпечення позивача, вищевказаних виплат, оскільки грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразові премії не є обов'язковими щомісячними виплатами та не носять постійного характеру. Щодо невключення для перерахунку пенсії винагороди за безперервну військову службу, винагороди за учать в АТО та компенсації за невикористану відпустку вважає, що вони не є видом грошового забезпечення. Зазначив, що надана ОСОБА_1 довідка про доходи не може бути підставою для здійснення перерахунку пенсії.

Крім того, ГУПФ України в Чернігівській області заявлено клопотання про розгляд справи за загальними правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, за участі представника відповідача.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (частини 2 та 5 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовними вимогами, вирішення яких, враховуючи вищевикладене, має відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання ГУПФ України в Чернігівській області про розгляд справи № 825/2314/17 за правилами загального позовного провадження, оскільки воно є необґрунтованим та не відповідає встановленим Кодексом адміністративного судочинства України вимогам.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Чернігівському прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді заступника начальника штабу – начальника відділу управління службою штабу Чернігівського прикордонного загону.

Наказом голови Державної прикордонної служби України від 17.07.2017 № 723-ос позивач був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України за п. ''а'' частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту) з урахуванням підпункту «і» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» із застосуванням пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби від 06.12.2016 № 1769-VIII» та пункту «б» частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

07.08.2017 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу загону, всіх видів забезпечення, відповідно до наказу начальника Чернігівського прикордонного загону від 07.08.2017 № 273-ос. Вислуга років позивача становить: календарна – 31 рік 00 місяців 06 днів; пільгова – 00 років 09 місяців 13 днів (а.с. 14).

Із 08.08.2017 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років з врахуванням таких складових грошового забезпечення: посадий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років; надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби; надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя; надбавка за службу в умовах режимних обмежень; надбавка за кваліфікацію; премія

24.11.2017 позивач звернувся до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про перерахунок його пенсії на підставі долученої до неї довідки про доходи, виданої військовою частиною 2253, з урахуванням розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за тривалість безперервної військової служби, щомісячної додаткової винагороди, винагороди АТО, компенсації за невикористану відпустку, одноразових премій, які, на його думку, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців (а.с. 9, 15).

Листом від 11.12.2017 за № 4371/03/Х-12 ГУПФ України в Чернігівській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, та зазначило, що законодавством України, що регулює спірне питання, не передбачено обчислення пенсії з розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за тривалість безперервної військової служби, щомісячної додаткової винагороди, винагороди АТО, компенсації за невикористану відпустку, одноразових премій. Крім того, зазначені виплати не є обов'язковими щомісячними виплатами, не мають постійного характеру та не є складовими щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії (а.с. 10-13).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

В Рішенні від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262; у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" №393 від 17.07.1992 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (стаття 1-2 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої цієї статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі – Постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів (щомісячних та одноразових, додаток №2 до постанови №1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: одноразова допомога на початкове обзаведення, посадовий оклад і оклад за військовим званням; винагорода за тривалість безперервної військової служби, посадовий оклад і оклад за військовим званням, а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Постановою №1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (далі – Інструкція). Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Так, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 Постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Правила виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби врегульовані Постановою № 1294 та Інструкцією.

Так, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби у визначених розмірах. Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників). У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди. Винагорода за тривалість безперервної військової служби військовослужбовцям нараховується від окладу за основною посадою, яку займає військовослужбовець на день виникнення права на винагороду, та окладу за військовим званням. При цьому посадові оклади беруться до розрахунку без підвищень, передбачених законодавством України (Розділ ХХХІІ Інструкції, додаток 25 Постанови № 1294).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та з метою впорядкування виплати щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.02.2016 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 217/28347, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Відповідно до Інструкції з 01 січня 2016 року військовослужбовцям Державної прикордонної служби України нараховується щомісячна додаткова грошова винагорода, яка складає до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов’язків за якою він допущений).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 (зі змінами від 31.01.2015 №24) встановлено грошову винагороду за участь в антитерористичних операціях та бойових діях (далі за текстом - винагорода за участь в АТО).

Зазначена грошова винагорода виплачується військовослужбовцям, які приймають безпосередню участь в антитерористичних операціях з 1 травня 2014 року.

Виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі у зазначених операціях і заходах.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.

Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Тобто, зазначені виплати є видами грошового забезпечення, які відповідно вимог Закону України №2011-ХІІ від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, статтею 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які, відповідно до ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що винагорода за тривалість безперервної військової служби, матеріальна допомога на оздоровлення та соціально-побутові питання, щомісячна додаткова грошова допомога, щомісячні додаткові грошові винагороди, компенсація за невикористану відпустку і одноразові премії, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2017 у справі № 344/9291/17, постанові Верховного Суду України від 20.10.2015 у справі № 559/3342/14-а (щодо щомісячної додаткової грошової винагороди), у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі № 21-70а15 (щодо матеріальних допомог).

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови пенсійного органу у перерахунку пенсії позивача на підставі наданих додаткових документів, відповідно до положень статті 63 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В матеріалах справи міститься копія довідки військової частини 2253 Державної прикордонної служби України від 20.11.2017 № 435 про доходи ОСОБА_1 за останні 24 місяці перед місяцем звільнення (з серпня 2015 року по липень 2017 року), в якій зазначено про виплату позивачу додаткових видів грошового забезпечення як: винагорода за тривалість безперервної військової служби, матеріальна допомога на оздоровлення та соціально-побутові питання, щомісячна додаткова грошова допомога, щомісячні додаткові грошові винагороди, компенсація за невикористану відпустку і одноразові премії, із яких сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування та які не враховані при розрахунку пенсії позивача (а.с. 15).

Таким чином, в даному випадку, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років з доданими до неї документами, що підтверджують розмір фактично отриманих у складі грошового забезпечення сум, які безпідставно не враховані пенсійним органом під час призначення пенсії позивачу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Встановлено, що ОСОБА_1 мав обґрунтовані та розумні сподівання на призначення пенсії за віком у правильному розмірі. Ухиляючись від здійснення перерахунку цієї пенсії, ГУПФ України в Чернігівській області невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами. Такі дії свідчать про порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Щодо дати, з якої відповідач повинен провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 51 Закону № 2262 перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи пенсію позивачу було призначено 08.08.2017. При цьому, ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії 24.11.2017. Враховуючи вищевикладені положення Закону № 2262, суд вважає, що позивачу має бути здійснений перерахунок пенсії з 08.08.2017.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідач - ГУПФ України в Чернігівській області не довів суду правомірності своїх дій та рішень. Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) щодо відмови ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Незалежності, 62/7, м. Чернігів, 14026) у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, відповідно до довідки військової частини 2253 Державної прикордонної служби України від 20.11.2017 № 435.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) провести ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Незалежності, 62/7, м. Чернігів, 14026) перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 08.08.2017, врахувавши до складу грошового забезпечення, з якого була нарахована пенсія: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, матеріальну допомогу на оздоровлення, винагороду за тривалість безперервної військової служби, щомісячну додаткову грошову винагороду, винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, компенсацію за невикористану відпустку, одноразові премії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відповідно до довідки військової частини 2253 Державної прикордонної служби України від 20.11.2017 № 435, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна